Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

А коли з Єрихону виходив він разом з учнями своїми й безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.

47 І почувши, що то назарянин Ісус, почав кликати: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!

48 І сварилися на нього багато, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся наді мною!

49 І зупинився Ісус та й сказав: Покличте його! І покликали сліпого та й кажуть йому: Сміливіше вставай, він кличе тебе.

50 А той скинув плаща свого, і скочив з місця, і прибіг до Ісуса.

51 А Ісус сказав йому: Що ти бажаєш, щоб зробив я тобі? Сліпий же йому відповів: Вчителю, хай я прозрію!

52 Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра врятувала тебе! І той враз прозрів, і пішов за Ісусом.

Вiд Марка 11

1 І коли вони наблизилися до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, що на Оливній горі, тоді він посилає двох учнів своїх,

2 і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і входячи в нього, ви знайдете прив'язаного віслюка, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його і приведіть.

3 Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? Скажіть: Пан потребує його, і буде дозволено вам.

4 І вони пішли, і знайшли того віслюка, що прив'язаний біля воріт знадвору був при дорозі, і відв'язали його.

5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо віслюка ви відв'язуєте?

6 Вони ж їм сказали, як звелів їм Ісус, і було відпущено їх.

7 І вони привели до Ісуса віслюка, і поклали на нього плащі свої, а він сів на нього.

8 Багато ж народу стелили одяг свій на шляху, а інші стелили зелень з полів.

9 А ті, що йшли перед ним і позаду, вигукували: Осанна! Благословенний, хто йде в Господнє ім'я!

10 Благословенне царство, що надходить, Батька нашого Давида! Осанна на висоті!

11 Потому ввійшов він до Єрусалиму і в храм. А як година вже пізня була, то він оглянув усе і пішов у Віфанію з дванадцятьма.

12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, він зголоднів був.

13 І побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіги була.

14 І сказав Ісус до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні його все те чули.

15 І прийшли вони в Єрусалим. А як він у храм увійшов, то став виганяти з храму продавців і покупців, і перевернув столи міняйлам та ослони продавцям голубів.

16 І він не дозволяв, щоб хто річ яку проносив через храм.

17 І він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Оселя моя буде оселею молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!

18 І почули це старші священики й книжники, і шукали, як його вбити, бо боялися його, весь бо народ дивувався науці його.

19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.

20 А проходячи вранці, побачили фігове дерево, всохле від кореня.

21 І згадавши Петро, каже йому: Вчителю, поглянь фігове дерево, що прокляв ти, всохло!

22 А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!

23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Зруш та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своєму, і матиме віру, що станеться так, як сказав, то так і станеться!

24 Через це кажу вам: Все, чого ви в молитві попросите, вірте, що отримаєте, і ви те матимете.

25 І коли стоїте на молитві, то пробачайте, як маєте що проти кого, щоб і Батько ваш небесний пробачив вам гріхи ваші.

26 Коли ж не пробачаєте ви, то й Батько ваш небесний не пробачить вам гріхів ваших.

27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж він у храмі ходив, прийшли старші священики, книжники і старшини до нього,

28 і запитали його: Якою ти владою все це робиш? І хто тобі владу цю дав, щоб ти це робив?

29 А Ісус відповів їм: Запитаю й я вас, і як відповісте мені, то й я скажу вам, якою я владою це все роблю.

30 Скажіть мені, Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

31 Вони ж міркували собі: Коли скажемо: З неба, скаже: Чого ж ви йому не повірили?

32 А сказати: Від людей, боялися народу, бо всі вважали, що Іван був дійсно пророком.

33 І відповіли Ісусові: Не знаємо... А Ісус їм сказав: То й я не скажу вам, якою я владою це все роблю.

Вiд Марка 12

1 І розпочав він приповістями до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив і віддав його винарям, а сам пішов.

2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину від плоду з виноградника в тих винарів.

3 Та вони схопили його, побили і відіслали ні з чим.

4 І знову послав він до них раба іншого, та вони розбили йому голову та принизили.

