Шоу Джордж Бернард - Свята Йоанна, Шоу Джордж Бернард

Замало бути навіть таким, кого прості люди називають добрим. Темнота простака анітрохи не краща за темноту звірини.

ЙОАННА. Повірте, у простоті звіра часом є велика мудрість, а в головах мудреців трапляється велика дурість!

ЛАДВЕНЮ. Ми знаємо, Йоанно, ми не такі вже дурні, за яких ти нас маєш. Спробуй утриматися від спокуси жбурляти в нас зухвалими відповідями. Ти бачиш чоловіка, котрий стоїть за тобою? (Він вказує на КАТА).

ЙОАННА (повертаючись і дивлячись на КАТА). Він тортурник? Але ж єпископ казав, що мене не катуватимуть.

ЛАДВЕНЮ. Тебе не катуватимуть, бо всього, що ти наговорила, вже й так достатньо, щоб тебе спалити. Цей чоловік — кат, його робота — не тільки тортури, а й страта. Кате, скажіть, будь ласка, Діві, у вас усе готове для спалення єретика сьогодні?

КАТ. Так, магістре.

ЛАДВЕНЮ. Готове навіть і місце для вогнища?

КАТ. Так, на ринку. Англійці поставили дуже високий ешафот, тож я не зможу дістатися до неї, щоб вкоротити смертні муки. Це буде страшна смерть.

ЙОАННА (нажахана). Ви збираєтеся спалити мене просто зараз?

ІНКВІЗИТОР. Нарешті до тебе дійшло.

ЛАДВЕНЮ. Вісімсот англійських солдатів стоїть напоготові, щоб відвести тебе на ринок тієї-таки миті, як вирок про твою страту злетить із вуст судді.

ЙОАННА (відчайдушно озирається навколо, шукаючи порятунку). О Боже!

ЛАДВЕНЮ. Не впадай у відчай, Йоанно. Церква милосердна. Ти все ще можеш урятуватися.

ЙОАННА (з надією). Так, мої голоси обіцяли, що мене не спалять. Св. Катерина просила мене не втрачати мужності.

КОШОН. Чи ти втратила останню крихту здорового глузду, жінко? Невже не бачиш, що твої голоси ввели тебе в оману?

ЙОАННА. Ні, це не можливо.

КОШОН. Це вони проклали тобі шлях до страти, до спалення, що чекає на тебе.

ЛАДВЕНЮ (наполегливо переконуючи). Чи дотримались вони хоч однієї обіцянки з тих пір, як тебе затримали в Комп'єні? Диявол занапастив тебе, а церква простягає до тебе свої руки.

ЙОАННА (у розпачі). Таки правда. Це правда, мої голоси довели мене до гріха. Дияволу вдалось обдурити мене. Тепер моя віра зламана. Я була певна, що моя путь — істинна, але тільки дурень добровільно піде у вогонь. Бог, який дав мені здоровий глузд, не може бажати, щоб я це зробила.

ЛАДВЕНЮ. Слава Господу, що Він усе-таки врятував твою душу! (Він поспішає до вільного місця за столом секретарів, хапає аркуш паперу і з запалом береться писати).

КОШОН. Амінь!

ЙОАННА. Що мені далі робити?

КОШОН. Тобі треба підписати повне зречення від своєї єресі.

ЙОАННА. Підписати? Тобто і своє ім'я писати? Я не вмію.

КОШОН. Ти ж підписувала багато листів.

ЙОАННА. Так, але то я тримала перо, а хтось водив мою руку. Я можу тільки поставити підпис.

КАПЕЛАН (котрий слухав це все зі зростаючою тривогою й обуренням). Мілорде, ви збираєтеся дозволити цій жінці вислизнути з наших рук?

ІНКВІЗИТОР. Ми повинні дотримуватись закону, магістре де Стогамбер. Ви ж знаєте закони.

КАПЕЛАН (підводиться, аж багровіючи від люті). Я завжди знав, що французам не можна вірити. (Починається метушня, яку він перекрикує). Я знаю, що зробить мілорд кардинал Вінчестерський, коли почує про це. Добре знаю, що зробить граф Ворик, коли дізнається, як ви зрадили його. Там за воротами стоїть вісімсот озброєних солдатів, і вони побачать, як цю відьму буде спалено, навіть якщо для цього доведеться переступити через вас!

