Борис Валеріанович Ляпунов - Людина дивиться в завтра

Ще нема універсального всюдихода, та до нього ведуть кілька шляхів.

Одна з комбінацій «всюдихід сухопутний, що плаває по воді. Його створено в наші дні. А як же з рештою?

Є модель літаючого автомобіля. До автомобільного кузова додають складані крила та літаковий повітряний гвинт. В особливих трубах розташовані лопаті, щоб він злітав у повітря, як вертоліт. Аерохід «таку назву дістав цей літаючий автомобіль.

У нас розробляють також проект всюдихода, що поєднує в собі автомашину з вертольотом: склавши та приладнавши розбірний гвинт, можна перелітати через перешкоди.

Залишається об’єднати окремі комбінації в одну загальну «і збудеться мрія про дивний універсальний транспортний апарат, якому скоряються і суходіл, і водні простори, і повітря… Звичайно, йдеться не про механічне поєднання різних якостей.

Тепер «про транспорт для Місяця, найближчу мету космічних подорожей. Адже не за горами день висадки перших космонавтів на Місяці.

Запропоновано, приміром, цікавий всюдихід. Величезну кулю з міцної двошарової тканини з теплоізоляцією всередині у згорнутому вигляді ракета доправить Із Землі на Місяць. Зовні на неї буде натягнуто обід «надувну шину. Звичайно, під час руху кабіна не обертатиметься, спеціальні пристосування дадуть екіпажеві змогу вести спостереження. Електромотори змусять котитись це велетенське колесо-кулю, оздоблене великим екраном напівпровідникової сонячної батареї.

Куля «це своєрідна місячна станція, тільки рухома. В ній буде все, аж до власної оранжереї-акваріума, де ростуть поживні водорості, які воднораз очищають повітря…

І ще кілька варіантів транспорту для Місяця виникло в останні роки.

Здебільшого в проектах місячних всюдиходів зустрічаються гусеничні та колісні машини, причому колеса дуже великого діаметра з широкими ободами. Колісний місячний всюдихід може мати кілька осей та сферичні шини.

Вже розробляють шини для луномобілів «з урахуванням того, що на Місяці різкі коливання температури. Звичайна гума, коли вона в русі, під навантаженням, не витримує низьких температур. Виготовляти ці шини доведеться з високостійких кремнієво-органічних каучуків.

Перед винахідницькою фантазією відкривається широкий простір. Поки не прокладуть на Місяці шляхів, треба створити таку транспортну техніку, яка допоможе вивчити та освоїти всі закутки гірської місячної країни.

Якщо зуміють на місці виготовити пальне, застосують і ракетний кораблик, здатний літати в порожнечі. Пілот зможе примусити машину зависати нерухомо, щоб роздивитись та сфотографувати місцину.

Вивчати інші світи допоможе і автоматична транспортна техніка. Всюдиходом для подорожей на Місяці може керувати автоштурман. Перед тим як послати в дорогу, йому визначать потрібний курс. Сонячні батареї дадуть струм для електродвигунів.

Механічні руки назбирають зразків порід на поверхні, автоматична бурова установка добуде їх із глибин. Прилади негайно проаналізують знахідки. Оператор бачитиме на телеекрані все так, ніби сам сидить у машині. А він у цей час перебуватиме на Землі й керуватиме автоматом-геологом по радіо.

І все ж таки відрядити машину й дати змогу їй діяти самостійно дуже ризиковано. Бува, застряне вона в ущелині чи станеться аварія, і космічний рейс не дасть ніяких наслідків.

Зате космонавтам, що обживатимуть наш природний супутник, такий автоматичний всюдихід буде дуже корисний.

Перед нами пройшла чимала кількість дивних транспортних машин «створених фантазією романтиків і таких, що існують в інженерних проектах. Не всі вони, звичайно, будуть втілені у життя. Та немає сумніву в одному: коли настане час вирушити в незвичайні подорожі в глиб Океану, в надра Землі чи в безмежжя космосу, техніка не примусить себе чекати.

Польоти в космос стали дійсністю. Та чи означає це, що для інженерної уяви тут уже немає простору? Навпаки, саме нині, з виходом людини на колову орбіту, слово за інженером. Він накреслює контури позаземних станцій, космічних кораблів для майбутніх далеких рейсів до планет нашої Сонячної системи чи навіть до інших зірок.

Яке чудове поле діяльності для будівельника «вільний від тяжіння безповітряний простір! Ніщо не заважає архітекторові небесного будинку втілювати в життя свої проекти. Ось де можна створювати дивовижні, казкові палаци, як у «Тисячі й одній ночі»! Ось де можна спорудити місто-дім, що без будь-яких затрат енергії само собі мандруватиме в міжзоряних просторах. Але такі міста «справа дуже й дуже далекого майбутнього.

А ми спочатку вдамося до перспектив ближчих і поговоримо про станцію у Всесвіті. Як її створити «це питання хвилює чимало вчених та інженерів.

Конструктори позаземних станцій повинні забезпечити мешканцям цієї штучної планетки звичне почуття тяжіння. Для цього станція мусить обертатись.

Якщо житлове приміщення розташувати на відстані п’ятдесяти метрів від центра обертання, то двох обертів на хвилину вистачить, щоб настало приблизно таке саме тяжіння, як на Місяці. При такій швидкості нічого боятися запаморочення. Люди почуватимуть себе добре. А в порожнечі, далеко від планет, неважко домогтися обертання. Варт лише надати станції початкового поштовху.

Все необхідне для спорудження треба закинути на орбіту з Землі «адже в порожнечі не знайдеш будівельних матеріалів. Можливо, в майбутньому скористаються астероїдами «маленькими планетками. їх чимало між орбітами Марса та Юпітера. Можливо, знайдуть щось потрібне на Місяці. А тим часом доведеться покладатися лише на те, що візьмуть із Землі.

Один інженер, шукаючи найзручнішого для перевезення і будівництва станції матеріалу, обрав… натрій. М’який, наче масло, блискучий, легкий, він мало скидається на звичайний метал. Натрій боїться води і повітря. Та це на Землі.

За атмосферою, при близькій до абсолютного нуля температурі, м’який натрій не поступиться твердістю перед сталлю. А води і повітря там боятись нічого.

Хімія пластичних мас дасть інженерові нові матеріали. Вони будуть поєднувати у собі властивості, здатні задовольнити найвередливішого замовника.

Є пластмаси міцні й дуже легкі, стійкі щодо всіляких впливів, добре піддаються обробці. То, можливо, з пластмаси «міцної, як метал, прозорої, наче скло, до того ж здатної, ніби фільтр, затримувати шкідливі промені, а також тепло й холод «будуватимуть станцію та її частини.