Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

         Ці думки дуже засмутили обох підлітків. Вони були виховані патріотами і вірили в те, що в них найкращі в усій Співдружності армія і флот. Роздуми хлопця перервали слова, що стосуються його безпосередньо.

- Що робитимемо з пацаном? - запитала дівчина-пілот. - По-хорошому його треба вбити, щоб він не дістався зіургам, він як маяк. 

- Як взагалі СБ пропустила такого сильного псіона? Його мали вивезти з планети одразу в метрополію.- промовив чоловік.- Зараз же він становить велику загрозу для нас.- Маарі в цей момент дуже багатообіцяюче подивилася на Фіска, і той зрозумів, що на нього чекає серйозна розмова.

                - Я не дозволю вбивати дітей,- вимовив Дерек твердо,- Він зміг у рукопашну вбити зіурга-піхотинця. Ви можете цим похвалитися? 

           - Дереку, заспокойся, я сказала, що було б добре зробити, але я його вбивати не буду. - вимовила дівчина-пілот.

            - Його треба доставити командуванню, вони знають, що робити, - промовив Дірн, - Він - пацан із правильними поняттями. А тепер давайте повернемося до планів. Айла, Шон, беріть флаєр і злітайте на розвідку вглиб лісу. Нам треба знати точно, що тут коїться.

             - Зробимо. Але ви подумайте щодо пропозиції,- промовив Шон,- Я теж не хочу вбивати дітей, але він може на нас вивести зіургів.

           На цьому розмову було закінчено, і, судячи зі звуків, дорослі покинули кабінет. Фіск же дихав через раз, він зрозумів, що йому варто боятися не тільки зіургів, а й дорослих, яким він має довіряти.

           Маарі була не менш задумлива, от тільки вона думала не над тим, що дорослі хочуть убити її хлопця, а над тим, що він приховував від неї такий важливий момент - обдарованість у псионіці.

             - Фіск, я дуже ображена на тебе,- раптово промовила Маарі. - Ти довго збирався від мене приховувати, те що ти псіон? 

               - Маарі, я... я... - зам'явся Фіск.

               - Що я, я. Ти мені не довіряєш? Я для тебе нічого не значу? Я від тебе нічого не приховую. А ти...- ображено вимовила Маарі.

               - Вибач, - промовив Фіск, - Я не хотів вішати на тебе свої проблеми.

               - Гаразд,- вимовила після хвилинного мовчання дівчина,- Зараз не час сваритися.

                - Спасибі,- промовив Фіск.

                 - Тепер стає зрозумілим, як ти розібрався із зіургом і тими виродками. А я все думала, як це в тебе вийшло. Але мені прикро, що ти не сказав мені, що ти псіон. - додала вона,- У майбутньому нічого не приховуй від мене.

             - Не буду,- з полегшенням вимовив хлопець, не хотів він сваритися з Маарі, вона була тією, хто його завжди підтримувала, вона була найближчою людиною для нього.

               - Тоді, може, спробуєш цим своїм чаклунством узяти й урятувати нас? - запитала Маарі. Було зрозуміло, що вона, як і будь-яка дитина, просто хотіла побачити псионіку в дії.  

             - Я не знаю, як я вбив зіурга,- зізнався Фіск,- Я взагалі погано пам'ятаю цей момент, таке   відчуття, що це зробив не я. Сам я можу робити тільки так.- після цього Фіск підняв у повітря свій комунікатор.

               - Будемо розбиратися. Виходить, ти володієш телекінезом. Прямо як Том Фарні з "Хранителів вічності". Пам'ятаєш, у третьому сезоні він зрушив нагнітач у блоці перетворювача гравітонів у флаєрі телекінезом на міліметр убік, і Пайтус упав, тільки-но піднявся вище ста метрів? - запитала Маарі.

              - Пам'ятаю,- вимовив Фіск, не дуже впевнено. "Хранителі вічності" був, відверто кажучи, дівчачим серіалом, що робив наголос на взаємини героїв, а не на пригоди та їхні здібності. Але ж ідея серіалу була цікавою: група псіонів-підлітків бореться з суперлиходіями у вільний від навчання час.- Але я не впевнений, що зможу так само. В мене з тонкими маніпуляціями дуже кепсько.

- Нічого, Том теж спочатку міг лише гвинтики підіймати. Я пам'ятаю, як він розвинув контроль, думаю, і тобі це допоможе. Одразу приступимо до тренувань, щойно ти одужаєш. І думаю, нам варто стежити за своєю спиною. Мені не сподобалися слова Айли та Шона. - А зараз давай, одягайся, треба підкріпитися, я сховала кілька пайків в одному БТР-І.

      Наступні кілька годин Фіск і Маарі провели всередині одного з БТР-ів. Їм слід було багато чого обговорити, здебільшого, звісно ж, що стосувалося здібностей Фіска. Хлопець розповів своїй дівчині все, що він знав про свої здібності і про те, як він їх використовував, щоб збагатитися біля борделя.

      Не сказати, що Маарі прийняла той факт, що Фіск використовував свої здібності насамперед для збагачення, але вона прийняла це. Усе-таки і Фіск, і Маарі не були домашніми дітками, вони чудово розуміли, що їм у житті ніхто не допоможе, крім них самих.

Розповідь хлопця зблизила молодих людей ще більше. Вони навіть не помітили, як почали цілуватися. Просто в одну мить Фіск розповідав, як стягнув чип в однієї збоченки, яка після борделю захотіла чогось незвичного і почала чіплятися до нього, а наступної миті вони вже були в обіймах.

        Напевно, стрес, що накопичився за останню добу, а може бути і щось інше, але цього разу вони на поцілунках вирішили не зупинятися. Фіск спочатку, невпевнено прислухаючись до Маарі, поклав свою долоню на невеликі груди дівчини. Коли від неї не було жодного протесту, він осмілів. Другою рукою, обережно, намагаючись не порушити інтимну обстановку, він почав розстібати сорочку дівчини, продовжуючи насолоджуватися поцілунками. 

           Маарі теж не стояла на місці і запустила свої долоньки під футболку свого хлопця. Але найцікавішому і найприємнішому не судилося статися. Не встигли діти почати стягувати одяг, як по всьому складу пронісся звук тривоги. Від несподіванки Фіск навіть прикусив язичок Маарі.

Відсторонившись один від одного, підлітки переглянулися між собою. Незважаючи на бажання, яке вони відчували одне до одного, вони чудово розуміли, що загралися і зараз не місце для прояву почуттів.