Михайло Федотович Слабошпицький - Українець, який відмовився бути бідним

Відтоді минуло понад півтора десятиліття. До Петра Яцика прийшли нові успіхи й нові плани. Але він, як і раніше, вірний своїм життєвим настановам. Час потвердив їх реалістичну основу, його мистецтво виразно бачити перспективу й уміння просуватися до мети раціонально виваженими маршрутами. Чи й варто нагадувати, що воно дається не багатьом?

Це – справді унікальний людський талант.

Ту історію Яцик любить оповідати, знаходячи в ній глибокий і повчальний зміст. …Прийшов якось до нього чолов'яга вже зрілих літ. Сказав, що хоче мати важливу розмову. Випили пляшку пива – стояло спечне літо.

Яцик мовчить, чекає, доки чоловік почне. Нарешті той приступає до теми:

– Знаєте, пане Яцику, я такий спритний і я такий практичний… Хочу за бізнес узятися… То просив би у вас поради…

Чи й треба казати, що Яцик попервах майже стішився: українець хоче піти в підприємництво. Це ж те, до чого він не втомлюється закликати своїх земляків.

– Чим я можу допомогти? – запитав з готовністю.

– Бачте, – каже той, – я такий, що не вмію брехати… Не навчили б мене, як то робити.

Яцик спершу не зрозумів: а до чого тут він? Та потім у його свідомості спалахнуло: «То це, виходить, він мене брехачем називає?»

Як відповісти? Не бити ж хлопа по пиці.Помовчав. Погамував обурення. Пішов до канцелярії і повернувся з папером у руках.Там було написано, що американська компанія гарантує за Петра Яцика двісті п'ятдесят тисяч доларів на виконання певної програми.

– Прочитайте це, – спокійно сказав новоявленому кандидатові в бізнесмени.

Той прочитав і запитливо подивився на Яцика.

– Чи ви думаєте, що вони гарантували б брехунові таку суму? – підказав йому тему Яцик.

- Може, вони вас не знають…Отакої заспівав! Хоч сядь, хоч стій…

Але Яцик уміє не тільки вулканічно спалахнути. Він уміє навіть самого себе інколи здивувати витримкою.

– Якщо прислали цей кредит-рапорт, то знають про мене більше, аніж я сам про себе. Вони ретельно перевіряють, кому дати в кредит цента, а тут -двісті п'ятдесят тисяч, – вбивав до голови прохачеві оригінальної поради.

А той усе ще відмовлявся розуміти.

– Запам'ятайте, шановний, у бізнесі можна обманути лише один раз, а після того ваша справа безнадійно програна. Бо про той обман одразу ж знатиме весь діловий світ. І ніхто вже ніколи не вступить із вами ні в які стосунки. Бізнес – справа чесних людей.

Дуже знітився на ті слова кандидат у бізнесмени. Понурив голову, почухав затилля, сховав од Яцика погляд.

…Здається, не став він підприємцем.Зрештою, міг і стати. Але – ненадовго.

У бізнесі часто виникають ситуації, коли, як мовиться, треба й характер показати, інакше станеш жертвою чийогось надмірного апетиту. А що Яцикові характеру не позичати, то він успішно виходить з тих перипетій.

Приїхали, наприклад, до нього представники потужної фірми. Торги починають дуже здалеку, вдавшися до масивної «артпідготовки»: нас, мовляв, знають усі, ми процвітаємо… – одне слово, це велика честь вступити з ними в ділові стосунки.

Життєрадісний і доброзичливий Яцик уважно слухає, усміхається. Все відбувається, мов на високому дипломатичному прийомі.

Приїжджі, певно, вже вважають: мети досягнуто – не встоїть довірливий українець, знизить ціну. Ось зараз він уже про це повідомить…

І Яцик з тим же привітним усміхом каже: так, він справді радий успіхам тієї фірми, зворушений її увагою до себе, охоче співробітничатиме за кожної нагоди… А далі, «не скидаючи білих рукавичок», буцімто невинним тоном запитує поради:

На зборах ліги меценатів. Київ. 1995р.

– На кому ж я тоді можу заробляти, якщо тут поступлюся? Хіба на жебраках?…

Вираз обличчя співрозмовників виказує: «наївне» Яцикове запитання заскочило їх зненацька ~ його вони не передбачили. Присипляючи його пильність, приспали свою.Нікуди подітися – змушені поступитись.

Розмірковує вголос:

– Звичайно, кожен пильнує своїх інтересів, кожен хотів би вигіднішого для себе й коштом іншого. Але ж силою ніхто ні в кого не видиратиме – всі оглядаються на закон. До послуг кожного армія адвокатів. Отже, нормальними, на мою думку, є варіанти, коли обидві сторони напівзадоволені операцією. Стовідсоткового задоволення ні в кого бути не може, оскільки стикаються полярні інтереси. Обом сторонам треба зробити по компромісному кроку. Інакше до порозуміння не дійти.

– А якщо під час таких операцій вас хтось ошукає? – запитую несподівано.

– Отже, він виявиться розумнішим і кмітливішим за мене. Я йому тільки поаплодую. Життя – це теж своєрідна гра. Поґратулюй переможця, що він виявився кращим за тебе. Віддай йому належне. Себе ж тренуй  тяжче, і наступного разу ти вийдеш переможцем. Тратячи ж час у наріканні на переможця, ніколи не виграєш.

– І ви ніколи не зводите рахунки?

– Які вже можуть бути рахунки? Справу зроблено… За науку треба платити. А в бізнесі кожен день -наука.

– Чи часто ви помилялися?

– Не так часто, але помилявся. Непомильних не буває. Однак за всі невдачі, за всі помилки завжди звинувачую тільки себе.

А мені згадалася характерна в цьому розумінні історія. При якійсь операції Яцик зазнав невдачі. Він не уподібнився до багатьох наших земляків – не став нарікати на весь білий світ. Люто накинувся на себе