АСЕСОРИ (між собою, в той час як говорить КАПЕЛАН). Що відбувається? Що він каже? Він звинувачує нас у зраді. Це вже занадто. "Французам не можна вірити"! Ні, ну ви чули таке? Який нестерпний чоловік. Хто він такий? Оце такі церковнослужителі в Англії? Він, мабуть, здурів або п'яний…

ІНКВІЗИТОР (зводиться на рівні ноги). Прошу тиші! Панове, прошу тиші! Магістре капелан, згадайте про вашу святу церкву, яку ви тут представляєте, про те, ким ви є і де перебуваєте. Прошу вас сісти.

КАПЕЛАН (вперто склавши руки навхрест, аж тіпаючись). Ні! Я не сяду.

КОШОН. Монсеньйоре інквізитор, цей чоловік щойно просто у вічі обізвав мене зрадником.

КАПЕЛАН. Бо ви і є зрадник. Увесь час ви тільки те й робили, що вмовляли цю кляту відьму зректися своїх слів.

ІНКВІЗИТОР (повертаючись на своє місце). Якщо ви відмовляєтеся сісти, то будете стояти, ось так!

КАПЕЛАН. Не буду я стояти! (Він падає у своє крісло).

ЛАДВЕНЮ (підіймаючи аркуш). Монсеньйоре, ось офіційне зречення для Діви.

КОШОН. Прошу зачитати їй.

ЙОАННА. Не утруднюйте себе. Я підпишу.

ІНКВІЗИТОР. Жінко, ти повинна знати, під чим ставиш своє ім'я й підпис. Брате Мартин, зачитайте для неї. І тиша, будь ласка.

ЛАДВЕНЮ (читає тихим голосом). Я, Йоанна, яку кличуть Дівою, нещасна грішниця, каюсь у тяжких гріхах, скоєних мною, що перераховані нижче. Я вдавала, ніби мені являються голоси від Бога, його янголів і святих, та відкидала застереження церкви, що то була спокуса нечистого духа. Я також чинила жахливе богохульство, порушуючи норми вбрання, писані у Святому письмі і канонах церкви. Я обрізала своє волосся, як чоловік, і відмовилася від обов'язків, що відповідають моїй статі, взялася за меч, проливаючи людську кров, спонукаючи й інших до різанини, допомагаючи нечистому духові ввести їх в оману, і до того ж уперто заявляла, що Бог велів мені скоїти ці гріхи. Я каюся в гріху повстання, гріху ідолопоклонства, гріху непослуху, гріху гордині і гріху єресі. Я сердечно каюся в усіх цих гріхах й уклінно дякую вам, докторам і магістрам, із чиєю поміччю я очистилася від них та повернулася на путь істини, до милості Божої. Я більше ніколи не повторю своїх гріхів, а житиму у згоді з нашою святою церквою і в покорі перед нашим Святим Отцем та папою римським. Я присягаюся іменем Всевишнього Господа і святим Храмом Його. Як доказ, підписую це каяття власним іменем.

ІНКВІЗИТОР. Йоанно, тобі все зрозуміло?

ЙОАННА (байдуже). Все ясно, мсьє.

ІНКВІЗИТОР. Чи визнаєш ти це за правду?

ЙОАННА. Це мусить бути правдою. В іншому разі не збиралися б розводити вогонь для мого спалення на ринку.

ЛАДВЕНЮ (бере своє перо і книжку та поспішає до неї, доки вона знову не видала щось компрометуюче). Дитино, я водитиму твоєю рукою. Візьми перо. (Вона бере перо, і вони починають писати, поклавши аркуш на книжку). Й.О.А.Н.Н.А. Ось, а тепер постав свій підпис.

ЙОАННА (ставить підпис і повертає перо, вся її сутність бунтує проти цього). Ось!

ЛАДВЕНЮ (кладе перо на стіл та шанобливо передає зречення Кошону). Славімо Господа, дорогі браття. Блудна вівця повернулася до отари, і пастух радіє її поверненню більше, ніж дев'яносто дев'ятьом праведним. (Він повертається на своє місце).

ІНКВІЗИТОР (бере папір від КОШОНА). Цим актом ми звільняємо тебе від страти, що загрожувала тобі. (Він опускає папір на стіл).

ЙОАННА. Дякую вам.

