Вільям Пол Янг - Хижа

вона радісно. — Як ти можеш здогадатися, Маккензі, бути Богом — означає мати переваги. За своєю природою я необмежена. Мені притаманна повнота в усьому. Я існую в стані постійного задоволення, який є нормою для мене. Це одна з переваг мого єства.

Мак усміхнувся. Ця пані була явно задоволена собою, лише собою, однак у її словах не було жодної краплини зверхності чи пихи, які б усе зіпсували.

— Ми створили тебе, щоб ти розділив це з нами. Проте Адам вирішив іти своїм шляхом, а ми знали, що так воно й буде, і все пішло шкереберть. Замість того, щоб знищити Творіння, ми засукали рукави та взялися до роботи в самісінькому центрі безладу — це те, що ми зробили в Ісусі.

Мак стояв, докладаючи всіх зусиль, щоб стежити за ходом її думки.

— Коли ми втрьох зійшли на землю в образі Сина Божого, то повністю стали людьми. Ми погодилися на всі обмеження, які випливали з цього рішення. Хоча ми ніколи не залишали створений нами Всесвіт, цього разу ми перетворилися на плоть і кров. Це те саме, якби пташка, чиє призначення – літати, вирішила б відмовитися від неба й назавжди залишитися на землі. Через це вона не перестане бути пташкою, але її сприйняття життя суттєво зміниться.

Жінка зупинилася, аби переконатися, що Мак вловлює її думку. Мозок ніби звело судомою, але Мак спромігся попросити продовжувати:

— І що далі?..

— Хоча за своєю природою Ісус — повністю Бог, він існує як повноцінна людина. Не втративши вроджену здатність літати, він щомиті приймає рішення залишатися на землі. Ось чому ім’я йому Еммануїл, тобто Бог із нами, або, якщо точніше, Бог із тобою.

— А як щодо всіх чудес? Зцілень? Воскресінь? Хіба це не доводить, що Ісус був Богом, тобто кимось більшим за людину?

— Ні, це доводить, що Ісус — справжня людина.

— Що?

— Маккензі, я вмію літати, а люди — ні. Ісус є повністю людиною. Хоча він є повністю Богом, він ніколи не залучав можливостей Божого єства для своїх земних діянь. Його стосунки зі мною змінилися на такі, які я прагну мати з кожною людською істотою. Він виявився першим, хто спромігся виконати це повністю — довірити своє життя мені, повірити в мою любов і доброту безвідносно до їх вияву та наслідків.

— Навіть тоді, коли повертав зір сліпому?

— Він зробив це, будучи залежною, обмеженою людиною, яка довірила своє життя мені, повірила у можливість прояву моєї сили в ньому й через нього. Як людина Ісус не мав сили зцілювати самотужки.

Це твердження руйнувало весь релігійний світогляд Мака.

— Він міг виражати мої думки й волю в будь-яких обставинах лише тоді, коли перебував у нашому союзі, тобто мав зі мною тісні стосунки й спілкування. Коли ти дивишся на Ісуса й тобі здається, що він літає, він дійсно… літає. Але кого ти насправді бачиш, так це мене. Моє життя в ньому. Він живе й діє як справжня людина, так, як повинна жити й діяти кожна людина — через мене. Пташку визначають не за її здатністю ходити по землі, а за здатністю літати. Тому запам’ятай: люди визначаються не за обмеженнями, які вони мають, а за моїми намірами стосовно них, не за тим, ким вони видаються, а за всіма ознаками, які випливають зі створення за моїм образом і подобою.

Мак відчув, що обсяг інформації занадто великий. Тому він просто підсунув стілець і сів на нього. Потрібен був час, щоб все осмислити.

— Чи означає це, що ви були обмежені, коли Ісус ходив по землі? Чи обмежили ви себе до рівня можливостей Ісуса як людини?

— Анітрохи! Хоча я була обмежена в Ісусі, я ніколи не була обмежена в самій собі.

— Звідси випливає ідея Трійці, в якій я завжди плутаюсь.

Тато розсміялася дзвінким гортанним сміхом, до якого Маку захотілося приєднатися. Вона посадила пташку на стіл поруч із ним, повернулася, щоб відкрити духовку й глянути на пиріг. Радіючи, що все гаразд, Тато присунулася разом зі стільцем ближче до Мака. Той не міг відвести очей від пташки, якій, на превеликий подив, подобалося бути разом із ними. Абсурдність цієї сцени змусила Мака усміхнутися.

— Це добре, що ти не можеш збагнути моє надзвичайне єство. Кому б хотілося поклонятися абсолютно зрозумілому Богові? У цьому не було б ніякої втаємниченості.

— Який сенс — утрьох бути одним Богом? Я правильно висловився?

— Правильно, — жінка знов усміхнулася, явно отримуючи насолоду від своїх слів. — Маккензі, в цьому й суть. Ми не три боги. Тут не йдеться також про одного Бога в трьох ролях, наприклад, чоловіка, батька й працівника. Я — один Бог у трьох особах, до того ж, кожна з них — повноцінне й неподільне ціле.

— Нічого собі, — Мак був вражений величчю цієї думки.

— Не переймайся, — провадила вона далі. — Важливо ось що: якби я не була одним Богом у трьох особах, у всесвіті не було б нічого дивовижного й водночас засадничого. Я була б тоді кимось іншим.

— Нам би тоді бракувало… — Мак не знав, як правильно сформулювати запитання.

— Любові й стосунків. Любов і стосунки можливі тільки тому, що вони існують в мені. Любов — це не обмеження, це — вміння літати. Я є любов.

Наче у відповідь на висловлене твердження задзвенів таймер, пташка здійнялася з місця й вилетіла у вікно. Політ сойки, за яким спостерігав Мак, викликав у нього непідробне захоплення. Це було так вражаюче, що навіть цілковита розгубленість і Великий Сум не завадили йому. У присутності цієї темношкірої жінки він відчув упевненість і спокій.

— Ти ж розумієш, — правила вона своєї, — якби в мене не було об’єкта любові, або, точніше, когось, кого я люблю, якби у мене самої не було можливості для таких стосунків, то я взагалі була б не здатною любити. У вас був би Бог, який не вміє любити. Або, можливо, у вас був би Бог, який, коли йому заманеться, обмежував би любов у собі. Такий Бог діяв би без любові, що було б катастрофою. І це точно не я.

Після цих слів Тато підвелася, підійшла до духовки, вийняла звідти свіжоспечений пиріг і поставила на стіл. Потім повернулася і, ніби рекомендуючи себе, проголосила:

— Бог — той, яким я є, — не може існувати без любові!

Мак знав: те, що він чує, хай би яким складним воно здавалося, є чимось надзвичайним, навіть неймовірним. Таке враження, що її слова огортали його, промовляючи більше, ніж насправді було сказано. Хоча він не одразу всьому повірив. Якби тільки це було правдою! Життєвий досвід стверджував протилежне.

— Ці вихідні ми присвятимо питанню особистих стосунків і любові. Я знаю, ти багато про що хочеш зі мною поговорити, але зараз тобі краще піти вмитися. Інші вже йдуть вечеряти.

Вона пішла з кухні, але раптом зупинилася й озирнулася.

— Маккензі, я знаю, що твоє серце сповнене болю, гніву й сум’яття. Поки ти тут, ми разом, ти і я, з’ясуємо, як тобі допомогти. Однак я хочу, щоб ти зрозумів: навколо відбувається набагато більше, ніж ти можеш