Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

3 А як ти подаєш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

4 щоб таємна була твоя милостиня, а Батько твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

5 А як молитеся, то не будьте, як ті двоєдушні, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

6 А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини двері і помолися Батькові своєму, а Батько твій, що бачить все, віддасть тобі.

7 А як молитеся, не кажіть зайвого, як інші народи, бо думають, ніби вони будуть вислухані за свою велемовність.

8 Отож, не вподібнюйтеся їм, бо знає Батько ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

9 Ви ж моліться отак: Батьку наш небесний! Хай святиться ім'я твоє,

10 хай прийде царство твоє, хай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.

11 Хліб наш повсякденний дай нам за потребою,

12 і пробач борги наші, як і ми пробачаємо боржникам нашим.

13 Визволи нас від лукавого, та не введи у випробовування, бо царство твоє і сила, і слава навіки. Амінь.

14 Бо як людям ви пробачите гріхи їхні, то пробачить і вам ваш небесний Батько.

15 А коли ви не будете людям пробачати, то й Батько ваш не пробачить вам гріхів ваших.

16 А як постите, то не будьте сумні, як оті двоєдушні. Вони бо змінюють обличчя свої, щоб бачили люди, як постять вони. Поправді кажу вам: Вони мають уже нагороду свою!

17 А ти, коли постиш, намасти свою голову і вмий обличчя своє,

18 щоб ти посту свого не виявив людям, а тільки Батькові своєму, який неявний. І Батько твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

19 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.

20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.

21 Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

22 Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

23 А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!

24 Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а іншого буде любити, або буде триматися одного, а іншого знехтує. Не можете Богові служити й Мамоні.

25 Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що одягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?

26 Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш небесний Батько їх годує. Чи ж ви не більше варті за них?

27 Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

28 І про одяг чого ви клопочетеся? Погляньте на польові лілеї, як ростуть вони, не працюють, і не прядуть.

29 А я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них.

30 І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а завтра до печі вкидається, Бог отак одягає, скільки ж краще одягне він вас, маловірні!

31 Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що одягнемося?

32 Бо всього того поганські народи шукають. Але знає Батько ваш небесний, що всього того вам потрібно.

33 Шукайте ж найперше царства Божого й правди його, а все це вам додасться.

34 Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожен день має досить своєї турботи!

Вiд Матвiя 7

1 Не судіть, щоб і вас не судили.

2 Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.

3 І чого в оці брата свого ти скалку бачиш, колоди у власному оці не відчуваєш?

4 Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я скалку з ока твого, коли он колода у власному оці?

5 Двоєдушний, вийми перше колоду з власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

6 Не давайте святого собакам, і не розсипайте перли свої перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і обернувшись, щоб не розшматували й вас...

7 Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам.

8 Бо кожен, хто просить — отримує, хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому.

9 Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

10 Або коли риби проситиме, то подасть йому змію?

11 Тож як ви, будучи злі, втрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Батько ваш небесний подасть добра тим, хто проситиме в нього!

12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб робили вам люди, те саме робіть їм і ви. Бо в цьому закон і пророки.

13 Входьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, ведуть до загибелі, і ними багато ходять.

14 Бо тісні ті ворота і вузька та дорога, що ведуть до життя, і мало таких, що знаходять їх!

15 Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одязі овечому, всередині ж — хижі вовки.

16 По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи — з будяків?

17 Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево погане плоди родить лихі.

18 Не може родити добре дерево плоду лихого, ані дерево погане — плодів добрих.

19 Всяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та у вогонь вкидається.

20 Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

21 Не кожен, хто каже до мене: Пане, Пане! увійде в царство небесне, а тільки той, хто виконує волю мого Батька, що на небі.

22 Багато скажуть мені того дня: Пане, Пане, хіба ми не ім'ям твоїм пророкували, хіба не ім'ям твоїм демонів ми виганяли, або не ім'ям твоїм чуда великі творили?

23 І їм оголошу я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від мене, хто робить беззаконня!

24 Отож, кожен, хто слухає цих моїх слів і виконує їх, подібний до людини розумної, що свій будинок збудувала на камені.

25 І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на будинок отой вдарила, та не впав він, бо на камені був заснований.

26 А кожен, хто слухає цих моїх слів, та їх не виконує, подібний до людини необачної, що свій будинок збудувала на піску.

27 І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на будинок отой вдарила, і він упав. І велика була руїна його!

28 І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки його.

