Julybookss - Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss

– Ну не знаю як ти, але я точно ще не стара. – вирішила нагадати чоловіку, що наша різниця у віці зараз помітна сильніше.

– Мене ще ніхто так не ображав. – входячи в роль, образився чоловік. – Між іншим, мені всі казали, що я виглядаю молодше свого віку. Тому нічого не знаю, ти повинна компенсувати мою психологічну травму.

– І як я повинна її компенсувати? – розсміялась я, дивлячись на його ображену гримасу.

– Наприклад прогулянкою? – ставши собою, відповів Алекс. – В тебе сьогодні немає більше пар, можливо зустрінемось у п’ятій?

– Гаразд, але лише в якості моральної компенсації. – я вирішила здатись, від однієї прогулянки нічого страшного не буде.

– Що він хотів? – поцікавилась Елла, коли я вийшла з кабінету.

– Покликав мене на прогулянку містом. – я хотіла сказати це буденним тоном, та палаючі щоки виказали мене.

– Я ж тобі казала, що ти йому подобаєшся. – підскочила від радості дівчина. – І, як бачу, він тобі також не байдужий

– Я не знаю, – виклала я свої переживання. – в мене є симпатія до нього, та все таки він мій професор. Я б не хотіла собі ускладнювати навчання.

– Перестань, – постаралась мене заспокоїти Елла. – він ж не одружитись тобі запропонував, а лише прогулянку. Нічого не станеться, якщо ти прогуляєшся з ним містом. Скажи їй Мел.

– Це вирішувати Арі, а не нам. – хлопця не сильно цікавила ця розмова. – Якщо ти хочеш з ним піти, тоді йди.

– Та ну тебе, – відмахнулась від нього дівчина. – ці чоловіки нічого не розуміють. Ти повинна піти, бо потім будеш шкодувати, що не наважилась. Я можу допомогти тобі з макіяжем.

– Твоя правда, – не могла не погодитись я, – я не хочу потім шкодувати.

Після довгого чекання перед воротами академії, я врешті побачила Алекса. Він підійшов до мене, з виразом радості на обличчі. Його очі сяяли, і він простягнув до мене руку з посмішкою, що розтопила моє серце. Ми вирушили на прогулянку містом Блісбор. Вечірнє сонце лагідно освітлювало вулиці, а крамниці манять своїми яскравими вітринами. Місто жило своїм власним життям, і ми з Алексом потрапили в центр його пульсуючої енергії. Подорожуючи вузькими вуличками, ми розмовляли про все: від наших мрій та планів до найбільш незвичайних рослин, які вивчали на заняттях. Ми разом зноходили приховані перлини міста, де ми насолоджувалися кавою та десертами. Кожен крок зроблений разом з Алексом був наповнений радістю та новими враженнями. Я не розуміла, як могла так швидко захопитись цим чоловіком, та мої емоції поряд з ним мені подобались. Своєю присутність, він заставляв мене забути всі проблеми, з ним я почувалась легко. Можливо це лише захоплення та я не хотіла, щоб цей вечір завершувався.

– Мені сподобалось з тобою гуляти, – сказав Алекс, коли вечір вже плавно перетікав у ніч.

– Мені також, але я не впевнена, що це правильно. – я не могла цього не сказати.

– Ти про те, що я твій професор. – з розумінням кивнув Алекс. – Я б хотів сказати, що це була лише прогулянка. Тільки ти мені подобаєшся Арі, сподобалась ще тоді, коли заступилась за того пацана. Я погано себе повів, та в мене дух перехопило від твоєї сміливості та впертості. Знаєш, ще жодна жінка так зі мною не розмовляла.

– Не можу сказати, що ти мені тоді сподобався. – сказала я з посмішкою на губах. – Але мене вразило те, як ти визнав свою провину та загладив її.

– Скажи, що я тобі не подобаюсь зараз, – серйозно сказав чоловік. – просто скажи, і я залишу тебе у спокої. Ми залишимось просто друзями, і я буду тримати свої почуття під контролем.

– Я… Я б хотіла це сказати, – слова ніяк не хотіли бути озвученими. – але я не можу.

Алекс підійшов до мене ближче, його руки швидко обхопили моє лице, а погляд був прикований до моїх губ.

– Дозволиш? – тихо запитав чоловік.

Я відчувала його подих у себе на обличчі, що робило цей момент більш інтимним. Я коротко кивнула, не зводячи погляду з його губ, але цього було достатньо, щоб хлопець скоротив ту дистанцію, що нас розділяла. Його губи виявились м’якими, а сам поцілунок дуже ніжним. Він не був таким, як пишуть у книгах. Я стояла міцно на ногах і не втратила голову від нього, та мене накрило хвилею ніжності та турботи. Чи цілувалась я раніше? Звісно, ще в інтернаті я зустрічалась з одним хлопцем, та далі поцілунків наші стосунки не зайшли. Зараз ж це було щось більш серйозне, адже я йшла на це не лише з цікавості.

– Ти не представляєш, як би я хотів, щоб цей вечір продовжувався вічно. – сказав Алекс відриваючись від моїх губ. – Але у нас завтра зранку заняття, і нам варто виспатись.

– І як мені тепер сидіти у тебе на парах? – з посмішкою поцікавилась я. – Тим більше, бачити, як на тебе дивляться інші адептки.

– А ти дивись на мене, і побачиш, що я затримуватиму погляд лише на тобі. – сказав чоловік та нахилився за ще одним поцілунком.