Олег Петренко - Океанаріум, Олег Петренко

Глава 7 Відкриття

Пірат тихо про себе сказав:

- Нарешті восьма година ранку. Восьма година ранку останнього дня тижня, а це п'ятниця. Завтра вже будуть вихідні і це інші дні. Вихідні дні це час коли всі на нього чекають і дочекавшись кожен шукає місце відпочинку, бо ж це вихідний день коли треба відпочити від важкої неділі, - Пірат на останньому слові понизив голос і подумав про себе, - хтось у свій вихідний день піде відпочивати до лісу, а хтось піде гуляти до парку, а хтось піде повільним кроком по озерній дорозі до озера. Будуть такі, що наважаться поїхати за місто і там відпочити в якомусь не великому будинку або біля річки, а можливо й навіть серед лісу біля вогню. У кожної людини свої бажання і кожна людина має право сама обирати, де вона хоче відпочивати і проводити свій вільний час від роботи. Два дні це не так багато як вважається. За два дні можна гарно відпочити і ковтнути повітря свободи і знову повернутися до робочої неділі, а потім з першого робочого дня знову чекати на вихідні. І так все відбувається протягом року до відпустки, а після відпустки знову все повторюється протягом року. Працюємо і чекаємо на вихідні і на той самий момент, коли ми можемо бути вільними від роботи і поїхати туди, куди нам заманеться і в те саме місце, куди наше серце бажає потрапити. Адже ми так проживаємо життя. Працюємо і відпочиваємо але відпочинку якого б нам хотілося дуже мало і іноді цей відпочинок буває подарунком. Нелегко працювати протягом життя і кожного дня. Щоранку вставати о сьомій годині. Бігти на роботу о восьмій годині і не запізнюватися. Виходити з дому якомога раніше і бути вчасно на робочому місці. Деякі люди о восьмій годині ранку виходять тільки з дому, а деякі вже в цей час відкривають свій заклад і перебувають на робочому місці. І так все відбувається протягом тижня, а після тижня люди так проживають місяць, а коли минає місяць, то за ним минає рік, і за роком минає життя в такому інтенсивному імпульсі життя. Найкращі моменти життя це є відпочинок. Постійно працюють щоб заробити гроші, а потім дочекатися моменту щоб їх швидко в потрібному напрямку витратити. Витрачають кошти і знову приходять на роботу щоб заробити гроші. Бувають моменти коли не вистачає вільного життя і ні хто не може витратити зароблених коштів не дочекавшись вихідного дня. Достатнього кілька годин щоб насправді відпочити і залишитися без грошей у кишені. У кожного життя однакове, і тільки воно відрізняється тим, що у кожного різна робота. Хтось працює фізично, а хтось працює розумом і кожен заробляє гроші. Заробляє гроші на життя та на відпочинок. Усі чекають на зміну сезонну, щоб узяти відпустку і поїхати кудись відпочити. Всі працюють протягом цілого місяця щоб потім наприкінці місяця отримати гроші і сходити відпочити. Дехто відкладає не більшу частину зарплати на особливий випадок, а дехто береже гроші і їх накопичує щоб потім у відхідний день добре і з душею відпочити і так, щоб запам'ятався увесь рік, який буде проведений на роботі, і кожен день або інколи згадувати свій відпочинок, а сам себе надихати під час роботи. У кожного свої бажання але шлях кожної людини до здійснення бажання різний. Але буває таке що не кожна людина в Києві працює і не кожна людина відпочиває. У кожного свій шлях роботи. Кожна людина чогось бажає, а є люди, які хочуть і це їхнє бажання отримати роботу і спокійно на ній працювати й отримувати заробітну плату. Не всі бажання збуваються, і навіть протягом усього життя потрібне бажання людині не збувається. Збуваються які насправді потрібні серцю, а не розуму який щось хоче і завжди змінює свої потреби і це чужі бажання які не потрібні нашому життю. Мало хто думає над тим, що насправді потрібно, а що ні. Зайві непотрібні та брехливі думки відбирають час і туманять світ навколо. Зрозуміти що наше, що не наше, і тоді можна зберегти час, і прожити життя так, як насправді захочеться, і не витрачати на чужі мрії і чужий шлях свій час.

