Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Тому…

(Міняє тон, помітивши, що воротар відійшов.)

Тому, що порожньо в кишені.

Ле Бре

(удаючи, ніби кидає гаман)

А той ваш гаманець…

Сірано

Ат, марні теревені! Від батька пенсія в єдину щезла мить!

Ле Бре

Це місяць бути вам голодним!…

Сірано

Що ж робить!

Ле Бре

Всі гроші кинути як зважитись могли ви? Та ж божевілля це!

Сірано

А жест який красивий!

Буфетниця

(покашлюючи за своїм прилавком)

Кхм… кхм…

Сірано і Ле Бре обертаються. Вона несміливо підходить.

Пробачте, пане… ви… душа мені болить! Голодні ви – а тут і їсти є і пить…

(З поривом.)

Дозвольте вас прохать…

Сірано

(здіймаючи бриля)

Моя дитино мила! Хоч, може, гордість би мені й заборонила – Мені – гасконцеві! – дароване приймать Із ручки вашої, та болю вам завдать Своїм одмовлянням не хочу, – отже радо візьму.

(Підходить до буфета.)

О! Трошечки! Цю бубку винограду…

Вона хоче дати йому гроно, віп одривас одну ягідку.

Ні! тільки ягідку! Води…

Вона хоче налити йому вина, він спиняє її.

Моя жага Води бажає лиш – і куспик пирога!

(Відламує половину пиріжка, решту віддає.)

Ле Бре

Безглуздя! Дурощі!

Буфетниця

Ще щось узяти прошу!

Сірано

Дозвольте ручку цю поцілувать хорошу.

(Цілує їй руку як принцесі.)

Буфетниця

Ах, пане… Дякую…

(Вклоняючись.)

Добраніч!

(Пішла.)

СЦЕНА V

Сірано, Ле