Крістіна Логоша - Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша

Чоловік-спостерігач підійшов до королеви Анни та запропонував їй документ для підпису. Не довго думаючи, вона поставила свій автограф. Потім настала черга Крістофа.

Папір, прикрашений орнаментами та печатками, лежав перед ним. Він розглядав її кілька секунд, а потім узяв ручку. Він зволікав. Напруга повисла в кімнаті, кулькова ручки майже торкнулася листка… але Крістоф відклав її убік.

— Перед тим як це підписати, мені треба переговорити з королевою.

- Це переходить усі межі, - обурився Ханс Ларсен, - Ви розумієте, що зараз відбувається.

— Нехай сторонні підуть. Думаю, гер Йєнсен заслуговує пару слів наодинці, - сказала королева.

Невдоволено перешіптуючись, з кімнати вийшли майже всі. Залишилося всього кілька людей: королева Анна ІІ, її особистий охоронець та Ханс; опозицію представляли Крістоф та Клара.

- Я слухаю вас.

— Я підпишу мирний договір лише після підписання цих документів.

Клара віддала папку Крістофу, і той, вийнявши документи, вписав імена туди, де для цього стояли перепустки. Анна ІІ взяла лист, глянула на чоловіка і почала уважно вчитуватися. На її обличчі з'явилася хитра посмішка.

— Ах, ось воно що... Гер Ларсен, ознайомтеся з документом, — вона передала папір Хансу.

Швидко пробігши по ній поглядом, Ханс зблід.

— Ах, ви мерзенний...

- Ханс! - Гримнула королева, - Візьміть себе в руки! Я не допущу тут суперечок.

Різкий тон засмутив гер Ларсена.

— Вибачте, Ваша Величність. Я не мав давати волю емоціям.

Хансу здалося, що в кімнаті не вистачає повітря, він почав розстібати верхні гудзики сорочки.

                                                            ***

— Фрау Ларсен, — гукнув мене один із радників королеви, — пройдіть до конференц-зали.

— Кому погано? Потрібен маг-цілитель?

- Не знаю. Мені не доповіли. Ходімо.

Ми стрімко вийшли із бальної зали. Я дуже хвилювалася за королеву - знаючи силу Крістофа, він міг створити все, що завгодно.

Коли я увійшла, мене зустріли тишею. У залі сиділо лише кілька людей. На Хансові не було обличчя. Таким я його ніколи не бачила. Промайнула думка, що переговори провалилися.

- Ваша величність?..

- Проходьте, Іветто, - вона вказала на місце поряд з Хансом.

Схиливши голову на руки, він опустився в якийсь документ. Я легенько торкнулася його плеча. Із ним щось не так. У відповідь він мовчки простяг мені папір.

Від побаченого мене обдало холодним потом: "Документ для розірвання шлюбу". Далі йшли наші з Хансом прізвища.

- Що це? Я не розумію.

— Ми розлучаємося, — байдуже відповів Ханс.

- Але чому?!

Він нарешті подивився на мене.

- Так необхідно, Ів. Вибач… Тобі треба поставити свій розпис. Свою я вже поставив.

Від його сумного голосу серце захлинулося кров'ю. Я дивилася на папери і не вірила, що Ханс розриває наш шлюб.

- Ставте підпис, герцогине, - поквапила королева.

Зовсім розгубившись, я взяла ручку та розписалася.

— Дякую, гер Ларсен. Більше ви нам не потрібні, — долинув голос Крістофа.

Він стояв у дальньому кутку кімнати, я його не помітила. Ханс мешкав.

— Ідіть, Хансе, — наказала королева.

Тепер уже колишній чоловік попрямував до виходу, перед дверима затримав на мені повний розпач погляд. Звук дверей, що зачинилися, змусив здригнутися — ніби постріл поставив крапку на моєму заміжжі.

Мені підсунули другий документ, прочитавши його я спочатку розгубилася, але в душі сум'яття швидко змінилося люттю:

- Це абсурд! Я цього підписувати не буду!

Аркуш із золотими орнаментами говорив, що гер Крістоф Йєнсен бере дружину фрекен Іветту Лоллан.

— Іветто, люба, підпишіть шлюбний договір. Від цього залежить мир між нашими королівствами, — м'яко, але з твердим поглядом промовила королева Анна ІІ.

Я з викликом подивилася в очі Крістофа.

- Ні. Я це підписувати... не буду.

Від моїх слів Крістоф заграв жовнами. Він спопеляв мене поглядом, але я дивилася на нього сміливо і не збиралася змінювати своє рішення.

— Якщо герцогиня не підпише шлюбну угоду, жодного миру між нами не буде, — тихо промовив Крістоф.

— Будьте розумні, Іветто. Від вас залежать мільйони життів!

— Я не підписуватиму.

Я встала, голосно відсунувши стіл і демонструючи небажання бути розмінною монетою в політичних іграх Крістофа, попрямувала до дверей. Але мене зупинив спокійний, але небезпечний голос королеви:

- Дуже шкода, Іветто. Я думала, ви розумніші. Ви висловили своє рішення – це ваше право. У мене також є право. Право єдиновладного підпису. І я ним скористаюся. Як ваша королева, я поставлю підпис за вас, її Величність розписалася замість мене і простягла шлюбний договір Крістофу. — Вітаю, гер Йєнсен, з укладенням законного шлюбу!