Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

ній бракувало двох пальців: великого і вказівця, і

яскраво-рожева

кістка

просвічувала

крізь

кров.

Елві

одвернулась.

— Та про що ви говорите! — тремким голосом вигукнув Фаєз.

— Докторе Саркісе? Ви маєте щось додати? — в’їдливо спитав

Мертрі, закладаючи в пістолет свіжу обойму.

— Ви це підлаштували. Ви все це підлаштували. Виставили її

отут, аби відвернула Еймосову увагу, та й застрелили його ззаду.

Це ж не просто так воно ніби само собою склалося. Ви тут

постарались як не слід, підставивши довбану бідолашку Вей. Ви

скоїли все це!

— Коли б пан Бертон учинив так, як його просили, й забрався

геть із цієї території…

— Він намагався урятувати всіх нас! — закричав Фаєз. Із

розпашілим обличчям та притиснутими до боків кулаками, він

ступив наперед. Мертрі підвів на геолога погляд, і в його очах

зблиснув якийсь не надто чемний інтерес. — Вони з Голденом

намагаються врятувати нас! І вас, і мене, й Елві, й усіх-усіх! А

ви… і яке тільки пекло ви розвели!

— Я захищаю активи, права й претензії «Королівської

Енергетичної Хартії», — сказав Мертрі. — Чого я не роблю — і

сподіваюся, ви розумієте це — так не бігаю по колу, зіжмакавши

фартушка в кулаці й пхинькаючи, що все пропало, бо ми всі, мовляв, помремо. Усі ж ми знали, сідаючи на борт «Едварда

Ізраеля», що, можливо, й не повернемося назад. Такий був

ризик, на який ви залюбки йшли, бо це означало, що ви можете

виконати свою роботу. Отак само і я.

— Ви підлаштували так, щоб Вей загинула! — викрикнув Фаєз.

Елві поклала руку йому на плече, та він нетерплячим рухом її

скинув. — Вона загинула через вас!

— Її черга сьогодні, моя потім, — мовив Мертрі. — Але спершу

я маю доконати дещо.

Начальник сек’юриті перевірив готовність свого пістолета й

подивився на Еймоса Бертона, що втопив у нього свій сповнений

щирої ненависті погляд. Мертрі націлився в обличчя механікові, що спливав кров’ю. «Відвернись! — подумки наказала собі Елві.

— Не дивись, як це станеться. Відвернись!»

Фаєз ударив Мертрі в ніс. Рух цей був такий швидкий, і

незграбний, і нехитрий, що Елві навіть засумнівалася, чи й

справді це сталось. Вона спостерегла вираз розширених

Фаєзових очей, коли він сам збагнув, що скоїв, але потім

перемігся й навіть повторив це. Мертрі, так і не вистреливши в

Еймоса, наставив рулю пістолета на Фаєза, а геолог із криком

кинувся на нього. Мертрі хитнувся назад, але не впав.

— Елві! — крикнув Фаєз. — Тікай!

Вона ступила крок уперед. Еймос корчився на землі, спливаючи кров’ю, що текла десь із його костюма. Його

закривавлені зуби творили посмішку.

— Тікай! — вереснув Фаєз.

Довкола них височіли ті великі сірі стіни. Виблискували

фальшивими зорями. І як їй продихнути? Ще один несмілий

крок. Тоді ще один. Відчуття було таке, ніби продираєшся крізь

якесь желе, й кожен рух коштує тобі надзусилля. «Шок! —

подумала вона. — Я в шоці. Люди й помирають від шоку, хіба

ні?» І пригадалося їй, як Фаєз був похитав головою і сказав: «Ти

диви! Ще один привід тобі порозмовляти з Голденом!»

Голден! Вона має знайти Голдена! Ступити ще крок, потім іще

один. А тоді й побігла, мов спринтерка, швидко працюючи

ногами й руками, а з горла їй виривалися якісь тихі звуки, мов

тваринні хрюки. Десь там позаду пістолет вистрелив двічі, тоді

ще й утретє. Вона не озирнулася. Усе в ній, все, чим вона була, зосередилося тільки на бігові уперед, по отих широких і темних

жилах цієї побудови; вперед — туди, куди вони всі сходилися.

Елві бігла…

Розділ п’ятдесят перший. Басія

Басія торкнув линву, і вона завібрувала-затрепетала під його

пальцями у пальчатках, мов яка жива істота.

— Алексе! — голосно, мало не криком, звернулася Наомі до

пілота по загальному радіоканалу. — Посилаю тобі програму

вмикань двигунів. Нам треба утримувати отой кабель у

натягнутому стані, поки Басія не