Ольга Обська - Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська

Розділ 20. Ти дуже близький

Вперше Заїра з'явилася в покоях Рональда, коли йому було вісімнадцять. Вона прийшла ось так само у червоному і боса, з розпущеним чорним волоссям. Він одразу зрозумів, хто перед ним. Як не впізнати цю завжди юну спокусливу провидицю, про яку ходило безліч чуток?

У Ластвандії всього два справжніх віщуни — Пресвітлий Ілліон, настоятель головного храму королівства, сивий мудрець, який віддано служить королівському роду. І вона — Заїра, яка не підкоряється нікому. Вільна, невловима. Її вважають норовливою, навіть примхливою. Але насправді ніхто не знає про неї зовсім нічого, зате вона, подейкують, знає все про всіх.

Тієї ночі, коли Заїра з'явилася вперше, Мале Червоне Світило так само, як і сьогодні, сяяло в чорному небі повним колом.

— Захисти мене від Ворона, — попросила вона.

Її довгі чорні вії тремтіли від хвилювання.

— Хто такий Ворон? — здивувався Рональд.

— Колись ти дізнаєшся, — пообіцяла Заїра.

— Як я маю тебе захистити?

— Просто не проганяй. Він не зважиться з'явитися тут.

Чи міг Рональд відмовити юній чарівній діві, яка просила допомоги?

— Залишайся.

Вона променисто посміхнулася і сіла в крісло.

— Чим ми будемо займатися? — зайняв Рональд сусіднє.

— Я навчу тебе одній грі.

Заїра зняла з лівої руки чорний браслет, з правої — червоний, і простягнула Рональду. Потім дістала звідкись із потаємної складки сукні колоду незвичайних карт. На картинках були суворі королі та юні принци, королеви та принцеси, лікарі, блазні, вельможі різних рангів. Заїра викладала карти сорочкою вгору, а Рональду треба було всього-на-всього вгадати колір: червоний браслет слід класти на червону масть, чорний — на чорну. Правила прості, але хіба можна виграти у провидиці?

Ще пізніше Рональд здогадався, навіщо Заїрі ці ігри. Вона вивчала його ходи — так їй відкривалося майбутнє.

— Мені час, — сказала вона приблизно за годину. Потім ніби ненароком додала: — Завтра ви з батьком зібралися в Ланкастр?

— Так.

Ніхто не знав про цю подорож. ЇЇ тримали в таємниці.

— Обігніть північні гори.

Це подовжувало шлях утричі. Але Рональду вдалося переконати батька скористатися манівцем. Це врятувало їм життя. У північних горах того дня сталося сходження смертельної снігової лавини.

Пізніше Заїра ще не раз приходила до Рональда. Іноді шукала порятунку від Ворона, іноді просто так. Йому подобалися їхні нічні розмови. Мова Заїри була такою загадковою незрозумілою інтригуючою. Рональд закохався у неї. По-юнацьки — безглуздо гаряче і безнадійно. Але вона одразу сказала йому:

— Я належу іншому.

— Кому?

— Колись ти дізнаєшся.

З роками закоханість минула. Рональд змужнів, а Заїра так і залишилася юною, грайливою, непостійною. Вона мила, чарівна, витончена, таємнича, але тепер він цінує у жінках не лише це. Відданість, стійкість, розум, глибину.

Але він досі відчуває радість щоразу, коли вона з'являється у його покоях. Як радіємо ми, що зійшло на небосхил червонолице Мале Світило.

Цікаво, навіщо вона прийшла сьогодні? Про кого "про неї" хоче розповісти?

— Про жінку зі стародавнього пророцтва, — відповіла Заїра на питання, що не прозвучало вголос.

— Дізналася про неї щось нове?

Рональд ретельно збирав будь-яку інформацію, яка б допомогла йому її впізнати.

— Так. Про її минуле.

Заїра заплющила очі, відкинула голову.

— Її зрадили. Чоловік. Він зробив їй боляче.

Рональд напружено чекав, можливо, Заїра скаже ще щось, але вона мовчала. Він знав, що вимагати подробиць марно. Доведеться розшифровувати самому. Як може чоловік зрадити? Мабуть, мається на увазі весілля, що не відбулося? Для будь-якої жінки дуже болісно, коли після обряду заручення наречений раптом передумує брати її за дружину і розриває заручини.

— І ще дещо, — Заїра раптом лукаво посміхнулася. — А знаєш, ти дуже близький. Вона буде на завтрашньому балі.

 

________________________________________

Сьогодні наш талановитий ШІ надихнувся вічно юною загадковою провидицею Заїрою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