Як часто я думав про чужі бажання, які насправді були мені не потрібні, зайві в моєму житті. Потрібні вони тільки не міні, а іншим людям, адже вони виникли в їхньому серці і всі їхні бажання, а не мої. Що я насправді хотів? Хотів багато чого від життя, але це були не мої бажання. Що зайве, то не моє. Зайвого в моєму житті було достатньо, щоб зараз про це все подумати і вирішити, що насправді мені потрібно. Потрібно мені насправді те, щоб моя робота приносила задоволення і я був щасливою людиною, і це моє справжнє бажання. Я мало часу відводжу на музику свого серця і не знаю, що насправді мені необхідно, а тепер я дещо про себе зрозумів, а то весь свій вільний час я мріяв про те, що насправді було неминуче, і я, якщо здобув бажання, то, найімовірніше, даремно витратив у нікуди свій час. Частіше варто слухати своє серце і тоді я зрозумію що мені насправді хочеться, а чого ні. Не потрібно буде витрачати тисячу годин і зайвих слів на те, що мені не потрібно буде, адже так відбувається найчастіше, коли зайвий час витрачається на те, що насправді не є моїм бажанням, і воно мені не відповідне для щасливого життя. Краще полегшити собі життя простим і одним словом ніж я буду розповідати годинами про те, що мені не потрібно, адже одне слово цінніше за тисячу слів. Зайві думки і зайві слова які завжди ведуть в темний ліс невідомого і там туманять розум. Завжди є вихід але він один і це одне потрібне слово але яке? Я не знаю. Можливо не вистачить кілька життів щоб відшукати це слово і необхідно просто жити та насолоджуватися життям не звертаючи уваги на непотрібні речі. Я часто мрію про інше життя і час минає так, що я не бачу своєї дитини, яка разом з мріями минає і зникає в нікуди. Несправжні мрії також бувають зайві. Мрії які знаходяться далеко в небі нехай там вони і залишаються, а я буду жити своїми справжніми реальними думками в реальному світі, який знаходиться навколо мене і постійно живе, а я разом з ним не проживаю своє життя коли мрію про щось недосяжне і далеке від мого життя. Світ мрії він завжди поруч з нами і це безмежний океан змарнованого часу і невідомого плавання по великих хвилях самотності. Мрійники це самотні люди які плавають в океані без кінця і початку які не зустрічають ні землі ні таких самих мандрівників які також плавають в пошуку своєї мрії та свого щасливого життя яке не знаходиться в жодному з вигаданих самою людиною океанів. Навколо всесвіт життя і справжніх обставин, а в середині нескінченний океан зруйнованих надій і втрат та недосяжних мрій, що плавають на великих хвилях самотності. На все потрібно витрачати час, і на життя, і на мрії, і на мандрівку океаном безмежної самотності та невідомості. Час іде вперед, а з ним нічого ніколи не повертається. Мрії це зайве, а час треба берегти і цінувати, адже він не пробачить, якщо до нього зухвало ставитися, не цінувати. Час ніколи не повернеться назад і не попросить вибачення, що не почекав, а сам пішов уперед по своїй хвилі життя. Час - воїн життя, а світ - наша сім'я, а робота - це моє серце, і океанаріум - це моє справжнє життя. Це суть мого існування жити і працювати в морському світі. Рідкісний океанаріум став моїм домом. Тут кожен відпрацьований день це справжній якісний день у моєму житті про відхід якого неможливо шкодувати, а навпаки хочеться з посмішкою провести його до дверей минулого. Мої думки не розуміють моїх мрій. Мрії завжди далекі від життя, а думки завжди живуть у реальному світі, і між ними недосяжна різниця і межа, яка ніколи не об'єднається і не стане справжнім життям. Марна трата часу ці далекі й недосяжні мрії, якими я іноді блукаю й плаваю на самотньому човні посеред океану самотності. Я навіть не чую свого голосу, а він завжди в мене був, а зараз мабуть загубився десь на глибині в морському світі нескінченної солоної води прихованих далеко в глибині душі сліз. Когось я розумію, а когось я ніколи не зрозумію і тим бачиш себе. Я далекий сам від себе і далека людина від справжнього світу, яка шукає ту саму правду про себе, яка невідомо де перебуває, так само як я і сам не знаю, де я справжній, а де я вигаданий персонаж світу. На роботі я Пірат, а тоді хто