Шоу Джордж Бернард - Свята Йоанна, Шоу Джордж Бернард

А ви не розумієте, скільки вам не товчи. Є така стара приказка: на довгому язику можна й повіситися. Боюсь, що так і буде, і крім того, ми вже дев'ятий раз повертаємося до того самого. Я присягнусь сказати все, що можу, а на більше — ні.

КУРСЕЛЬ. Монсеньйоре, її треба піддати тортурам.

ІНКВІЗИТОР. Чуєш, Йоанно, ось що роблять з упертюхами. Тож думай, перш ніж отак відповідати… Їй показували знаряддя для тортур?

КАТ. Вони готові, монсеньйоре, і ми показували їй.

ЙОАННА. Вам не вдасться витягнути з мене бодай слово понад те, що я вже сказала, навіть якщо будете дерти мене на кусні, доки не віддерете тіло від душі. Що я ще можу такого сказати, щоб ви зрозуміли? Крім того, я не переношу болю і тільки-но ви почнете робити мені боляче, я бовкну перше, що спаде на думку, щоб тільки зупинити біль. А потім скажу, що то все було неправда. То яка ж тоді вам користь із тих тортур?

ЛАДВЕНЮ. Вона має рацію. Давайте відкладемо тортури і продовжимо.

КУРСЕЛЬ. Але ж це обов'язкова частина процесу.

ІНКВІЗИТОР. Ми не можемо застосовувати тортури, коли нам забажається. Якщо обвинувачувана сама в усьому добровільно зізнається, піддавати її тортурам — безпідставно.

КУРСЕЛЬ. Але в нашому випадку вона порушує порядок і відмовляється скласти присягу.

ЛАДВЕНЮ (з відразою). Вам що, кортить катувати дівчину для власної насолоди?

КОРСЛЬ (обурено). Насолода тут ні до чого. Так вимагає закон. Такий порядок. Завжди так роблять!

ІНКВІЗИТОР. Неправда, магістре, хіба що допит проводиться людьми, які нічого не тямлять у законі.

КУРСЕЛЬ. Але ж ця жінка єретичка, запевняю вас, що з ними завжди так чинять.

КОШОН (рішуче). Сьогодні без необхідності тортур не буде. І давайте покладемо цьому край. Ми не будемо вдаватися до вимушених зізнань. Ми посилали до цієї жінки своїх найкращих священиків та лікарів, щоб вони вмовили її врятувати свою душу й тіло від вогню, і тепер посилати ще й ката ми не будемо.

КУРСЕЛЬ. Ваше преосвященство надзвичайно милосердні. Однак це серйозний відступ від заведеної процедури.

ЙОАННА. Ну ви й бовдур, магістре. Роби як того разу, таке ваше правило, га?

КУРСЕЛЬ (зриваючись на ноги). Ти, розпусниця, смієш називати мене бовдуром!

ІНКВІЗИТОР. Терпіння, магістре, терпіння. Боюсь, ви скоро просто почнете мститися.

КУРСЕЛЬ (бурчить собі під ніс). Теж мені бовдур. (Він сідає дуже розлючений).

ІНКВІЗИТОР. Надалі давайте не зважати на грубу мову пастушки овець.

ЙОАННА. Гей, я вам не пастушка овець, хоч і допомагала доглядати за ними, як усі. Щоб ви знали, я запхну за пояс будь-яку руанську панянку в жіночих ремеслах — і прясти можу, і ткати…

ІНКВІЗИТОР. Йоанно, зараз не час для марнославства. Ти у великій небезпеці.

ЙОАННА. Сама знаю, мене вже й так покарано за марнославство. Якби я не напнула на себе у битві золотий плащ, мов дурепа, бургундський солдат не здер би мене з коня і я не опинилась би тут.

КАПЕЛАН. Якщо ти така вправна в жіночих ремеслах, чого ж тоді не сидиш удома і не займаєшся ними?

ЙОАННА. Бо й без мене є багато жінок, які можуть займатися ними, а на те, що я роблю, більш ніхто не здатен.

КОШОН. Годі. Ми марнуємо час на дурниці. Йоанно, зараз я поставлю тобі дуже важливе питання. Добре подумай, перш ніж давати відповідь, бо твоє життя і порятунок залежать від неї. Чи приймеш ти судження церкви Божої на землі з приводу всього сказаного і вдіяного тобою, як доброго, так і лихого? Точніше кажучи, чи згодна ти подати свої слова і вчинки на розгляд Божої церкви та виконати її рішення?

