Елла Савицька - Давай залишимось ніким, Елла Савицька

10

- Привіт, - усміхаюся, спостерігаючи за тим, як Рой підходить, щоб відчинити мені двері.

Як завжди – бездоганний. Волосся ще вологе, ймовірно тільки після душу. Весь у білому. З глузду з'їхати який чарівний.

- Привіт, Лів. Класна сукня, тобі личить, - він підморгує, допомагаючи мені зайняти пасажирське сидіння, і сам сідає за кермо.

- Дякую.

Моє серце б'ється, як ненормальне.

Я в машині Роя!

Скільки разів я уявляла цей момент, але мої фантазії були надто сірими в порівнянні з тим, що відбувається зараз.

Піднімаю погляд на вікно своєї спальні, з якого за нами спостерігає Тара. Вона показує мені клас пальцями і висовує язик у досить вульгарній манері, натякаючи на те, щоб я була розкутішою.

Легко їй казати. Це для неї просто почати зустрічатися із хлопцем, а для мене це цілий квест.

- Яку музику слухаєш? - Запитує Рой, коли ми виїжджаємо на трасу.

- Різну, потроху.

- Пінк і Пінк Флойд? - завзято цікавиться він, впевнено керуючи машиною і набираючи майже відразу досить високу швидкість.

Як Зак. Він теж завжди ганяє, змушуючи мене на кожному повороті прощатися з життям.

Сміюся, непомітно чіпляючись у підлокітник пальцями.

- Типу того. А ти?

- Я більше полюбляю рок. Не проти? – поглядом натякає на радіо, і я незаперечливо мотаю головою.

- Звичайно, ні. Куди ми їдемо?

- У кіно, - салон заливають важкі баси та гомін якоїсь групи. Рой робить тихіше. – Вийшов новий фільм. Пригоди з легким бойовиком. Сподіваюся, нам зайде.

Мені вже заходить. Один факт того, що ми дивитимемося його з Роєм разом уже робить цей фільм найцікавішим.

І я не помилилась. Фільм справді виявився приголомшливим. Я, правда, майже не пам'ятаю про що він, тому що більшу його частину намагалася впоратися з собою і власним серцем, що розривало грудну клітку.

Спочатку Рой купив нам попкорн, який ми їли з одного відерця, торкавшись руками. Перші рази я щоразу здригалась і відчувала себе ніяково, остерігаючись, що йому це може не подобається, але Рой ніяк не реагував. Тому трохи згодом я наважилася і спіймала себе на думці, що намагаюся пірнути рукою в відро саме тоді, коли це робив Рой.

А коли з попкорном було покінчено, він поставив відерце під стілець і взяв мене за руку. Отак просто прибрав між нашими сидіннями підлокітник і стиснув мої пальці своїми. Я дихати на той момент перестала. Здалося, що стався ядерний вибух і всі, хто залишився живим це були я і він. Швидко перевела на нього погляд, а Рой глянув на мене. Запитливо вигнув брову.

- Нічого?

Я замотала головою так швидко, що вже за мить пошкодувала про це. Напевно, я виглядала надто щасливою, бо на обличчі хлопця одразу ж розпливлася широка посмішка.

О, ця людина була в собі впевнена, як сам Бог.

Рой наблизився до мене, щоб не відтягати сильно руку і весь фільм я як найзапекліша токсикоманка вдихала його запах, що містив у собі ментолові пари гелю для гоління і трохи різку туалетну воду. Зі спортивної серії, швидше за все, тому що Зак теж любить такими користуватися.

Іноді надухається так, що потім пів дня після нього доводиться провітрювати будинок.

– Класний фільм був.

Рой каже, коли ми виходимо з кінотеатру. Моя рука волога після довгого перебування у його долоні. Стає тривожно, щоб у нього було негаразд. Раптом йому це неприємно.

- Так дуже!

Головне, щоб не почав питати про деталі, інакше я нічого не згадаю.

- Ти голодна? Пропоную десь перекусити, а потім додому.

- Ні, якщо чесно, але можемо зайти кудись, якщо хочеш.

Рой замислюється, а потім його погляд зупиняється на фургончику з морозивом.

- Тоді по морозиву. Вже від нього ти не мусиш відмовитися.

- Від нього не відмовлюся, - погоджуюсь я, - Морозиво моя слабкість.

- Я запам'ятаю, - хитро вимовляє він і знову бере мене за руку, щоб перейти дорогу. Кінчики вух обпалює фарба, - Шоколадне? - Запитує, коли ми стаємо в чергу.

- Ні, - усміхаюся я.

- Полуничне?

– Ні.

- Чорт. Я думав всі дівчата люблять шоколад і полуницю.

- Ну, я люблю фісташкове.

– Ти не всі. Я зрозумів. Це супер. Мені подобається.

Зніяковіло опускаю погляд у підлогу. Боже ...

Як у нього так виходить, щоб парою слів змусити мене горіти?

- Ти ж начебто танцями займаєшся, так?

Купивши морозиво, ми йдемо у бік парку.

Народу повно. Погода прекрасна, гріх сидіти вдома, коли ще трохи й настануть холоди. Ось всі і вибираються, хто просто погуляти, хто витягти музичні інструменти, чи зібратися на спортивному майданчику.

- Так, - киваю, збираючи губами фісташкову насолоду, - вже кілька років.

- Я пам'ятаю. А чому в команду чирлідерів не йдеш?

- Не знаю. Якось не замислювалася над цим, - знизую плечима, приховуючи справжню причину.

Насправді мені не дуже подобається те, чим займаються чирлідери. У їхніх танцях багато вульгарних рухів, та й поводяться вони відповідно. Я звикла до простих сучасних танців.

- А ви виступаєте десь? - цікавиться Рой, спостерігаючи за тим, як я їм морозиво.

Сподіваюся, я не забруднилася. Стискаю губи, намагаючись непомітно обмацати їх язиком зсередини, а потім тягнуся пальцями і вже пробігаюся ними.

- Так. На міських заходах. Або якщо пам'ятаєш, у школі минулого року на Різдво також танцювали.

- Звісно. У вас були сексі вбрання ельфійок.

Ого!

- Так, тільки це були просто вбрання ельфійок.

– Вони були сексі.

У відповідь на його хитрий примруж відводжу погляд убік. Щоки печуть із неймовірною силою, навіть морозиво не остуджує.

- Дякую. Я рада, що тобі сподобалися.

Рой сміється і знову як ні в чому не бувало сплітає наші пальці. По моєму тілу мчить приємне тремтіння. Дивлюсь куди завгодно, але тільки не на нього, бо зараз я на це просто нездатна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