29 Бо навчав він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

Вiд Матвiя 8

1 А коли він зійшов з гори, за ним ішов натовп великий.

2 І ось підійшов прокажений, вклонився йому та й сказав: Пане, достатньо тільки твого бажання, щоб я став чистим!

3 А Ісус простяг руку, і доторкнувшись до нього, промовив: Бажаю, щоб ти став чистий! І той вмить очистився від своєї прокази.

4 І каже до нього Ісус: Гляди ж, не розповідай нікому. А йди, покажися священикові, та дар принеси, який Мойсей заповів, їм на свідоцтво.

5 А коли він до Капернауму ввійшов, то до нього наблизився сотник, та й благав його:

6 Пане, вдома мій слуга лежить паралізований і тяжко страждає.

7 Він сказав йому: Я прийду й зцілю його.

8 А сотник йому сказав: Не гідний я, Пане, щоб зайшов ти під стріху мою... Та промов тільки слово і видужає мій слуга!

9 Бо й я людина підвладна, маю під собою вояків. І одному кажу: Піди то йде він, а тому: Прийди і приходить, або рабові своєму: Зроби те і він зробить.

10 Почувши таке, Ісус здивувався й промовив до тих, хто йшов за ним: Поправді кажу вам, що навіть серед Ізраїля я не знайшов був такої великої віри!

11 Кажу ж вам, що багато прийдуть від сходу та заходу і засядуть у царстві небесному з Авраамом, Ісаком та Яковом.

12 Сини ж царства вкинуті будуть до темряви зовнішньої, буде там плач і скрегіт зубів!...

13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, хай так тобі й станеться! І тієї ж миті одужав слуга його.

14 Як прийшов же Ісус до Петрової хати, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

15 І він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й йому прислуговувала!

16 А коли настав вечір, привели біснуватих до нього, і він словом своїм вигнав духів і баготьох зцілив,

17 щоб справдилося, що сказав був пророк Ісая: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.

18 А як угледів Ісус навколо себе багато народу, наказав перепливти на той бік.

19 І підійшов один книжник та й до нього сказав: Вчителю, я піду за тобою, хоч би куди ти пішов!

20 Промовив до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...

21 А інший з учнів промовив до нього: Дозволь мені, Пане, перше піти та батька свого поховати.

22 А Ісус йому каже: Іди за мною, і залиш мертвим ховати мерців своїх!

23 І коли він до човна увійшов, за ним увійшли його учні.

24 І ось буря велика зірвалася на морі, аж човен стало заливати. А він спав...

25 І кинулися учні, і збудили його та й благали: Рятуй, Пане, гинемо!

26 А він відповів їм: Чого наполохалися ви, маловірні? Тоді встав, наказав бурі й морю і тиша велика настала...

27 А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні йому?

28 І як прибув він на той бік, на землі гадаринські, зустріли його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.

29 І вони стали кричати: Що тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов ти сюди передчасно нас мучити?

30 А неподалік від них паслося багато свиней.

31 І просилися демони, промовляючи: Коли виженеш нас, то пошли нас у тих свиней.

32 А він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в тих свиней. І кинулися з кручі до моря всі ті свині, і потонули в воді.

33 Пастухи ж утекли. А коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.

34 І все місто вийшло назустріч Ісусові. Як його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов з їхнього краю!..

Вiд Матвiя 9

1 І сівши до човна, він переплив, і до міста свого прибув.

2 І принесли до нього хворого, що на ложі лежав. І як побачив Ісус їхню віру, підбадьорив його і сказав: Пробачаються тобі гріхи твої!

3 І дехто з книжників стали казати про себе: Він зневажає Бога.

4 Знаючи думки їхні, Ісус сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?

5 Що легше, сказати: Пробачаються тобі гріхи, чи сказати: Вставай та й ходи?

6 Але щоб ви знали, що пробачати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже він хворому: Вставай, візьми ложе своє та й іди до свого помешкання!

7 Той устав і пішов.

8 А натовп, побачивши це, став налякано славити Бога, що людям він дав таку владу!...

9 А коли Ісус звідти йшов, побачив чоловіка, на ймення Матвій, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за мною! Той устав і пішов за ним.

10 І як Ісус сидів при столі в будинку, зійшлося багато митників та грішників і посідали з ним та з його учнями.

11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів його: Чого це вчитель ваш з митниками та з грішниками їсть?

12 А він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!

13 Ідіть же, і навчіться, що то означає: Милості хочу, а не жертви.