Олексій Анатолійович Кононенко - Здоровенькі будьмо! Рецепти на всі випадки життя

це моя професія.

– Ви письменник?

– Ні, перукар.

Один хворий, який тільки-но оклигав після тяжкого інфаркту, виграв у лотерею 1 мільйон гривень. Ніхто з родичів і товаришів не брався про те йому сповістити – боялися раптової смерті.

– Давайте, я йому скажу, – напросився лікар. – У мене самого хворе серце, я знаю, як треба говорити з людиною у подібному випадку.

Приходить до щасливчика і запитує:

– Що б ви зробили, якби виграли в лотерею?

– Зібрав би рідних і друзів на бенкет!

– Якби виграли 100 тисяч?

– Закупив би ресторан і запросив би усіх-усіх знайомих!

– А якби 500 тисяч?

– Поїхав би з родиною за кордон, купив би дачу, авто…

– А якби 1 мільйон?

– Не задумуючись половину віддав би вам, мій друже!

Лікар у ту ж секунду впав замертво.

Симпатична пацієнтка після видалення апендициту:

– Лікарю, а шрам у мене буде видно?

– Це залежатиме від вас…

Новий пацієнт психушки розповідає лікарям, що він – адмірал Нельсон.

– Ну, це у нас вже другий Нельсон, – говорить лікар. – Давайте, колеги, помістимо його в палату до першого Нельсона. Може, хто з них якраз і вилікується.

Наступного дня лікарі заходять до Нельсонів і цікавляться, як у них справи. Вчорашній Нельсон кричить:

– Я зрозумів! Ну який я Нельсон?

– Прекрасно! Хто ж ви?

– Я – леді Гамільтон!

– Пацієнт, чому ви так нервуєте?

– А що я можу зробити – ви мене увесь час за нерв смикаєте!

Психіатр отримує гроші, запитуючи пацієнта про те, про що кожного дня його запитує вдома дружина.

«Швидка» мчить у пологовий будинок.

– Не летіть так, – просить породілля, – обережніше, у мене вдома залишилося семеро дітей.

– І вона нам каже про обережність, – хитає головою водій.

До лікаря звернувся приятель:

– Вже три дні не можу спати. Думаю, де можна дістати 10 тисяч баксів?!

– Я тебе виручу.

– Як?

– Дам тобі прекрасне снодійне.

До лікаря приходить дід:

– У мене сильний кашель!

– Скільки вам років?

– 75.

– А в 40 ви кашляли?

– Ні.

– А в 50?

– Ні.

– Коли ж вам кашляти, як не тепер!

Лікар:

– Добре, що ви попередили, що вам вирізали апендицит, а то б ми його довго шукали…

Лікар:

– Від вас тхне горілкою!

– А я капаю на хворий зуб.

– Давно він у вас болить?

– З дитинства.

– Вам необхідно більше рухатися!

– Лікарю, я щодня о пів на четверту ранку бігаю з першого поверху на шостий!

– Чому о пів на четверту?

– Бо о четвертій приходить її чоловік!

В приймальні психіатра зустрічаються двоє знайомих:

– Ви прийшли чи вже йдете?

– Якби я те знав, то не сидів би тут нині…

Напис на кабінеті психоневролога: «Хворих, які чекають на прийом, просимо не ділитися між собою симптомами своїх хвороб – це ускладнює встановлення діагнозу».

Медсестра:

– Лікарю, з хворим із 5-ї палати коїться щось непевне! Ви казали, що пульс у нього нормальний, а я ось нахилилася, перевірила – до 200 поштовхів на хвилину!

– А ви перед тим, як нахилятися до хворого, одягайте бюстгальтер.

– Вночі мені буває важко дихати! – скаржиться молода пацієнтка.

– Відкрийте на ніч вікно.

– Добре, лікарю, сьогодні вночі я вас чекаю…

В аптеці:

– А у вас немає ліків від ліків, які я купував у вас учора?

