Вікторія Грош (Rouce) - Під іншим небом, Вікторія Грош (Rouce)

— Ми тільки приїхали додому з концерту, пам’ятаєш ми купували квитки.

— Пам’ятаю. Ех, заздрю вам. Хоча у мене тут теж весело.

— О, щось цікавеньке сталося — сказала Юмі потираючи долоні, а я в цей час зробила ковток чаю — розповідай.

— Сьогодні після пар з Деном хотіли посидіти в кав’ярні, але ми туди не дійшли — я розвела руками — ...у мене порвались чоботи, тому Ден потягнув мене в магазин.

— І він тобі купив взуття — припустила Наомі.

— Так, хоча я казала, що це дорого. Мало того, що купив, він мені його й вибрав.

— Ого — сказали дівчата в один голос.

— І це не ще не все... — я замовкла на секунду подивитись на реакцію дівчат та щоб ще один ковток чаю зробити — а, ще й сумочку мені купив.

— Покажеш? — я взяла швиденько сумочку та показала дівчатам. Сумочка червоного кольору, а на ній намальований аніме персонаж.

— Вау — сказала Наомі.

— Хіно, він дійсно в тебе закоханий, адже це дорогі подарунки.

— Схоже, що так — почервонівши, я опустила очі. Мені стало ніяково. Я ще ніколи ні з ким не зустрічалась. Мене ніхто раніше не обіймав з чоловіків. Тата та братика Хіроші не рахую, бо вони моя родина. А цьому хлопцю, я довірилась.

— Він до тебе перший та дуже великий крок вже зробив, а ти йому дала тільки себе обійняти? Ти серйозно?

Я не знала що й відповісти, але на щастя Наомі змогла перевести тему трохи в іншу сторону, але я була впевнена, що ми до цієї розмови повернемось.

— До речі, а як Новий Рік минув? — запитала Наомі.

—  Я святкувала з Деном та його друзями. І вони мене прийняли у свою компанію як свою з найпершої хвилини. Ми з ними пили шампанське, вечеряли. Подруги Дена приготували багато страв. Ще грали в настільні ігри, ну й на салют дивились. У них зовсім по-іншому святкується це свято. І, як на мене, цікаво, все було у затишній атмосфері — дівчата це слухали мовчки та не перебивали мене — а, ще одна з його подруг сказала, що ми виглядаємо як пара, що між нами іскри літають.

— Бачиш, його подруга теж це помітила — Юмі взялась знову за своє. А мені стало якось не добре. Це не через її слова, я почала відчувати якусь слабкість та й відчуття з’явились, ніби я захворіваю.

— Я зрозуміла про що ти. Дівчата я так втомилась, мені треба відпочити. І до того ж вам теж.

— Добре, все закінчуємо — сказала Наомі.

— Але май на увазі, про твого принца розмова ще не закінчена — додала Юмі.

— Добре — я попрощалась з дівчатами, вимкнула комп’ютер та допила чай, а після лягла на ліжко. Щось мені дійсно стало погано. Невже це через те, що промочила ноги? Що до речі можливо, бо й шкарпетки були наскрізь промоклі.