Стівен Кінг - Під куполом

нього на складі, Роммі не зміг знайти для Джекі маски Аріель[412]; довелося їй погодитися на Герміону, приятельку Гаррі Поттера. Позаду сидіння Ерні лежала маска Дарта Вейдера, але Джекі побоювалася, що вони можуть наразити себе на небезпеку, якщо старому здумається її зараз одягнути. Уголос вона цього не промовила.

«А насправді, яка різниця? Якщо нас раптом не стане в місті, у кожного вистачить розуму здогадатися, чому ми зникли».

Але підозрювати — зовсім не означає знати, і якщо Ренні з Пітером Рендолфом доведеться обходитися лише підозрами, їхніх друзів і родичів, котрих вони тут залишать, можуть піддати хіба що прискіпливим допитам.

«Можуть». За таких обставин, як зараз, усвідомила Джекі, це слово навантажене вельми потужними можливостями.

Гімн закінчився. Далі знов прозвучали аплодисменти, а тоді вже почав говорити другий виборний. Джекі перевірила свій пістолет — запасний, домашній — і подумала, що наступні кілька хвилин стануть найдовшими в її житті.

18

Барбі й Расті стояли кожен перед дверима своєї камери, слухаючи, як Великий Джим розпочинає свою тронну промову. Завдяки гучномовцям перед головним входом міської ради чути їм було все доволі добре.

«Дякую вам! Дякую всім і кожному з вас! Дякую за те, що прийшли! Я дякую вам за те, що ви хоробрі, сильні, най-най-непохильніші люди в наших Сполучених Штатах Америки».

Піднесені аплодисменти.

«Леді і джентльмени… а також діти. Я бачу кілька дітей серед аудиторії…»

Добродушний сміх.

«Ми з вами опинилися в небезпечному стані. Ви самі це знаєте. Сьогодні я хочу розповісти вам, як ми в ньому опинилися. Я не знаю всього, але поділюся з вами тим, що знаю, бо ви на це заслужили. Коли я закінчу вводити вас у курс справи, ми мусимо коротко розглянути кілька дуже важливих питань. Але перше і головне, що я хочу сказати вам, це те, як я ПИШАЮСЯ вами, яким ВДЯЧНИМ я почуваюся за те, що Бог — і ви — обрали мене вашим провідником у цей критичний момент, і хочу ЗАПЕВНИТИ вас, що разом ми перейдемо через ці випробування, разом і з Божою допомогою ми вийдемо з них СИЛЬНІШИМИ, і ПРАВДИВІШИМИ, і КРАЩИМИ, ніж ми були будь-коли раніше! Нехай ми з вами, немов діти Ізраїлю посеред пустелі зараз…»

Барбі підкотив вгору очі, а Расті зробив кулаком жест, ніби дрочить.

«… але скоро ми досягнемо ХАНААНУ й бенкетуватимемо молоком і медом, котрі Бог і наші співвітчизники-американці беззаперечно приготували для нас!»

Шалені аплодисменти. На слух, схоже, там стояча овація. Ніяких сумнівів, якщо навіть тут, унизу, десь умонтовано підслуховуючи пристрої, ті три-чотири копи нагорі зараз стовпилися у дверях поліцейської дільниці і слухають Великого Джима.

Барбі сказав:

— Будь напоготові, друже.

— Я готовий, — відгукнувся Расті. — Повір, я весь готовий.

«Щоправда, тільки не до того, щоб побачити серед тих, хто ввірветься сюди, Лінду», — подумав він. Він не бажав, аби вона раптом когось убила, а ще більше йому не хотілося, щоб вона наражалася на ризик бути вбитою. Не заради нього. «Хай вона залишається там, де є. Він божевільний, але принаймні, якщо вона зараз разом з рештою міста, вона в безпеці».

Так він подумав за мить до того, як почалась стрілянина.

19

Великий Джим тріумфував. Він завів їх саме туди, куди хотів завести: собі на долоню. Сотні людей, тих, котрі голосували за нього, і тих, що голосували проти. Ніколи він не бачив їх так багато в цьому залі, навіть коли обговорювалися молитва[413] в школі чи шкільний бюджет. Вони сиділи щільно, плече до плеча і стегно до стегна, як усередині, так і надворі, і більше, ніж просто його слухали. Без втікача Сендерса і без Ґріннел, котра сидить собі в залі (важко було не помітити червону сукню в третьому ряду), він сам володів цим натовпом. Очі їхні благали його опікуватися ними. Врятувати їх. Довершенням його радісного тріумфу був особистий охоронець поряд з ним і ряди копів — його копів, — вишикувані вздовж стін цієї зали. Не всі з них поки що були обмундировані у форму, але всі озброєні. І ще не менш ніж сотня людей в аудиторії мали на собі голубі нарукавні пов'язки. Це виглядало так, ніби він створив собі приватну армію.

— Друзі мої, співгромадяни, більшість із вас знають, що ми заарештували чоловіка на ім'я Дейл Барбара…

Здійнявся вихор вигуків і свисту. Великий Джим чекав, поки вони вщухнуть, похмурий зовні, усміхнений усередині.

— …за вбивство Бренди Перкінс, Лестера Коґґінса та двох чудесних дівчат, котрих ми всі знали й любили: Ейнджі Маккейн і Доді Сендерс.

Обурений свист і шикання разом з вигуками «Повісити його!» та «Терорист!»

Голос, що кричав «терорист», скидався на голос Велми Вінтер, денної менеджерки з крамниці «Брауні».

— Але чого ви не знаєте, — продовжив Великий Джим, — так це того, що Купол — результат учиненої групою елітних науковців-негідників змови, яка потай фінансується певною урядовою фракцією. Ми морські свинки в їхньому експерименті, дорогі мої співгромадяни, а Дейл Барбара — це та людина, котру призначили прокладати й спрямовувати курс цього експерименту зсередини!

Реакцією на це була оглушлива тиша. Відтак вона вибухнула гнівним ревищем.

Коли натовп трохи заспокоївся, Великий Джим продовжив, упираючись руками в борти трибуни, його дебеле обличчя сяяло від щирості (а ще, мабуть, від високого тиску). Текст його промови лежав перед ним, але він так ні разу його й не відкрив. Не було потреби туди заглядати. Бог грав на його голосових струнах і рухав його язиком.

— Коли я кажу про потайне фінансування, ви можете поцікавитися, що саме це означає. Відповідь жахлива, але проста. Дейл Барбара, за допомогою поки ще нез'ясованої кількості мешканців нашого міста, створив лабораторію з виробництва наркотиків, котра постачала величезні обсяги кристалічного метамфетаміну наркобаронам, декотрі з яких пов'язані в ЦРУ, по всьому східному узбережжю країни. І, хоча він поки що не назвав нам імена всіх своїх співучасників, один із них — мені душа болить від того, що я вам зараз скажу, — виявився Енді Сендерсом.

Шум-ґвалт і вигуки здивування в аудиторії. Великий Джим помітив, як зі свого місця почала підводитись Ендрія Ґріннел, але потім знову сіла. «Отак буде правильно, — подумав він, — просто сиди собі там. Якщо ти така недоумкувата, що наважишся ставити мені запитання, я тебе живцем з'їм. А потім вони тебе з'їдять живцем».

По правді, він таки дійсно відчував себе на це спроможним.

— Бос Барбари, його призвідник — це той чоловік, якого всі ви бачили по телевізору. Він