5 Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І посилав він іще інших, але ті одних побили, а інших убили.

6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них, кажучи: Посоромляться сина мого!

7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець, замордуймо його і нашою спадщина буде!

8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

9 Отож, що господар виноградника зробить? Він прибуде та й знищить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

11 Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

12 І шукали його, щоб схопити, розуміючи, що про них він цю приповість сказав, але побоялися народу.

13 І вони послали деяких з фарисеїв та Іродових приспішників до нього, щоб зловити на слові його.

14 Ті ж прийшли та й кажуть йому: Вчителю, знаємо ми, що ти справедливий, і не зважаєш зовсім на статус людини, а наставляєш на шлях Божий правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

15 А Ісус, знаючи їхню нещирість, сказав їм: Чого ви мене випробовуєте? Дайте мені гріш податковий.

16 І дали вони. А він запитав у них: Чий це образ і напис? Ті ж йому відповіли: Кесарів.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І були вони вражені відповіддю його...

18 І прийшли до нього ті саддукеї, що стверджують, ніби нема воскресіння, і запитали його:

19 Вчителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить жінку, а дитини не лишить, то хай його брат візьме жінку його, та продовжить рід брата свого.

20 Було сім братів. І перший взяв жінку й помер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх померла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котрому з них вона за жінку буде? Бо семеро мали за жінку її.

24 Ісус їм відповів: Чи ви не тому помиляєтеся, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

25 Бо як з мертвих воскреснуть, то вже не будуть одружуватися, а будуть, немов ангели ті на небі.

26 Щодо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог: Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова,

27 Бо він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтеся дуже.

28 А один з тих книжників, що чув, як вони сперечалися, та бачив, як добре він відповідав їм, підійшов та й запитав його: Котра заповідь перша з усіх?

29 Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю, наш Господь Бог — Бог єдиний.

30 Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і всією силою своєю! Це заповідь перша!

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

32 І сказав йому книжник: Добре, Вчителю! Ти правду сказав, що один він, і нема іншого, окрім нього,

33 і що любити його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і що любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого царства! І ніхто не насмілювався вже запитувати його.

35 Потому Ісус промовляв, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давида?

36 Адже Давид святим духом ведений, промовляв: Сказав Господь Панові моєму: Сядь праворуч мене, доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм! (В оригіальному перекладі Івана Огієнка — Адже Давид святим духом ведений, промовляв: Сказав Господь Господові моєму: Сядь праворуч мене, доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм)

37 Сам Давид його Паном кличе, як же він йому син? І багато людей залюбки його слухали.

38 Він же казав у науці своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгому одязі ходити, вітання на базарах,

39 перші лавки в синагогах та почесні місця на бенкетах,

40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжчий осуд приймуть!

41 І сів він навпроти скарбниці, і дивився, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І заможні вкидали більше.

42 І підійшла одна вбога вдова, і поклала дві лепті, цебто гріш.

43 І покликав він учнів своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдова поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від надлишку свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій пожиток весь...

Вiд Марка 13

1 І коли він виходив з храму, каже йому один з учнів його: Подивися, Вчителю, які камені, та які будівлі!

2 Ісус же до нього сказав: Бачиш величні будівлі ці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!

3 Коли ж він сидів на Оливній горі, проти храму, запитали його насамоті Петро, Яків, Іван і Андрій:

4 Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?

5 Ісус же відповів їм: Стережіться, щоб вас хто не ввів в оману.

6 Бо багато прийдуть в ім'я моє, кажучи: Це я. І зведуть багатьох.

7 І як з різних місць чутки про війни почуєте ви, не лякайтеся, бо статися належить тому. Та це ще не кінець.

8 Бо повстане народ на народ і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.

9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів через мене, на свідчення їм.

10 Але перше добра новина мусить бути народам усім проповідувана.

11 Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам казати, а що дане вам буде тієї години, то те кажіть, бо не ви промовлятимете, а дух святий.

12 І видасть на смерть брата брат, а батько дитину.