Михайло Петрович Старицький - Не судилось (Панське болото)

П а ш к а. Чого ж ви лаєтесь?

Х а р л а м п i й. Брись менi зараз!

Пашка тiка.

Розпустились, бач, до чого? Так прямо i кличе, — без сорому казка! Тьпху! (Iде).

В И Х I Д IX

Михайло сам.

М и х а й л о (виходить з садка, замислений, читаючи свiй лист). Треба, треба уже це покiнчити! Пишу до дядька, щоб приїхав сюди менi раду дати… або я до його; тiльки спробую ще раз перебалакати з батьком та й поїду. Так оце й Катрi скажу. Далi тягти — уже несила! Не знаю вже, чи й є з цього провалля стежка? Батькiв кинути, розплюватись — безчоловiчно: вигодували ж, випестили! Та й куди без них удатись! Легко сказать тiльки — порви! Але й Катрю кинути на поталу, на горе — теж безчоловiчно, подло! Що ж його чинити?(Шарпа руками волосся). Та вимiркуй же, хоч що-небудь, мозку безсилий, ледачий!! О, будь ти проклята та година, що завела мене у кохання! Як здавалось, що тому раєвi кiнця не буде, а от тобi й кiнець, та ще який гидкий, пекучий!.. Павло правий був, ох правий; болiзно щемить у моєму серцi його гiрке слово: "Не вистачить у тебе сили на боротьбу, а на гiрше що — вистачить!" Так, вистачило! Павло уже два мiсяцi й не пише, розплювався… i всi плюнуть… чесне товариство одвернеться… навiть святi думки i замiри, що освiтили мою душу новою вiрою, стануть передо мною грiзними суддями… i я сам розплююсь з собою! {Безсило опуска голову й руки).

В И Х I Д Х

Михайло i Бєлохвостов.

Б є л о х в о с т о в. Где ж он?

I в а н А н д р i й о в и ч (з-за дверей). Вiрно, в саду. Ти ж, гляди, прикинься, нiби од Олександра. (Зачиня дверi).

Б є л о х в о с т о в. Понимаю, понимаю, дядюшка! Разыграем в первом сорте. Ба! Да он здесь! (До Михайла). Здравствуй, Миша! О чем зто призадумался?

М и х а й л о. Здрастуй! (Сходе на рундук i обнiмається).

Б є л о х в о с т о в. Что ты, в самом деле, похудел? Болен?

М и х а й л о. Нi, так собi.

Б є л о х в о с т о в. На тебе лица нет. Что за причина? Мне тебя жаль, Миша.

М и х а й л о. Спасибi.

Б є л о х в о с т о в. Ведь я тебя люблю; не веришь?

М и х а й л о. Чому нi? Вiрю.

Б є л о х в о с т о в. Послушай, у тебя на душе завелось какое-то горе. Поделись со мною; ведь мы товарищи, des garcons?* (*Хлопцi (франц.).

М и х а й л о. Так, значить, при сiй вiрнiй оказiї, вийми душу та й поклади!

Б є л о х в о с т о в. Бог з тобою, коли не нуждаешься.

М и х а й л о. Та в чiм же?

Б є л о х в о с т о в. Так не в чем?

М и х а й л о. Авжеж.

Б є л о х в о с т о в. Vous mentez, mon cher cousin*. (*Ви брешете, мiй любий кузене (франц.).)

М и х а й л о. С'еst trop rude!* (*Це занадто! (Франц.).)

Б є л о х в о с т о в. Раrdon!* (*Вибач (франц.).) Послушай, чего же ты скрываешь? Ведь я должен быть твоим соnfident*. (*Вiрником (франц.).)

М и х а й л о. Яким соnfident?

Б є л о х в о с т о в. Да ведь пойми ты, голова, что я все знаю и послан к тебе тайным послом! Аs tu compis* (*Ти зрозумiв? (Франц.).).

М и х а й л о. Вiд кого послан?

Б є л о х в о с т о в. От дяди, Александра Андреевича.

М и х а й л о (збентежено). Слухай! Ти не брешеш? Говори правду!

Б є л о х в о с т о в. Чтобы тебя заверить, я сообщу и по какому вопросу приехал (озираeться): устроить твой брак с КатреюI

М и х а й л о. Тсс! Бога ради! Невже ти за мене руку тягнеш?

Б є л о х в о с т о в. За кого ж ты меня принимал? Неужели ты думаешь, что если мы с тобою тогда поспорили, так ты мне и не дорог? Ошибаешься! Убеждений твоих я могу и не понимать, а сердечные дела — понимаю: с'еst une musique a bruler le cerveau…* (*рiд такої музики памороки заб'є (франц.).).

М и х а й л о (кидається i обнiма). Спасибi тобi щире; ти для мене, як зiрка, блиснув серед темряви.

Б є л о х в о с т о в. Слушай, друг мой Миша! Брось ты зтот натянутый диалект, да поговорим по душе: ведь дело серьезное!.

М и х а й л о. Ну, ну!

Б е л о х в о с т о в. Как ты решил, поедешь ли завтра со мною?

М и х а й л о. Видишь ли, какого рода обстоятельство… я просто с ума схожу, — посоветуй, голубчик! Батько требует, чтобы я послезавтра в Петербург ехал.

Б е л о х в о с т о в. Почему? Узнал разве?

М и х а й л о. Нет, дело в сенате: говорят — все состояние на карте.

Б е л о х в о с т о в. А, помню, с Александровичами!.. Серьезнейшее дело.

М и х а й л о. Ну, что мне, по-твоєму, ехать?

Б є л о х в о с т о в. Ехать, конечно.

М и х а й л о. А Катря как?

Б є л о х в о с т о в. Надеюсь, что ты в Петербурге век не останешься, не изменишь своей chere Katerine! (*Любiй Катрi (франц.).)

М и х а й л о. Об этом й речи