Джоан Роулінг - Бентежна кров, Джоан Роулінг

Замість відповісти, Страйк підсунув до себе кілька аркушів з поліційних записів і перечитав їх ще раз. За звичкою, Робін узяла записник Талбота й розгорнула на першій сторінці. Кілька хвилин у кабінеті було тихо, й напарники не помічали фонових звуків, знайомих, як власне дихання: дорожнього руху на Чаринг-Кросс-роуд, поодиноких криків і гуркоту на Денмарк-стріт під вікнами.

Перша сторінка записника Білла Талбота починалася з неохайних нотаток, у яких, знала Робін, містилися перші свідчення і спостереження. Це були найбільш зв’язні записи, проте вже в кінці цієї сторінки з’явилися перші пентаграми й перші астрологічні міркування.

Робін, легенько хмурячись, двічі перечитала останній абзац. Вона відсунула свій пакетик горішків, щоб залізти в найближчу коробку речових доказів з поліції. П’ять хвилин пішло на те, щоб знайти перший протокол свідчень Рубі Елліот, і весь час, поки вона шукала, Страйк сидів, глибоко поринувши у свою частину нотаток.

Я побачила їх біля таксофону: дві жінки вовтузилися, наче боролися. Вища, в дощовику, спиралася на нижчу, яка була в поліетиленовому непромокальному капелюсі. Мені здалося, що це дві жінки, хоча облич я не бачила. Мені здалося, наче одна з них намагалася змусити другу рухатися швидше.

У Робін пришвидшився пульс, і вона, відклавши аркуш, знову опустилася навколішки й заходилася шукати протокол свідчень Рубі, які та дала Лосонові; це забрало ще п’ять хвилин.

Я побачила, як біля двох телефонних будок на Клеркенвелл-Ґріні вовтузяться дві жінки. Вища, в дощовику, хотіла, щоб нижча, в непромокальному капелюсі, йшла швидше.

— Корморане,— покликала Робін з ноткою невідкладності в голосі.

Страйк звів очі.

— Зріст переплутаний.

— Що?

— У перших свідченнях, які Рубі дала Талботові,— мовила Робін,— вона каже: «Я побачила їх біля таксофону: дві жінки вовтузилися, наче боролися. Вища, в дощовику, спиралася на нижчу, яка була в поліетиленовому непромокальному капелюсі. Мені здалося, що це дві жінки, хоча облич я не бачила. Мені здалося, наче одна з них намагалася змусити другу рухатися швидше».

— Правильно,— злегка нахмурився Страйк.

— І саме це Талбот записав у своїх нотатках з гороскопами,— мовила Робін.— Та якщо ті жінки були Флюрі, все мало бути зовсім не так. Де фото?

— Коробка номер один,— відповів Страйк, підсовуючи її до Робін здоровою ногою.

Робін зігнулася під столом і почала ритися у ксероксах, поки не знайшла стосик газетних вирізок, які показував їй Страйк багато місяців тому, в «Трьох королях».

— Ось,— сказала Робін.— Дивися. Ось!

На старій світлині було двоє жінок, які заявили, що це вони — ті жінки, яких бачила Рубі: одна — вища і кремезніша, з радісним лицем, а друга — її літня мати, дрібна й сутула.

— Усе має бути навпаки,— повторила Робін.— Якби Фіона Флюрі зіперлася на свою матір, то просто розплющила б її...— Робін пробігла очима кілька рядків під світлиною.— Корморане, нічого не збігається. Фіона каже, що це вона була в непромокальному капелюсі, а Рубі каже, що в непромокальному капелюсі була нижча жінка.

— Рубі говорила дуже туманно,— мовив Страйк, але Робін бачила, що він зацікавився й потягнувся по аркуш.— Вона могла переплутати...

— Талбот ніколи не вважав, що Рубі бачила саме Флюрі, й ось чому! — вигукнула Робін.— Зріст має бути навпаки. Рубі бачила, що хитається вища жінка, а не нижча...

— То чому ж вона не сказала Лосонові, що Флюрі не можуть бути тими, кого вона бачила?

— А чому вона нікому не сказала, що бачила Тео? Може, тому, що Талбот заплутав її, намагаючись підігнати її свідчення під свої теорії? Тому, що вона втратила певність і вже не знала, що вона бачила насправді? Падав дощ, вона заблукала, панікувала... заки справа дійшла до Лосона, може, вона готова була погодитися, що бачила Флюрі, аби тільки їй дали спокій?

— Вірогідно,— визнав Страйк.

— Яка на зріст була Марго?

— Метр сімдесят п’ять,— відповів Страйк.

— А Крід? — запитала Робін.

— Метр сімдесят.

— О Господи,— тихо зронила Робін.

Ще на п’ять хвилин запала тиша: Страйк поринув у роздуми, а Робін перечитувала свідчення, розкладені перед нею.

— Будки,— нарешті заговорив Страйк.— Ці бісові телефонні будки...

— А що з ними не так?

— Талбот хотів, щоб Рубі бачила двох жінок біля двох таксофонів на Клеркенвелл-Ґріні, правильно? Щоб він міг прив’язати їх до фургона, який їхав по Ейлзбері-стріт і за кермом якого, як припускалося, сидів Крід.

— Правильно,— сказала Робін.

— Але потому як обізвалися Флюрі, Талбот підштовхнув Рубі погодитися, що вона бачила, як дві жінки вовтузяться біля першого таксофону, в кінці Албемарл-вею.

— Але вона не хотіла змінювати свідчення,— сказала Робін,— бо бачила там Тео.

— Саме так,— мовив Страйк,— але це безглуздо.

— Я не...

— Вона їздить колами під дощем, правильно, шукаючи будинок, який ніяк не може знайти, правильно?

— Так...

— Ну, те, що на одному з кіл Рубі бачила, як Тео сіла у фургон біля таксофону, зовсім не означає, що вона не могла бачити двох жінок у тому самому місці на другому чи третьому колі. Нам відомо, що вона погано орієнтувалася на місцевості, не знала того району й не могла визначити правильний напрямок,— її донька чітко вказала на це. Але в неї була чіпка зорова пам’ять, вона з тих, хто помічає і одяг, і зачіску...

Страйк знову опустив погляд на стіл і вдруге взяв чек Айрін Гіксон, щоб роздивитися. А потім так нагло, аж Робін підскочила, Страйк випустив чек і підвівся,