Аліна Миколаївна Болото - Вдова узурпатора

стіни були обкладені керамічними плитками із зображенням змії, унизу стояв саркофаг із чорного каменю. На кришці саркофага лежав срібний диск не більший за десертну тарілку.

— І це все? — розчаровано запитав Плейте. — Заради цього ви заварили таку кашу?

Він зістрибнув на кришку саркофага й взяв Диск у руки. Я мимоволі здригнулася, але нічого не відбулося.

Плейте покрутив Диск, розглядаючи складний геометричний візерунок на його поверхні, й зацікавився написом: «Я, Світлий Місяць…»

— Ні! — скрикнула я. — Не читайте!

Не вистачало ще, щоб він вимовив Посвяту! Він, зовсім стороння людина, яка поняття не має про закони Анемора!

Плейте зацікавлено подивився на мене, відкрив рота, але сказати нічого не встиг: кришка саркофага хитнулася. Реакція не підвела амаданского няня, він кулею вилетів з могили й опинився не менш ніж на півметра від краю. Струмок чорного диму поповз із саркофага. Пітьма пробудилася!

— Треба закрити!

Я схопилася за могильну плиту, але з таким же успіхом могла б потриматися за арку: вона не ворухнулася. Плейте жбурнув Диск на землю, узявся за плиту й перекинув її на могилу. Пітьма вже сочилася в щілину, коли він остаточно повернув змію на місце і щілина закрилася. Крихітний згусток Пітьми поплив до його обличчя, але Плейте смачно плюнув у неї й відскочив убік.

— Це не твоя річ! — сказав він чорній хмарі, і хмарина розсіялася.

Я заплескала в долоні: «Ви геній, Алаксе!»

— Я знаю, — сказав він, підібрав Диск і засунув собі за пояс. — Настав час іти, Есто.

Мені так хотілося опинитися нагорі, що я без зайвих слів кинулася до залишеної на краю яру мотузки. Пам’ятаю, я ще встигла подумати, що знизу яр не здається таким глибоким, як зверху. Я була вже на середині, як раптом земля дивно вигнулася, сіпнулася й викинула мене геть. Я пролетіла в повітрі не менше п’яти метрів і ледь не збила з ніг Клюса з Афарасом, які підходили до яру.

— Есто! — закричав Клюс, але від удару об землю в мене перехопило подих. Афарас мовчки опустився на коліна й почав квапливо обмацувати моє тіло. Мені було настільки погано, що я навіть не обурилася. — Есто! — у голосі Клюса виразно зазвучали сльози. — Ти вбилася, так?

— Замовкни! — гаркнув Афарас і продовжив огляд. — Де болить?

Боліло скрізь, але не настільки, щоб умерти. Я квапливо ковтала повітря й заганяла біль углиб. Потім, не зараз. Потім я з нею розберуся.

На наші обличчя впала тінь. Клюс скинувся було, але відразу зітхнув із полегшенням:

— Плейте? Що у вас відбулося?

— Нічого, — відповів Плейте.

Мені треба було бачити його обличчя, я відсторонила Афараса й вдивилася… Так, я чітко роздивилася біля краю волосся чорну смужку. Сині очі сяяли торжеством.

— Клюссіді Діано Лу більше не король Анемора, — вимовила я із зусиллям.

— Що? — Клюс був вражений, у його очах промайнув жах. — Ти?..

Раптово, похитнулася земля й збила його з ніг. Усе ще лежачи на животі, мій брат із здивуванням витріщився на Плейте.

— Що трапилося? — тихо запитав Афарас.

— Алакс Плейте узурпував владу в Анеморі. Він тепер наш король, Отті.

Знадобилася ціла хвилина, щоб смисл того, що відбувається, дійшов до Афараса, а мене раптом розібрав сміх. Я істерично реготала, корчачись на землі й тикаючи пальцем у Плейте: «Він король? ВІН КОРОЛЬ?! От сміхота!..»

Алакс Плейте раптом почервонів і тупнув ногою:

— Так, король. І ти будеш моєю… королевою.

Мій сміх як рукою зняло, відразу настала тиша. Клюс із Афарасом подивилися один на одного. Афарас піднявся з колін, обтрусив свої безнадійно брудні штани, а Клюс підхопився й вийняв водяний пістолет. Плейте не ворушився, тільки з цікавістю переводив погляд з одного на іншого.

— Може, ти пожартував, Плейте? — з надією запитав Клюс. — Вона ж руда. Навіщо тобі руда королева?

— Звичайно, пожартував, — рівним голосом підтвердив Афарас. — Амаданські няні — найжартівливіший народ у світі.

І отут земля знову здибилася й розверзлася, Клюс зісковзнув у цю діру й завис, чіпляючись за край. Афарас підскочив, ледве встиг схопити хлопчиська за комір і витягти наверх. Водяний пістолет Клюса відправився слідом за «баккою».

— Виявляється, чаклунство теж буває корисним, — зронив Плейте, — особливо королівське.

І тоді Афарас стис кулаки. Плейте стояв і чекав, поки він підійде, а потім ударив… Афарас відлетів на самий край тріщини.

— Продовжувати, моя королево? — Плейте схилився в знущальному поклоні.

З моїх пальців зірвалася блискавка, мигнула в повітрі… і згасла. Важко сперечатися з королем, коли в нього вся міць Місячного Диска.

Клюс заревів голосно, по-дитячому, розтираючи брудними долонями сльози по щоках, а потім раптом замовк, з надією дивлячись кудись за спину Плейте. Плейте обернувся й побачив людину з обличчям яструба.

— Це ти, Сплячий? Візьми свій місяць.

Плейте простягнув Сплячому срібний Диск, і той з поклоном його прийняв.

17

— Історія, повідана мені Естою, на цьому не закінчилася, але складно викладати її далі вона не могла. Ви приймете моє свідчення?