Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

Насправді їх не так багато. Основне населення — це звичайні люди та інші істоти. За моїми оцінками, чарівників трохи більше трьох-чотирьох тисяч. На планеті з десяток великих держав і близько тридцяти дрібних. На Франі два океани — Холодний і Теплий, що ділять суходіл на західну та східну частину. Захід в три рази більший, ніж схід. Саме на Заході розташовані основні держави і школи магів. Розділені ці океани Великими Білими Горами. Якби не гори, то, напевно, на Франі був би один величезний океан. Але більш повно про Фран я розповім трохи пізніше, та й у Школі ти це будеш вивчати.

На Заході шість великих держав. У чотирьох з них є магічні Ордени. Держава, звідки я родом, називається Тротс, в ній знаходиться наш магічний Орден Каса Альєнте. Сам Орден Дихання складається з п’яти основних кланів, таких собі груп за інтересами, а також самостійних чарівників, що не входять ні в один з основних кланів. Як і кругом, клани змагаються за владу. На мою думку, це жахливо безглуздо і сильно послаблює Орден зсередини. Але всі ми живі істоти, і такі риси, як прагнення до влади і домінування, закладені в нас. Про клани я тобі теж розповім пізніше. Мені хочеться, щоб ти спочатку уявив загальну картину, як саме існує світ Франу. Маги — не хазяї й не правителі, хоча є такі держави, де чарівники захопили владу. Ми мирно співіснуємо з правителями в своїх державах. Нас запрошують виконувати певну роботу, і за це нам платять. Магія стала в чомусь звичайною професією на Франі. Так, нас цінують значно більше, ніж простих майстрів, таких як ковалів, кравців, зброярів і навіть вище, ніж військових, але все одно так склалося, що ми стали щось на зразок ремісників. Прості люди ставляться до магів з великою повагою, а в деяких країнах навіть зі страхом. Правителі зазвичай вважають нас нижчими за себе, хоча думаючі королі намагаються все-таки наближати до себе чародіїв, слухати їхні поради та користуватися їхньою допомогою. Дуже часто маги й магічні клани стають багатими і тоді отримують посади, чини та землі. У мого клану теж є свій замок та трохи земель. Але частіше прості чарівники — просто наймані фахівці, нехай і високооплачувані. Загалом ми своєю роботою заробляємо собі на життя.

— Добре, давай почнемо перевіряти, що ж ти зрозумів, — сказала мольфарка.

— Ліно, я досі на пам’ять не скаржився, — спробував пожартувати Нік. — Що поки мені відомо? Земля — магічний відстій. Фран — великий і могутній. Маги — круті, але щось на кшталт прислуг. Хочеш вижити, навіть чарівником заробляй багато грошенят. Тоді, може, і паном станеш. Ну, ось ніби все. А, ще не все. Навіть у такому милому Ордені, як ваш, все одно всі один одного загризуть за владу. Тепер все. Чи я щось забув?

— Ось це мені в тобі особливо подобається, — Ліна оцінила гумор. — Не втрачай це почуття іронії, незважаючи на те, що буде важко. Я тобі вже казала, що чарівниками стають тільки ті, хто має в собі Зерно мага, — нагадала чаклунка. — Це не зовсім так. В принципі магом може стати кожен, хто захоче і буде мати достатньо старанності. Різниця в тому, яким магом. Як ти вже бачив, навколо є магічні поля, з яких чарівник черпає енергію та перетворює її в те, що захоче, або в те, що зможе. Наприклад, маг вогню перетворює енергію у вогненну кулю, землі в — камінь, води може перетворити воду на лід, темний маг може, перетворивши енергію, підняти мерця або викликати демона. Але майже неможливо зачерпнути силу і створити заклинання. Так влаштовано, що чарівник може використовувати тільки силу, що проходить крізь нього, точніше — накопичену в ньому. Щоб ти краще зрозумів, можна примітивно порівняти мага з посудиною, в якій накопичується магічна сила і тільки те, що всередині, можна використовувати для заклинання або магічної дії. Тобто сила повинна ніби пройти через чарівника, отримати частинку його, стати його силою. Так от, для чарівника важливо не тільки вміти здійснити заклинання, а ще й достатньо магічної сили накопичити в собі. Навчитися простим заклинанням або трохи керувати силою може хто завгодно, але от накопичувати її у великих кількостях здатні тільки сильні чаклуни. І саме такі маги виходять з тих, хто має в собі Зерно. Навчаючись і розвиваючись, вони не тільки збільшують свої здібності накопичувати магічну силу, і не тільки вчаться заклинанням і прийомам її перетворення в щось, а ще й тренуються, як цю силу використовувати з найменшою витратою. Ти ж розумієш, можна стіну розвалити, вдаривши в неї величезною вогненною кулею, а можна, витративши мінімум зусиль, знайти слабке місце і, вибивши одну цеглину, її зруйнувати. Ось чим відрізняються майстри від простих магів.

Всі чарівники діляться на такі категорії: учень, маг першого, другого та третього рівня, майстри, магістри і великі магістри. Так от, з простих людей, не наділених Зерном, можуть вийти тільки слабкі чарівники першого рівня. За все своє життя я бачила лише декілька магів другого рівня з людей, не наділених Зерном. Але й ті, кому пощастило його мати, теж не всі стають навіть майстрами. У когось Зерно слабке, хтось лінується, хтось, тільки почавши вчитися, думає, що вже все вміє, та кидає навчання, хтось береться за все підряд, а в результаті толком нічому так і не може вивчитися, комусь стає достатньо першого рівня. Школам треба виживати, заробляти собі на життя, тому туди можуть в принципі взяти будь-кого, хто може оплатити заняття. Це, на жаль, призвело до того, що навчаються часто діти багатих вельмож. Більша частина з них ліниві, розбещені, щоб вчитися, тому швидко самі тікають зі Школи. Ті з них, хто все ж таки закінчує Школу, стають дуже слабкими чарівниками, але якомусь місцевому купцеві або навіть дворянину завжди приємно похвалитися, що їхнє дитя маг. Ну, нехай собі тішаться.

Інша справа — наділені Зерном. Маги весь час стежать за людьми навколо і якщо знаходять обдарованого, то відразу намагаються його забрати під своє покровительство. Кожен Орден, кожна Школа, кожен клан намагається стати сильнішим та зібрати під своїми прапорами більше чарівників, бажано найкращих. Від цього залежить становище клану, його сила, добробут, впливовість.