Олексій Анатолійович Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Один глухонімий розповідає іншому:

– Вчора теща так лаялася, так кричала!.. А я закрив очі і не слухав.

Повернувшись із круїзу, службовець розповідає:

– А біля Кіпру ми попали в страшний шторм…

– Боже! – хапається за голову один із слухачів. – Як чудово, що ви нагадали – сьогодні у тещі день народження.

Молодий чоловік прийшов до батька коханої дівчини.

– Я хотів би одружитися з вашою донькою.

– Так-так… А ви вже говорили з моєю дружиною?

– Звичайно. Але я, все-таки, віддаю перевагу вашій доньці…

– Трапляються такі чоловіки, яких не візьмеш голими руками, – скаржиться донька матері…

– Таких, доню, беруть голими ногами.

Батько дівчини запитує у жениха:

– Ви граєте в карти? П'єте? Палите?… А як з жінками?

– Ні, ні, ні!

– Тоді ніякого весілля. Я не хочу, щоб моя дружина постійно ставила вас мені за приклад.

Мати навчає доню:

– Запам'ятай, люба, краще, щоб чоловік не бачив тебе зовсім оголеною. На тобі обов'язково що-небудь повинно бути одягнене.

Медовий місяць вже підходить до кінця. Зять при нагоді запитує тещу:

– Мамо, а чи не було у вашій родині людей з психічними розладами?

– Звісно, ні. А чому ти про це запитуєш?

– Бачите, нормальна людина ніколи не буде з маніакальною впертістю одягати в ліжко солом'яний капелюшок…

– О, пані Маріє, так приємно бачити вас! Що новенького? Коли весілля вашої Катерини?

– Бог його знає… її наречений постійно щось вигадує…

– А що цього разу?

– Тепер він чомусь вирішив, що третя дитина – не його!

Донька виходить заміж, і мати дає їй поради відносно шлюбного життя. Донька вислухала її і каже:

– І це все, мамо? Тепер мені зрозуміло, чому тато часто тобі зраджував!

– Мамо, скільки потрібно часу, щоб зустріти чоловіка своєї мрії?

– Багато, доню. Щоб не витрачати даремно час, можна кілька разів вийти заміж.

– До нашої доньки сваталися двоє – інженер і журналіст!

– І кому з них усміхнулося щастя?

– Інженерові. Донька вийшла заміж за журналіста.

– Доню, навіщо ти ходиш із цим хлопцем? У нього навіть грошей немає!

– Ну що ти, мамо! Я йому вчора дала сотню.

– Чому ви не кинулися рятувати тещу, коли вона тонула?

– Я навіть не подумав, що вона тоне. Репетувала, як завжди.

Прийшли свати в хату. Мати:

– Вона ще молода, нехай трішки підросте…

– Нехай беруть, – каже батько, – раніше піде, раніше повернеться…

Теща читає книгу, зітхає, навіть трохи плаче. Зять:

– Хвилююча повість?

– Це не повість, це довоєнна куховарська книга.

– Матусю, я виходжу заміж за Івана. У нього такі гарні вуса!

– Але ж цього, доню, замало…

– Не хвилюйтеся, мамо, він вже бороду відпускає.

– Ти, доню, заміж поспішаєш, не подумавши!

– Але ж, мамо, ти сама казала, що про заміжжя мені думати ще рано!

– Мамо, Семен каже, що я найкраща дівчина на світі! Може, запросити його до нас?

– Не треба, доню. Хай продовжує так думати.

– Я запросила вас настроїти піаніно, а ви