LikoDan - Рукопис Оману , LikoDan

Розділ 13: Пробудження Темряви

Світ демонів був темним і похмурим, зловісним відбитком світу смертних і богів. Тут, у глибині безодні, вирувало море густого чорного туману, а небо розривали червоні блискавки, що здавалося, розколювали простір і час. Палаци демонів, створені з чорного каменю, височіли мов тіні давніх воїнів. Навколо них лютувало нескінченне полум’я — відображення безмежної люті й амбіцій демонічних істот.

На самому вершечку одного з палаців, збудованих у центрі царства демонів, сидів на троні Верховний Лорд Демонів — величезна фігура, вкрита важкими обладунками, які здавалося, зросталися з його тілом. Його обличчя приховувала маска у формі жахливої черепоподібної посмішки, а очі світилися темно-червоним світлом. Навколо нього розташувалися головні генерали і лорди демонів, які чекали на слова свого володаря.

— "Смертні знову втрутилися в наші плани," — низьким, гучним голосом промовив Лорд Демонів. — "Вони знайшли Рукопис Омани."

Серед демонів у тронній залі з’явилися схвильовані шепоти. Лише ті, хто володів значною силою і мудрістю, знали, яке значення мав цей Рукопис і яку небезпеку він ніс для демонів, якщо потрапить у невірні руки.

— "Це неможливо," — різко заговорив один з генералів, демон на ім'я Моруг’Та, високий і м’язистий, з рогами, які піднімалися догори, мов крила кажана. Його очі були чорними, і вони світилися холодним синім вогнем. — "Нам вдалося заховати наші сліди і збити з пантелику навіть богів. Як вони могли знайти Рукопис?"

— "Смертні іноді бувають непередбачуваними," — відповів тихим, але глузливим голосом інший демон, який стояв поруч. Це був Лан-Зоу, демон з темним довгим волоссям і блідим обличчям, на якому не відбивалося жодної емоції. Він був майстром інтриг і майже ніколи не розлучався з маскою байдужості. — "Проте, якщо вони знайшли Рукопис, це означає, що боги вже відчули його силу."

Лорд Демонів повільно підвівся, і його обладунки важко клацнули. Його очі, сховані за маскою, здавалося, проникали в саму душу кожного демона.

— "Часу більше немає," — промовив він. — "Ми повинні діяти, поки боги не об'єдналися проти нас. Вони вже знають про смертних, які знайшли Рукопис, і їхня присутність тут — знак того, що ми повинні завершити почате."

Раптом у темних тінях з’явилася нова фігура — це був демон у довгому плащі з темно-червоним оздобленням, з багатими гравіруваннями стародавніх символів. Він був майстром ілюзій і перевтілень — Дан-Шоу, відомий серед демонів як Тіньовий Принц. Його обличчя частково приховував каптур, з-під якого виднілися пронизливі золотисті очі.

— "Мій лорде," — промовив Дан-Шоу, його голос був низьким і м’яким, мов шепіт. — "Я вже мав честь поспілкуватися з нашими шпигунами у світі богів. Вони кажуть, що смертні мали допомогу від самої Праматері."

Ці слова викликали ще більший тривожний шум серед демонів. Верховний Лорд підняв руку, і тиша знову запанувала.

— "Праматір?" — повторив він, його голос здався глибшим, ніж зазвичай. — "Це неможливо. Вона зникла з цього світу багато тисячоліть тому."

Дан-Шоу кивнув, ніби підкреслюючи свою впевненість.

— "Так, вона мала зникнути. Але здається, частина її духовної сили передалася одній зі смертних. Ця дівчина може бути ключем до подальших подій."

Верховний Лорд замислився, його пальці повільно барабанили по підлокітнику трону. Це відкриття змінювало багато чого. Праматір була найсильнішою серед богів, і якщо її сила прокинулася в комусь із смертних, це означало, що цей смертний може бути як загрозою, так і можливістю.

— "Моруг’Та," — сказав Лорд Демонів, звертаючись до високого демона з синім вогнем у очах. — "Ти підготуєш своїх воїнів для нового наступу. Боги не повинні дізнатися про наші наміри, поки не стане занадто пізно."

Моруг’Та нахилив голову, його обличчя залишалося суворим і рішучим.

— "Я зроблю все необхідне, мій лорде," — промовив він і пішов, віддаючи накази своїм підлеглим.

Тим часом Дан-Шоу залишався на місці, не зводячи очей з Лорда Демонів.

— "Я підозрюю, що світ богів скоро зазнає потрясінь," — тихо промовив Дан-Шоу, ледве помітна усмішка з'явилася на його обличчі. — "Смертні не розуміють, що вони лише інструменти у великій грі."

— "І ти, Дан-Шоу," — сказав Лорд Демонів, його голос був глибоким і владним. — "Ти підеш у світ богів. Ти майстер обману і ілюзій, і ти краще за всіх зможеш знайти цю дівчину."

Дан-Шоу знову нахилив голову і відповів, його голос був майже лагідним:

— "Мій лорде, я знайду її і приведу, або ж знищу, якщо це буде потрібно."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