ІНКВІЗИТОР. Але за твої тяжкі гріхи проти Бога і святої церкви і для того, щоб захистити тебе від спокуси повторити їх, ми, заради блага твоєї душі і заради спокутування, що очистить твою душу, перш ніж ти станеш на суд Божий, присуджуємо тобі їсти хліб скорботи і пити воду страждання в довічному ув'язненні.

ЙОАННА (підводиться приголомшена і страшенно люта). Довічне ув'язнення? То ви не пускаєте мене на волю?

ЛАДВЕНЮ (здивований). Відпустити на волю після всього, що ти накоїла? Навіть і не мрій, дитино моя.

ЙОАННА. Дайте мені ту писанину. (Вона миттєво підбігає до столу, хапає папір і рве його на клапті). Гадаєте, я більше боюся згоріти, ніж жити як щур у норі? Мої голоси все-таки були праві.

ЛАДВЕНЮ. Йоанно! Йоанно!

ЙОАННА. Так, вони так і казали, що ви всі дурні (її слова викликають глибоку образу) і що мені не треба було слухати ваших гарних слів і вірити вашій милості. Ви обіцяли мені життя, а натомість збрехали. (Лунають обурені вигуки). Для вас, якщо ти тільки не в могилі, то рахується, що живеш. Я не боюся сидіти на хлібі й воді, якщо вона тільки чиста, коли я просила чого більше? У самому хлібі немає скорботи для мене, як і немає страждання у самій воді. Але замкнути мене від світла небес і краси полів та квітів; одягнути кайдани мені на ноги, щоб я більше ніколи не могла їздити з солдатами чи вибігати на пагорби; примусити мене дихати цвілою темрявою і не пускати до всього, що повернуло б мені любов до Бога після того, як ваша жорстокість і дурість змусили мене ненавидіти Його, — все це гірше за той казан, про який написано в Біблії, що його кип'ятили сім разів. Я можу обійтися без свого бойового коня, можу волочитись у спідниці, і я б пережила, коли б солдати з лицарями зі своїми знаменами та трубами проходили повз мене, як повз будь-яку іншу жінку, — якби я тільки могла бачити сонячне світло, чути вітер, що гуляє у гіллі дерев, слухати, як мекають ягнята на свіжому повітрі і як дзвонять благословенні дзвони, що несуть до мене янгольські голоси. А без цього жити я не можу, і те, що ви хочете забрати це від мене, чи від будь-якої живої істоти взагалі, показує, що диявол із вами, а не зі мною. Зі мною Бог!

АСЕСОРИ (неймовірно збентежені). Богохульство! Яке нечуване богохульство! О, вона одержима! Вона каже, що ми з дияволом заодно, а вона — з Богом. Який жах! Диявол стоїть між нами.

Д'ЕСТІВЕ (перекрикуючи галас). Вона пропаща єретичка, вперта, невиправна і не варта нашого милосердя. Стратити її!

КАПЕЛАН (до КАТА). Розгнічуйте вогонь. Спалити її!

КАТ із помічниками поспішають через внутрішній двір геть.

ЛАДВЕНЮ. Тепер, нечестиве дівчисько, якщо Бог з тобою, то чого ж Він не рятує тебе?

ЙОАННА. Його шляхи — не ваші шляхи. Він бажає, щоб я прийшла через вогонь до Царства Його, де буду жити з миром серед янголів Його, бо я — дитина Його, а такі як ви — не варті, щоб я жила серед вас. Це мої останні слова.

Солдати хапають її.

КОШОН (встає). Зачекайте.

Вони чекають. Мертва тиша. КОШОН повертається до ІНКВІЗИТОРА з запитливим поглядом. ІНКВІЗИТОР киває на знак згоди і також встає. Вони починають виспівувати вирок, як церковний хор, на два голоси.

КОШОН. Проголошуємо тебе пропащою єретичкою…

ІНКВІЗИТОР. Відлучаємо від церкви…

КОШОН. Відділяємо від тіла її…

ІНКВІЗИТОР. Як вражену проказою єресі…

КОШОН. Служницю сатани…

ІНКВІЗИТОР. Присуджуємо тебе до страти…

КОШОН. Нині виганяємо тебе, відвертаємось від тебе і передаємо в руки державної влади…

ІНКВІЗИТОР. Благаючи, щоб із поваги до твоєї смерті були вони терпимими до тебе… (Він опускається на своє місце).

КОШОН.