– Лікарю! Помираю! Допоможіть!

– Ну, це ми зараз!

Сьогодні, о 5-й ранку, в Дуплянській лікарні Маруся Іваненко народила п'ятеро гарненьких дівчаток. Лікарі надіються, що їм вдасться зберегти життя Микиті Іваненку, батькові новонароджених…

В психлікарні пацієнти грають в доміно. Повз них проходить відвідувачка і починає смикати ручку дверей зачиненої палати.

– Сильніше смикайте, – підказують їй.

– Ще сильніше!

– Так тут же зачинено!

– Зачинено.

– Навіщо ж ви мені кричите: «Сильніше! Сильніше!»?

– А ми думали, що вам ручка від дверей потрібна.

Розмовляють психіатри:

– Я нині займаюсь виключно одним, дуже цікавим, випадком роздвоєння особи.

– І чим він цікавий?

– Справа в тому, що вдалося домовитися з кожним із них окремо про платню за лікування.

– Лікарю, у мене свербить під ложечкою!

– Давайте подивимось, що там у вас?

– Нічого не вийде, лікарю.

– Чому?

– Ложечка у мене в шлунку.

– Тільки ви усміхаєтесь, як я відразу ж хочу запросити вас до себе!

– Ой, ви, певно, старий розпусник!

– Ні, я дантист.

– Лікарю, а що у мене?

– Розтин покаже.

Рецидивіста перевіряють в психлікарні на неосудність:

– Що взимку і влітку одного кольору?

– Кров!

Начальник прийшов провідати хворого підлеглого:

– Знаєте, Іване Івановичу, я було подумав, що ви симулюєте. Із задоволенням упевнився в тому, що ви дійсно тяжко захворіли…

– Ви курите?

– Ні. Просто вбиваю час.

– Чим же він перед вами так завинив?

– Скажіть, ліки, які я вам виписав, допомогли?

– Прекрасні ліки, шикарні, я б сказала! Мені допомогли від ревматизму, син вже не кашляє, а залишками я відполірувала срібні ложки!

– Іваненко, я ж казала вам, що алкоголь – повільна отрута! – сварить свого «веселого» пацієнта дільничний лікар.

– А я, гик, Маріє Іванівно, нікуди, гик, не поспішаю.

Випустили психа з лікарні, всі дивуються:

– Як же тебе, тупого, випустили?

– А в нас перевірка була! Хто пролізе в замкову шпару, того випустять. У одного плече не пролізло, у другого – нога, а я відмовився.

– Чому ж?

– Як ти пролізеш – з другого боку у шпарі ключ був!

Психи приватизували психушку, вигнали лікарів та санітарів і, нарешті, відчули себе здоровими людьми.

Головний лікар психіатричної лікарні знайомить з роботою новачка. Відкриває двері в одну з кімнат:

– Тут у нас тільки автолюбителі.

– Але ж тут нікого немає!

– Вони всі лежать під ліжками і займаються ремонтом.

Іде лікар коридором психлікарні. Пацієнти на кожному кроці кричать:

– 31! 31!

Він запитує:

– Що «31»?

– Там! На даху!

Біжить на дах. Там теж пацієнти. Показують вниз і кричать:

– 31! 31!

Лікар підбігає до краю, зазирає. Його зіштовхують вниз і кричать:

– 32! 32!

– Хворий, ну як ви зайшли? Ви хворий, чи думаєте, що ми тут жарти жартуємо? Вийдіть і зайдіть, як має бути, – ноги зігнуті, рука на животі, з рота енергійний стогін… Ну!

– Лікарю, у мого чоловіка серйозні проблеми з психікою. Інколи я годинами йому що-небудь розказую, а потім виявляється, що він не чув жодного слова.

– Це не проблеми, шановна, це дар Божий!

На прийомі у психіатра:

– Лікарю, я якась потрійна особа! Думаю одне, говорю друге, а роблю третє…