ЙОАННА. Я вірна дитина церкви. Я послухаюся церкви…

КОШОН (з надією нахиляючись вперед). Послухаєшся?

ЙОАННА. …якщо її накази не будуть виходити за межі можливого.

КОШОН, глибоко зітхаючи, падає в крісло. ІНКВІЗИТОР зціплює вуста і хмурить брови. ЛАДВЕНЮ з жалем хитає головою.

Д'ЕСТІВЕ. Вона обвинувачує церкву в помилковому судженні і безглуздих наказах.

ЙОАННА. Якщо ви збираєтеся вимагати, щоб я визнала, що голоси з їхніми пророцтвами, які являлися мені, були не від Бога, то це неможливо. Я нізащо у світі не визнаю цього. Я не відступлю від того, що Бог наказав мені зробити, і жодна жива душа не зможе завадити цьому. Ось що я маю на увазі, коли кажу про неможливе. Якщо церква попросить мене погодитися з чимось, що суперечить наказам, які я отримую від Господа, я не послухаюсь її, хай би там що.

АСЕСОРИ (шоковані й обурені). Ох! Церква суперечить Господу! Що ти кажеш? Яка відверта, нахабна єресь. Це перетинає всі межі!.. (І так далі).

Д'ЕСТІВЕ (кидаючи на стіл свої папери). Монсеньйоре, чи потрібні вам іще докази?

КОШОН. Жінко, з твоїх вуст вилетіло достатньо єресі, щоб спалити десятьох єретиків. Ти й далі не слухатимешся застережень? Невже ти так нічого й не збагнеш?

ІНКВІЗИТОР. Коли церковний служитель каже тобі, що голоси і пророцтва, які ти чуєш, наслані тобі дияволом, який домагається твого прокляття, чи повіриш ти, що церква мудріша від тебе і, отже, має рацію?

ЙОАННА. Я вірю, що Бог мудріший від мене, і буду виконувати Його накази. Це Бог спонукав мене до всіх моїх вчинків, які ви називаєте злочином. Я заявляю: все, що я робила, я робила за наказом Божим, і ніколи не визнаю нічого іншого. Якщо котрийсь церковник не погодиться, я просто не зважатиму на нього, бо я зважаю тільки на Бога, чиї накази завжди виконуватиму.

ЛАДВЕНЮ (наполегливо благаючи). Дитино, ти сама не знаєш, що кажеш. Ти бажаєш своєї смерті? Чи ти не підкоряєшся Божій церкві на землі?

ЙОАННА. Звичайно, підкоряюся. Коли це я заперечувала таке?

ЛАДВЕНЮ. Гаразд. Отже, це означає, що ти підкоряєшся і святійшому папі, кардиналам, архієпископам, єпископам, від імені яких сьогодні виступає його преосвященство?

ЙОАННА. В першу чергу, я служу Господу. Мої голоси не кажуть мені не коритися церкві, просто перш за все — коритися Богові.

КОШОН. А судити маєш ти сама, не церква?

ЙОАННА. Кому ж краще знати мої судження, ніж мені самій?

АСЕСОРИ (онімівши від жаху). Ох! (Їм забракло слів).

КОШОН. Ти винесла собі вирок своїм же ротом. Ми від щирого серця боролися за твоє спасіння, ледь не согрішили самі, знову і знову відчиняли тобі двері, а ти зачинила їх перед нашими обличчями і перед обличчям Господа. Чи смієш ти, після всіх своїх слів, вдавати з себе блаженну?

ЙОАННА. Якщо я не маю Його благодаті, то нехай Він зішле її на мене, а якщо маю — то нехай не відбирає.

ЛАДВЕНЮ. Це дуже хороша відповідь, монсеньйоре.

КУРСЕЛЬ. Наскільки ж блаженною ти була, коли крала коня єпископа?

КОШОН (підводячись у пориві люті). До дідька єпископського коня разом із вами! Ми тут розглядаємо справу єресі і так і не дійдемо до істини, а тільки будемо топтатися на місці через бовдурів зі своїми конями.

