Оксана Лущевська - Друзі за листуванням

я, мабуть, теж так зроблю, - вона почала шукати в наплічнику зошит і ручку, а за хвилину вже й собі розпочала писати.

Коли змінювали літаки в Амстердамі, вдалося пробігтися невеличкими крамничками в аеропорту. Ліза, Тоня і Ксеня придбали мамам цибулини знаменитих голландських тюльпанів, а Толя та Іван купили по парі амулетів-черевиків.

- Ще дві години - і ми вдома! - Дарина все звіряла годинник.

Ксеня дивилася на білі хмари й згадувала... Закутавшись у м’який літній шарф, вона поринала дамками до першої зустрічі з симпатичним хлопчиком на милицях, до поляни “Ікс”, до вуханя басета й до величного океану.

Діти їхали з однією валізою, а поверталися з двома. Тягли майно, майже через силу, до зали очікувань, де до них відразу ж кинулися радісні, збентежені батьки.

Ксеня випустила валізи і вони з гуркотом упали. А вона побігла до мами з татом, щоб обійняти, аж застрибуючи їм на шию.

- Ми так сумували! - один за одним повторювали батьки.

Дарина спокійно дивилася на сімейні радощі, вона вже звикла до схожих проводжань і зустрічей.

- Ну, - гукнув Толя, - коли їдемо ще?

- Коли олімпіади перемагатимете, тоді й будемо їздити! - засміялась Дарина. - А зараз давайте п’ять - і бай-бай!

Всі поїхали своїми дорогами: хтось до столичної школи, хтось - до обласної, а Ксеня - до своєї районної.

РОЗДІЛ 23. Друзі та листи

Ото гамір здійнявся, коли Ксеня повернулася до міста! Оленка, Васько та Геник перші прибігли її вітати. Роздавши подарунки, дівчинка довго розповідала про пережиті події. Дещо навіть із щоденника зачитувала.

Діти сиділи вражені. Кожен слухав із мушлі звуки океану та милувався шкатулками.

- А шарф тобі навіщо? - поцікавився Васько. - Літо ж надворі!

- Це подарунок мого найкращого друга!

- Бачиш, Генику, - зауважив хлопчик, - таки знайшла Ксеня кращого друга!

- Е-е, товариші, облиште, бо то, - Оленка захоплено додала, - інше!

- Що інше? - здивувався Геник.

- Інше воно й є інше! - засміялася Ксеня.

А коли літо скінчилося й розпочалися уроки, у школі Ксеню невпинно зупиняли й розпитували - цікаво було всім. І дівчинка розповідала. Навіть, наче вчителька географії, не забула про кліматичні особливості, про силу океану, про випари, що спричиняють шалені дощі та урагани!

Схожі дні знову звично нанизувались один на одного: школа, домашні завдання... Суєта! Єдине, що, попри шкільні навантаження та час з товаришами, Ксеня мала змогу тішитися теплими листами від іноземних друзів, а особливо від Еріка.

І ось уже вкотре цілісінький день у школі вона подумки підбирала слова, щоб, повернувшись увечері, увімкнути торшер і написати:

Любий Еріку,

Дякую тобі за листа! Якби ти бачив, що мені за нього довелося танцювати, ти б дуже сміявся. Увесь день думала про тебе та милувалася пелюстками магнолій, котрі тепер тримаю в книжці, замість закладки. Я їх охайно приклеїла на папір - вийшло дуже гарно!

У мене зараз роботи багато. Але я чекаю на літо, коли ти зможеш приїхати до нас у гості.

Ми приготуємо українські пироги та вареники. Як гадаєш, Еріку, гарна ідея?

Радію з твоїх успіхів у бейсболі. Я теж намагалася навчити своїх однокласників, але Васько (я з ним сиджу за партою) сказав, що я в цьому не тямлю. Хоча Васько. між нами кажучи, гравець теж нікудишній. Доведеться чекати літа... Думаю, що ти будеш не проти підучити нас, правда?

Я проводжу багато часу за читанням... Якось напишу тобі гарний список книжок про Україну. У нас дуже багато всього цікавого, Еріку. Дуже!

А поки - все! Передавай вітання своїй родині. Чекаю тебе!

Щиро твоя,

Ксеня.

P.S. Добре, що ти доглядаєш за папужками. Підтримуй їх знання української мови, будь ласка. Отож, кажи їм: «Ерік їде до України!»

Дівчинка заклеїла конверт, укинула його до шкільної сумки, щоб наступного дня власноруч передати поштареві.

Дорогі друзі!

Чи любите ви подорожувати? Бо я - дуже. Але зізнаюся, що найбільше люблю подорожувати з доброю книжкою. Вважаю, що книжка дозволяє нам потрапити до найнеочікуваніших місць та країн. Навіть до казкових, яких нізащо не знайти на мапі.

Куди б я не їхала - завжди беру із собою в сумку книжку, дві або навіть три. А коли лечу з України, то везу із собою назад до CULIA, де я нині навчаюся, цілу валізу книжок! І ще кілька - прихоплюю в наплічник. Щоб читати в літаку.

Найбільше я люблю пригодницькі повісті, детективи, фентезі та реалістичну прозу. Також мені подобається поезія. Цікаво, а які книжки подобаються вам?

Не знаю, як ви, але я завжди пишу листи своїм близьким і друзям, розповідаючи про враження від тієї чи іншої книжки.

Якщо ви бажаєте поділитися враженнями та думками про свої улюблені книжки, а також і про повість «Друзі за листуванням», яку ви нині тримаєте в руках, то, будь ласка, пишіть мені на e-mail: druzi@mail.com

Пропоную нам з вами стати справжнісінькими друзями за листуванням!

Як вам така ідея?

Ваша Оксана Лущевська