Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

– Ось ще одна швейна машинка, забирайте, а то швачка у вас одна, на всіх її не вистачить. До речі, як вона?

– Намагається, пане... поперешивала багато всякого вже... Здебільшого робочий одяг... Тренується, каже. Ще не дуже гарно виходить, але міцно.

– Я бачив – плитку газову ви в цьому будинку поставили... решту кому?

– Так, кому... кому потрібніше було, пане... Оллі народжувати збиралася... чекали, відповідно,.. ще четверо мал-мала в Ронни... троє в Міли... Їм то підігріти, то ще щось треба... Дві ще в запасі лежать.

– Ну… можливо так і краще… вам видніше. А що з їжею?

– З їжею так вирішили – куховарка наша з помічницями обід робить на всіх. Що лишається – розбирають по хатах, ну і ще сніданок чи вечерю люди самі на печах роблять. Хто хоче. Увечері можна не поспішаючи приготувати, все одно печі гріються. Виходить зручно – і нагодовані всі нормально, гарячим, і від роботи не відриваються, і баби при ділі, – уже тихіше, поглядаючи на Рею, яка стояла віддалік, з компанією своїх щебетух, додав староста.

– Ну, добре... самі придумали, самі користуєтеся... якщо щось не так – переробите. Рея, ідіть ближче.

Жінки, які виросли у світі, де чоловік – це все, а жінка, навіть пані, – це лише доповнення до чоловіка, увесь час намагалися відсунутися вбік, щоб бути максимально непомітними.

– Рея... ось тобі ноутбук... – Макс дістав чергову коробку, – Оррі покаже, як користуватися... тут багато чого з медицини і всілякого іншого... Я поставлю вам систему зв’язку, буде вихід в інтернет. Вчіться, розбирайтеся і починайте вчити інших. – Він кивнув на коробки з канцелярією. – У Тарха в планах будівництва має бути спорудження великого будинку з великою кімнатою. Там, можливо, буде склад, медпункт – не тут же народ лікувати, і навчальний зал. Там зробіть столи й лавки, всіх жителів навчіть читати, писати й рахувати. Тих, хто цікавиться – навчайте всього, що знаєте самі. Ще є великий телевізор, підключимо його до ноута – будете людям вечорами цікаве щось показувати. Що саме – вирішите самі. “Сподіваюся, ви не скотитеся до мильних опер, і це “щось” буде справді пізнавальне й цікаве” – подумав Макс. Рея невпевнено взяла коробку, але Оррі підскочила, щось нашепотіла тій на вухо, тут підтягнулися ближче Алер і Тіана, і знову вся банда полетіла, цього разу в будинок, де жили Рея з Тархом.

Коли Макс туди зазирнув, закінчивши обговорювати зі старостою і Тархом перспективи розвитку селища, дівчата вже все розпакували і навіть майже запустили. Виявляється, Оррі не тільки читанням займалася в будинку, а й пхала свій симпатичний носик у все, що їй було цікаво. Телевізор повісили на стіні, підключили все необхідне, Макс налаштував чергову станцію Старлінк. Двічі показав, як користуватися, на третій Рея досить упевнено зробила все сама. Тарх тільки крутив головою, але коли Макс показав йому запис процесу виковування ножа, відтягнути його стало важко – доки не додивився до кінця – не відійшов. Дівчата, слідом за Реєю перемістилися в іншу кімнату, де знову почалося шурхотіння і сміх – а як же? дівчата зібралися разом, а це ж вони ще не розпакували ті набори жіночої білизни, які Оррі, червоніючи до кольору червоного маку, майже тільки одними жестами попросила його купити. Ну і піжами, звісно.

З вулиці пролунав мелодійний дзвін... О... так це ж годинник... Макс глянув на свій – шістнадцята година... скоро буде темно. Можна їхати додому, нехай дівчата тішаться... Попрощавшись із ковалем, поруч із яким до екрана вже прилип і староста, Макс вийшов надвір, сів у машину і потихеньку поїхав.

Удома, походивши туди-сюди, зі здивуванням виявив, що йому вже бракує цієї дівчини з її постійними “Чому?”. Ніхто не сидить за столом, зосереджено конспектуючи якісь потрібні теми... ніхто не червоніє і не кидає обережні погляди, думаючи, що він нічого не помічає. Звик, схоже... Гаразд... зате можна відволіктися від усього, побути наодинці з думками і природою....