Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

Професор Вієті повернулась не  одна. Поруч з нею ступав гном поважного віку. Довга борода була заплетена у коси і щедро обділена сивиною. Він був широкоплечим, сірі очі  швидко обслідували обстановку. На плечах у гнома була сіра мантія мага артефактника.

   -" Дозволь представити тобі директора академії професора Брунбальда."- промовила Вієті 

Аліна швидко встала і схилила голову і вітальному жесті,демонструючи шану професору.

-"Дуже приємно познайомитись"- сказала Аліна.

-" Значить це ти та сама студентка, потенціал і вибір якої так сильно задів проферку Вієті.- вимовив він.-  Я почув її версію подій, а тепер хотів би почути твою."

Аліна ніяково подивилась на директора,а той тим часом сів на один з двух стільців. Потім тверезо оцінивши ситуацію змахнув рукою і біля столу з'явився третій стілець. Він жестом вказав нам сідати і коли ми  зайняли свої міста вичікувально вирячився на мене.

Важко зітхнувши я розповіла все з чим мені довелось зіштовхнутися останнім часом. Професори уважно вислухали мою розповідь. 

-" Якщо я правильно зрозумів,то у світі з якого ти прийшла магії не було."- промовив Брунбальд.

-" Саме так."- відповіла я.

-" Твій ресурс був неактивним,а коли опинився в сприятливому середовищі почав зростати. І це вельми цікаво, я сподіваюсь ти не будеш проти пройти перевірку артефактом Істини ще декілька разів?"- спитав він.

-"Думаю ні."- знову відповіла Аліна. Вона могла зрозуміти підвищений інтерес до даного питання професора,що займався все життя науковими розробками.

-"Дякую. Що стосується питання напрямків, то думаю ми зможемо вийти на компроміс. Старійшина Андеіл розповідав мені про тебе,однак ми неочікували такого оберту долі та я готовий допомогти тобі."- спокійно говорив директор.

-" Чи подумала ти над питанням яке я задавала тобі!"- спитала куратор Вієті.

-"Так подумала. Мені імпонують напрямок природи та військовий,та я не впевнена що зможу їх поєднувати з курсом по зіллєварінню."- відповіла на її питання Аліна.

-" Ти схильна до маніпуляцій стихією повітря і  тобі легше буде освоювати військовий напрямок. Що стосується зіллєваріння,то це вельми відособлений напрямок який в цілому не сильно пов'язаний з іншими,тому вибір тільки за тобою."- підсказав директор 

Аліна боялась,що у гонитві  за двома зайцями вона може не впіймати жодного. Та їй так хотілось спробувати і навчитись володіти своїми силами максимально філігранно. Вона захотіла кинути виклик і цьому світу,і  його зверхньому гостроухому суспільству, і самій собі в першу чергу.

-"Я хочу спробувати.- в  голосі пробриніла невпевненість, глибоко вдихнувши вона доповнила.- Я обераю військовий напрямок і хочу поєднати його з курсом зіллєваріння."

-" Значить буде так."- сказав директор встаючи зі столу і мірним поступом покинув кабінет.

На обличчі кураторки Вієті сяяла широка посмішка. Вона була задоволена її вибором. Аліні стало соромно за те,що хтось хто її взагалі не знає вірив у її сили більше за неї саму. На її щоках проступив ледь помітний рум'янець.

-" Я впевнена,що ти впораєшся. Можеш завжди на мене покладатись я допоможу чим зможу."- сказала куратор Вієті простягаючи їй два листи.

На одному з них був розклад для військового напрямку,а на іншому для зіллєваріння. Аліна швидко пробігла очима по листах і зрозуміла,що ближайшим часом сумувати їй не доведеться. 

-" Перші декілька днів рекомендую відвідувати саме військовий напрямок. А в кінці тижня зайди до мене за об'єднаним розкладом. Що стосується базового курсу,то я спробую вписати його у вигляді факультативу на перше півріччя. Таким чином до зими ти завершиш з одним з обтяжуючих баластів "- по словах кураторки Вієті у Аліни складалась думка,що все і справді буде не так жахливо як вона встигла нафантазувати.

-" Було б чудово."- несміло усміхнулась Аліна.

-"Рекомендую відвідати бібліотеку для отримання всіх необхідних підручників. Вона знаходиться прямо по коридору і перші двері зліва. Також внизу розкладів є списки необхідного приладдя. Ну і звісно ще дещо..."- професор Вієті широко усміхнулась і змахнувши руками немов з повітря вихопила невеликий пакунок і подала Аліні.

Пакунок був яскраво білого кольору і потрібно було бути геть дурним,щоб не здогадатись що це була її мантія.

Аліна з деяким дитячим захватом взяла пакунок і обережно розгорнула тканину. Вона була досить цупкою на доторк і при цьому мерехтіла.  З лівої сторони Аліна роздивилась акуратно вишину емблему академії,що зображала  троянду у полум'ї. Аліна провела рукою по вишивці і посміхнулась.

-" Думаю самий час приміряти."- з посмішкою сказала Вієті і вона тієї ж миті послідувала її пораді.