я в житті? Лише мандрівник серед мрій у самотньому човні в нескінченному океані, який працює в океанаріумі і розважає своєю посмішкою відвідувачів, і так їх проводжає до виходу, і так із кожним заходить всередину, щоб потрапити в морський світ. Я бачу багато людей, розумію їх набагато більше, ніж сам себе, я себе зовсім не бачу, не можу зрозуміти, в якому я світі перебуваю і живу. Де я? Я не знаю де я зараз? Крім свого місця роботи я більше ні чого не бачу, не бачу самого себе в цьому світі. Я, мабуть, загубився десь далеко і довго не можу стати собою і відмовитися від далеких мрій. Невідомо, що зі мною відбувається. Я нічого не розумію. Чомусь у цьому світі все навпаки і не так, як я планую. Стою на своєму робочому місці, а сам блукаю десь у безлюдному океані сумніву й невідомості. От зустрітися з кимось і знайти себе, але всі люди, як завжди, зайняті своїми справами, а я працюю, як і працював тут довгий час. Усі так постійно живуть, а хто і де перебуває це не відомо. Кожен живе у своєму світі самотній мандрівник серед океану і хвиль самотності, так як і я, кожен шукає свій шлях і мріє про недосяжне. Життя не нескінченне, а мрії нескінченні і ніколи в них немає кінця, але є завжди початок, і звідти потрібно починати свій шлях або навпаки закінчувати його, щоб не потрапити в океан нескінченності. Зупинитися і все на цьому та нікуди не тримати шлях. Ніколи не знаєш де початок, а де кінець. І чому люди так думають? Це також це невідомо. Кожен думає так, як йому хочеться і мріє про те, що він найбільше хоче. Хтось хоче жити як ніхто і ніколи, а хтось мріє про те, щоб знайти кохання, а хтось хоче стати багатою людиною. У кожного свої мрії. У всіх різні думки і різне життя. У мене одне життя, а у когось інше і воно не схоже не на одне життя. Як це можливо, а мабуть тому що всі люди різні. Це можливо і думки завжди бувають різними як і люди. Хтось розуміє більше за когось, а хтось досі нікого не розуміє, але чомусь живе щасливим життям і йому нічого не хочеться. У кожного свої потреби. Люди, то відокремлюються, то знову стають по можливості ближчими друзями. Люди завжди були людьми, але чомусь не хочуть про це говорити і роблять із себе тих, ким вони ніколи не були. Відсутні світи і мрії також змінюють світ і людей. Дуже рідко бувають якісні мрії. Яка в мене мрія? Мрія, яка далека від мене і мого життя. Це недосяжні думки і мрії. Невідомо чому люди так живуть, а можливо людям так подобається жити. Так краще жити коли все життя і всі мрії недосяжні. Але потім, коли минає час, кожна людина думає над тим, як вона прожила життя, і тоді, коли їй здається, що життя було чудовим, то все відбувається навпаки, і про це всі знають. Завжди залишається тільки одне, а це сама людина. Думки приходять і тихо покидають світ, а людина залишається. Думки це тимчасовий світ мрії та надій, які завжди залишаються надією та мрією. З часом все зникає і змінюється. А що до людей та їхніх думок? Мабуть найкращі думки це найкращі люди і почуття. Краще б люди думали про те, що життя одне, і його не багато, бо думок і мрій, які постійно, то з'являються, то зникають з життя. Світ мрій і думок колись згасне, і раз назавжди і більше ніколи не буде світла думки як і колись світанку. А чи можливо таке що думок більше ніж людей? Пірат опустив голову і сказав, - я цього не знаю. Люди постійно про щось думають, і кожен про своє. Безмежний світ думок у якому всі постійно живуть. Як же справжнє життя? Що світ думок більший, ніж життя навколо? Цікаво. Можливо й так, якщо людям подобається жити у своєму світі. Кожен хоче жити далеко один від одного але завжди перебуває поруч і тому всі в думках живуть так далеко що їх у тому світі неможливо знайти. Люди не хочуть, щоб їх знаходили, але їх завжди бачать і не знають, де хто перебуває і в якому світі проживає довгий час. Хочеться жити десь далеко від усіх де свій острів і свій океан і більше нікого. Нікого немає поруч тільки океан і острів, на якому я сам, - Пірат нагнув голову і подивився на двері, тихо сказав, - мабуть, я настільки самотня людина, що мріє про острів, який знаходиться далеко від усіх, а навколо ніколи не з'являться люди і я