Д'ЕСТІВЕ. Якщо ця жінка зізнається в єресі, що і так приведе її до страти, то від обвинувачення в менших злочинах гірше їй усе одно не стане. Я поділяю роздратування його преосвященства через згадування таких дрібних порушень. У свою чергу, мушу наголосити на двох найтяжчих, найжахливіших злочинах, скоєних нею. Перший — це спілкування з диявольськими духами, що є чаклунством. Другий — це носіння чоловічого одягу, що є непристойним, протиприродним і огидним, більше того, незважаючи на всі наші умовляння та благання, вона не знімає його навіть для причастя.

ЙОАННА. По-вашому, благословенна св. Катерина — диявольський дух? Чи, може, св. Маргарита? Чи архангел Михаїл?

КУРСЕЛЬ. Звідки тобі знати, що цей дух є архангелом? Чи, може, він являється тобі як чоловік без одягу, в чому мати породила?

ЙОАННА. Ви гадаєте, Бог такий бідний чи скупий, що не знайшов для нього одягу на небесах?

АСЕСОРИ не можуть стриматись, щоб не посміхнутись, особливо від того, що жарт вдався проти КУРСЕЛЯ.

ЛАДВЕНЮ. Влучна відповідь, Йоанно.

ІНКВІЗИТОР. Справді, влучна відповідь. Все ж таки, найпростіший спосіб занапастити молоду дівчину для нечистого духа — це з'явитися до неї як посланець Царства Небесного. Йоанно, церква повчає тебе, що ці видіння — від диявола, який прагне приректи твою душу на вічні муки. Чи приймаєш ти повчання церкви?

ЙОАННА. Я приймаю Божого посланця. Як будь-який вірний може не прийняти його?

КОШОН. Божевільна жінко, питаю знову, ти хоч усвідомлюєш, що кажеш?

ІНКВІЗИТОР. Ви дарма змагаєтеся з дияволом за її душу, монсеньйоре, її вже ніщо не врятує. Тепер стосовно чоловічого одягу. Востаннє: чи знімеш ти це безсоромне вбрання і чи носитимеш надалі те вбрання, що відповідає твоїй статі?

ЙОАННА. Ні.

Д'ЕСТІВЕ (нападаючи). Гріх непослуху, монсеньйоре.

ЙОАННА (відчайдушно). Але ж мої голоси кажуть мені одягатись, як солдат!

ЛАДВЕНЮ. Йоанно, Йоанно, хіба це не доводить те, що голоси — від нечистого духа? Ти можеш назвати хоч одну розумну причину, чому б янгол Господень порадив тобі таке неподобство?

ЙОАННА. Звісно, що може бути простішим? Я була солдатом і жила поміж солдат. Зараз я в'язень, якого вартують солдати. Якби я одягалася, як жінка, вони б бачили в мені жінку, і що б тоді могло зі мною статися? Коли ж я вдягаюсь, як солдат, то вони бачать у мені солдата, і тоді я можу спокійно жити з ними, як удома зі своїми братами. Ось чому св. Катерина каже, щоб я не носила жіночого вбрання, доки вона не дозволить мені.

КУРСЕЛЬ. Коли ж це станеться?

ЙОАННА. Тоді, коли ви передасте мене з рук англійських солдатів до рук церкви, де я й повинна бути, а не у в'язниці, день і ніч під вартою чотирьох солдатів графа Ворика. Чи ви хочете, щоб я сиділа біля них у спідниці?

ЛАДВЕНЮ. Монсеньйоре, Бог свідок, те, що вона говорить, не лізе ні в які ворота, але враховуючи, що це говорить нелукава сільська дівчина, гадаю, її можна трішки зрозуміти.

ЙОАННА. Якби ми в селі були такими нелукавими, як ви у своїх судах і палацах, то не було б навіть пшениці, з якої вам печуть хліб.

КОШОН. От вам і подяка за спробу врятувати її, брате Мартин.

ЛАДВЕНЮ. Йоанно, ми всі намагаємося врятувати тебе. Його преосвященство старається щосили. Інквізитор справедливий до тебе, мов до рідної дочки. Але ж ти так засліплена власною гординею та самовпевненістю…

ЙОАННА. Навіщо ви таке говорите? Я ж не сказала нічого поганого. Ніяк не можу зрозуміти, чого ви від мене хочете.

ІНКВІЗИТОР. Благословенний св. Атанасій казав, що той, хто не може зрозуміти, — проклятий. Для спасіння замало бути простим.