Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Я намагаюся захистити тебе, дурепо! – бурчала Ельга.

–Хельсе. Поговори зі мною.– попросив Ейдан.

–Хто ти?

–Я – твій син.

–Який дешевий трюк, Містифікаторе. Думав, зумієш розжалобити нас?

Ліс затремтів, а потім його вразив сліпучий спалах. Ельга опинилася сама в лісі. Було темно, здавалося саме небо розверзлося над високими деревами, сховавши всі зірки геть. Ельга піднялася.

–Айріале! – крикнула вона. – Ейдане!

Але відповіді не було.

–Привіт, моя королево.

Почувши цей голос, Ельга здригнулася. Насмішкуватий жорсткий погляд, кругле обличчя хлопчика–підлітка, того, хто вирвав серце Ельгорта її руками.

–Чому ти знову в його тілі?

–Що ж... Хельс убив того хлопця, який назвався його сином, а потім звернув шию Старлі. Я не встиг полюбити її, але її смерть вплинула на мої сили. Бачиш... вони повернулися до мене. І я згадав, чому став Містифікатором.

–І чому ж?

–Я спостерігав за тобою довгі роки, навіть століття... – ступаючи вперед, сказав він.– Я зрозумів, що слабким я став не тому, що відчув на собі вагу створеного мною. Я став таким через тебе. І тепер, я можу розправитися з тобою. Нарешті.

–Я думала... ти мій друг.

–О, я теж так думав... якийсь час. Поки ти не відіслала мене геть.

Ельга не розуміла, що вона відчуває. Їй безсумнівно було боляче, вона не хотіла битися з ним. Але щось... ніби не складалося.

Старла прийшла до тями недалеко від дерева, яке зламалося, коли Хельс кинув її в нього. Дівчина озирнулася, в її голові все сплуталося, вона не могла зосередитися. Плече страшенно боліло, дрібні порізи на обличчі та руках пекли. Спалах, що осяяв ліс, ніби позбавив дівчину відчуття простору.

–Що це? Що ти робиш зі мню?!– кричала Старла, закривши руками голову. Її накрило хвилею усіх почуттів, які вона стримувала після смерті Еліота. Як багато вона придушувала, у скількох почуттях не зізнавалася собі. Дівчина кричала і плакала навзрид, відчуваючи, як сильно болить її серце.

–Сирени не здатні щиро кохати, це б завадило вам зводити жертв з розуму. Навчило б вас людяності, якої ви не маєте. Я просто зняв цю установку з твоєї підсвідомості. Тепер ти відчуваєш все, що стримувала. І це повільно вб'є тебе.–пояснив Хельс.

–Це неможливо…–шепотіла вона, відчувши трепет, що охопив її. Вона різко встала, відчуття тепла, що розливалось тілом злякало дівчину.

–Броку! – крикнула вона.

Старла сама не зрозуміла, чому покликала його. Адже вона ненавидить його. Чи ні? Дивне почуття вразило її живіт, і це було не передчуття, а... хвилювання? Пробираючись лісом, вона шукала його.

–Що це, що зі мною? Я ж не могла... Я ненавиджу його і ненавиділа з початку знайомства з ним. –бурмотіла вона, йдучи в'язкою травою.

Зараз же її сковувало відчуття туги за Айріалом. І неймовірного хвилювання про те, що з ним зробив Хельс. Старла дратувалася на це почуття, воно вбивало її. Вона не могла полюбити Айріала. Просто не могла. Спалах, від якого все осяялося на кілька секунд, змінив те, що трималося під сімома печатками в душі і Старла, схоже, починала прозрівати. Попри ненависть до вбивці хлопця, вона відчувала тяжіння. Саме воно зараз вело її вперед на пошуки половини. Вона ступала рішуче, не озираючись, і раптово спіткнулася, зіткнувшись із чимось. Піднявшись, вона похитнулася, побачивши перед собою Еліота. Каштанове кучеряве волосся, світло–карі очі, повні губи, родимка на переніссі.

–Еліоте...– прошепотіла вона, шокована.

Частина дівчини намагалася достукатися до свідомості, у душі вона знала, що Еліот, яким вона його знала, загинув. Перед нею стоїть галюцинація, проте інша частина дівчини відмовлялася вірити в це. Вона притягнула його до себе, міцно обіймаючи, хлопець зняв її руки з себе, дивлячись сумішшю презирства і болю.

–Еліоте, що сталося?

–Як ти могла, Старла? – хитав головою він. – Цей тип убив мене, а ти...

–Кохання моє?

Старла повернулася, вражена, що почула голос Айріала.

–Як ти вибрався?

–Мене вела любов до тебе.– взявши її за руку, відповів він.

–Господи, мене зараз вирве.–вона опустила очі на сплетені пальці.–Як ти... Як ти примудрився взяти мене за руку?

–Ти ж полюбила мене. Забула? Прокляття спало.–він наблизився до неї й поцілував її шию.

–Ні! Припини!

–Чому? – цілуючи її в щоку, запитав він.

–Я не кохаю тебе!

–Не говори дурниць.

Піднявши її підборіддя, він поцілував її в губи, і дівчина відчула цілий спектр емоцій. Злість, огиду, ненависть, які перемішувалися з тяжінням, на яке вона раніше не звертала уваги, і бажанням, яке сковувало її живіт і ноги. Зрештою бажання пересилило ненависть і Старла, відчувши, як часто б'ється серце, притиснулася до Айріала міцніше. Відскочивши від хлопця, вона озирнулася на те місце, де бачила Еліота.