ніколи не потраплю в місто до людей. Навколо нас завжди знаходяться і живуть люди, а в середині тільки острів, на якому нікого немає. Самотність це мій світ. Найкращий світ у якому я постійно перебуваю. Хтось у ньому живе довго, а хтось усе життя. Як і я, завжди мріяв стати піратом і став самотньою людиною, яка побудувала свій острів, на якому я знаходжусь довгий час, а можливо, я там живу все своє життя. Чому мене ніхто не рятує? Можливо мені потрібно самому себе врятувати, і знайти свій човен порятунку. Але який він? Це човен любові або звичайної людської радості, якої мені справді не вистачає. Життя проходить крізь пальці жалю і сумніву і я не можу знайти свій шлях і вирішити, що робити далі, а далі самотність - невідомо що. Я приходжу на роботу. Виконую роботу і йду додому, а потім настає яскравий світанок і я знову прокидаюся, роблю те саме, що робив учора. Я постійно працюю, а всі відпочивають, - Пірат задумався, - можливо, найкращий відпочинок це допомагати відпочивати іншим, а я цього не бачу? Пірат тихо сказав, - можливо й так. Люди завжди шукають краще життя і тікають від самотності, а я шукаю. Я не маю від життя жодного задоволення, а самотність приємне відчуття. Можливо через те, що я бідна людина, яка постійно працює і отримує маленьку зарплату, якої не вистачає навіть на звичайний відпочинок. Немає грошей - немає відпочинку. Найкраще рішення почати шукати вихід і радіти разом з людьми. Острів зникне і я моя самотність також зникне, і тоді можливо я тоді щось зрозумію. Найкращий відпочинок який знаходиться в Києві це океанаріум. В середині можна легко і з задоволенням відпочити. Душа летить у морський світ, а розум відпочиває. Тут не потрібно щось робити. Не потрібно співати і танцювати. Все що тут потрібно так це просто дивитися на акваріуми і насолоджуватися чарівним виглядом морського світу, якого тут не так багато, але зібрані найкращі морські істоти. Рибкам завжди подобається коли на них дивляться, і вони завжди радіють кожному відвідувачу. Посміхатися і спостерігати за морським життям. Ніде неможливо побачити в одному місці велику кількість морських істот, а щоб побачити морський світ люди сюди їдуть з різних районів міста, щоб відпочити і насолодитися видовищним відпочинком. Невелика ціна для такого закладу. Кілька десятків гривень і людина заходить в інший світ. Це не місце для заробітку грошей, а це місце, яке дарує людині нові почуття і щоб людина могла відпочити. Це місце відпочинку яке приносить задоволення, відпочинок і звільнитися від багатьох зайвих думок та побачити зовсім інший світ, який насправді існує та завжди існував, але далеко від людей і не кожен зможе дозволити його собі побачити на власні очі, а тут кожен може подивитись на найкращу частину морського світу особливо підібрану. Кожен може знайти щось спільне зі своїм життям і поміркувати над своєю долею. У таких випадках людина починає думати про щось інше і вона згадує про своє минуле або думає про майбутнє і змінює його на краще. Це найкраще місце для таких справ. Я тут змінив своє життя і мабуть багато людей в океанаріумі прийняли важливе рішення. Добре що цей заклад працює протягом тижня і кожен може за можливості його відвідати. Добре що тут немає вихідного дня і він ніколи не закривається. Працює з понеділка по п'ятницю і не має вихідних днів, - Пірат посміхнувся та сказав з посмішкою, - добре що в нашому закладі працює Сергій. Він знає що робить і без нього невідомо що тут було і як працював океанаріум, адже робить всю і за всіх роботу, і це робить якісно. Це людина яка дійсно любить свою роботу. Якби міг то не спав би вночі і постійно знаходився в океанаріумі та працював. Кожному потрібен сон щоб відпочити і набратися сил, знову піти на роботу. Не кожна людина приходить на роботу з посмішкою. Навіть коли Сергій втомлений завжди йде на роботу з посмішкою і все за всіх робить та розуміє що отримує за виконану роботу не велику плату. Багато людей шукає більшу заробітну плату, а це робить для того щоб приносити людям радість, - Пірат подивився на двері, - нарешті в акваріумі з'явилися перші відвідувачі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