Світлана Володимирівна Тараторіна - Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна

не любить.

Місцевою «суєр не любить» означало, що зміни законсервувалися. Про цей

варіант мріяли всі новоприбулі. Сфена подивилася на блакитне пір’я, що

заміняло Руфі волосся, і стиснула губи. За останній місяць пір’я вкрило голову й

торкнулося шиї. Руф суєр «любив», а отже, їй треба перестати мріяти про

повернення додому.

— Добре, нехай буде та смердюча дикунка. Потрібно покращити сигнал з

Ак-Шеїх. — Вона особливо наголосила на останньому.

— Щось із Талавіром?

— Переживаєш? Ви не встигли попрощатися? — Сфена глузливо

посміхнулася.

— Не дуже й хотілося, — форкнула Руф.

Сфена

кивнула.

Ще

бракувало,

щоб

Зіниця

прикипіла

до

експериментального кролика Белокуна.

— Талавір уже в Ак-Шеїх. Втрапив у якусь халепу, але наче цілий. Про

всяк випадок накажи Мато Дуковачу бути поблизу. А мені треба до Белокуна.

Сфена поправила форму й кисло посміхнулася до пір’яголової.

— Покажіть йому, хто найрозумніший на Станції, — відказала Руф.

Сфені сказали шукати Белокуна в Медичному відділку. Очільник Матері

Вітрів залишив командний пост, щоб поспостерігати за новою пацієнткою. І в

цьому був весь Белокун. Замість укріплення влади, торгів із материком та

особистих клятв Язику, він займався незрозумілими дослідженнями.

Сфена подивилася на портрет доктора Зорга, що прикрашав вхід до

Медичного відділка. На відміну від Белокуна, Зорг був політиком.

За допомогою генетичної корекції та біоінженерії Зорг обіцяв створити

ідеального солдата, ідеального Брата. А поки тривали ці дослідження, Зорг

зосередився на пошуку талановитих дітей.

Подейкували, що всі молодші колеги Зорга потрапили до нього саме так. Їх

вилучали з родин, особливим чином виховували й навчали, а потім долучали до

наукової команди.

Цей шлях пройшов і Белокун. Але справжньою зіркою команди доктора

Зорга та його улюбленим учнем був Мамай. У батькових паперах Сфена

знайшла його медичну картку. Мамай народився з церебральним паралічем, страждав на аутизм, синдром саванта та бічний атрофічний склероз. Така дитина

не могла вижити. Але хлопчик мав надзвичайні здібності й потрапив до школи

доктора Зорга. Там йому зробили купу операцій на мозку, це тільки підсилило

його таланти. Батько називав Мамая «монстром Зорга» й водночас його

ахіллесовою п’ятою. Тоді Сфена не розуміла чому. Пізніше дізналася, що Мамай

і Белокун були єдиними, хто вижив після вибуху, у якому загинув Зорг. Інцидент

назвали терактом. Белокуна та Мамая перевели в Кіммерик. Тоді там уже

тривала війна. Якщо Язик і підозрював Мамая та Белокуна в причетності до

смерті Зорга, то про це мовчали. Зрештою, Язик позбувся політичного опонента.

Мамай пропрацював поблизу Шейх-Елі менше року. Сталися Спалахи, війна закінчилася, а Кіммерик перетворився на Дешт. Белокун почав керувати

Станцією. Він не тільки знову вижив, а й не зазнав впливу суєру. Язика це

вразило.

Белокуну вдалося переконати Язика, що Спалахи спричинила таємнича

зброя, яку розробляв Мамай. У записах, що він залишив, вона називалася

«Золота Колиска». Ба більше, Белокун увірував, що Мамай не загинув, а досі

десь у Дешті. Він цілком серйозно казав, що всюди бачить знаки від доктора

Мамая. Таким знаком він назвав пробудження останніх із загону, що потрапив

під перший суєр. «Це не Рябов хоче в Дешт — це Мамай являє свою волю. Ми

відпустимо Рябова й подивимося, куди той вийде», — вирішив Белокун, наче

Мамай був не зниклим ученим, а божеством рівня Двобога. З таким самим

мотивом після того, як прийшла звістка про смерть Рябова, він відправив у Дешт

Талавіра.

«Талавір — черговий знак Мамая. Він знайде те, чого не знайшов Рябов».

Тобто Талавір мав знайти Мамая, але Белокун заборонив пояснювати йому

завдання. Талавір мав «вивести на Мамая». Саме «вивести», як собака-шукач. І

це було верхом божевілля — так розкидатися тими, хто вижив після суєру, що

випаву перші дні після Спалахів. Експерименти над Рябовим і Талавіром могли

наблизити до розуміння природи «Золотої Колиски». Натомість Белокун

відправив їх у Дешт. І що в результаті? Рябов загинув. Сфена сумнівалася, що

Талавір був здатен знайти Мамая. Ба більше, вона не вірила, що найкращий

учень Зорга досі живий. Залишалася надія, що Талавір натрапить на якісь сліди

«Золотої Колиски». Усе ж таки Мамай був з Ак-Шеїх. Можливо, підтримував

зв’язки з кимось із селища. Хоча після того, як Талавір відкинув її пропозицію

про співпрацю, це вже не мало значення. У цій ситуації у Сфени був лише один

варіант — скористатися необачністю Белокуна. Може, він і вважав себе

абсолютною владою на Матері Вітрів, але для материка, звідки прибула Сфена, Белокун був порушником Догмату. Сфена ризикнула й відправила рапорт Язику.

Догмат забороняв порушувати субординацію. Вага слова Белокуна була більшою.

Якби він публічно заперечив звинувачення Сфени, покарали б її, а не доктора.

Рапорт Сфени прийняли — і це було доброю новиною. Сфена отримала

відповідь із печаткою самого Язика. Погана новина — він наказав і далі

спостерігати за експериментом.

«Експериментом!» — Сфена ледь не задихнулася від обурення. Белокун

втрачає контроль над розумом, а вона мусить просто дивитися, як він знищує в

Дешті Старших Братів? Наступна думка викликала обережну радість. Язик

наказав їй стежити. Вона отримала його персональний наказ. Отже, і в Язика є

сумніви щодо Белокуна, а в неї — шанс на реабілітацію та кар’єру. Сфена уявила

себе очільницею Матері Вітрів. Якщо їй вдасться удосконалити тогірек Діви, залучити до мережі більше жінок, то вона отримає і справжню владу над

Дештом. Солодкі мрії затуманили розум, і вона з розмаху врізалася в Толіка.

Голомозий череп блищав від поту. Він мовчки кивнув на сусідні двері. З них

долинав звук боротьби. Вочевидь, саме там був Гавен Белокун.

— Що там? — Сфена зазирнула у віконце.

У кутку білої безликої кімнати билася в істериці дівчинка років