Джеймс С. А. Корі - Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі

помагати всім іншим.

— Тож лети і відшукай відповіді на свої запитання, —

промовила Ноно. — Твоя сім’я чекатиме на твоє повернення.

— Дякую, — тільки й сказала Анна, трохи приголомшена

пропозицією Ноно.

— Мені здається, — проказала її дружина з набитим рисом

ротом, — що, можливо, їм там і справді знадобляться такі люди, як ти.

— Як я?

— Люди, які не питають дозволу.

Розділ п’ятий. Бугай

–Цього не передбачено кошторисом, — заперечила старша

помічниця на «Бегемоті» Мічіо Па. Якби вона виросла

на Землі, то була би дрібною жіночкою, але, проживши стільки

років у мікрогравітації, зазнала всіх тих змін, що й усі навколо.

Руки, ноги, хребет — усе витягнулося. Не потоншало. А просто

інакше скомпонувалося. Тепер вона мала більшу голову, ніж

була би в неї за інших обставин, і тому, пересуваючись за умов

легкої сили тяжіння в одну третину від стандартної, що

утворилася від польоту на реактивній тязі, здавалася такою ж

високою, як і Бугай. Хоча й досі напрочуд нагадувала дитину.

Через це Бугаю здавалося, що він нижчий ніж насправді.

— Значить, можливо, це також доведеться виправити, —

відповів він. — Коли встановлювали рейкотрон, то робили

розрахунок на те, що в нас стандартні переділки й тримальні

конструкції. Але насправді, мормони реально намагалися

максимально полегшити масу, тому й використовували чимало

кераміки та силікатів там, де зазвичай має бути метал.

Цілеспрямовано. Тому якщо спробуємо відкрити за таких умов

вогонь, можемо втратити частину обшивки.

Па крокувала довгим вигнутим коридором. Над нею

вигиналася стеля, біла й вдвічі вища від потрібного —

естетичний дарунок конструкторів, які не знали, що будують

військовий корабель. В неї був ширший від нього крок, вона

з більшим комфортом пересувалася в мікрогравітації, ніж Бугай, від чого він мусив за нею дріботіти. Один із тисячі дрібних

способів натякнути землянам, що тут їм направду не місце.

Старпомка похитала головою.

— У нас є поточний план, — сказала вона. — Якщо ми його

переписуватимемо щораз, коли потребуватимемо найменших

поправок, то можна взагалі було не морочити ним собі голови.

Бугай мав власне ту саму думку, хоча й з інших причин. Якби

старпомом випало бути йому, то поточний план звався би не

операційним, а рекомендаційним, і заглядали би нього лише

тоді, коли кортіло добряче посміятись. І Па, мабуть, це знала.

Вони дійшли до транспортної рампи — плавно-похилої кривої, що вела з командної та стернової палуб у носі «Бегемота» аж до

його масивного корпусу- тора. Із царства Па до володінь Бугая.

— Послухай, — і вуста Па скривилися в спробі примиритися

з ним, — я зроблю собі помітку щодо реконструкції, але ні про

який перерозподіл коштів не йтиме мови, допоки в мене не буде

загальної картини. Сам подумай: зараз я заберу ресурси

з клімат- конт ролю, а наступного тижня лататиму діри вже там, і так далі. Давай просто відкладемо поки що це питання?

Погляд Бугая сковзнув униз по рампі. Утоплене в стінах

приглушене освітлення сповнювало картину, що розгорталася

перед ним, сяйвом, від якого не падали тіні, немовбито він

дивився на дешеву підробку під Небеса. Па поклала руку йому

на плече. Можливо, хотіла його таким чином втішити, але

більше було схоже на просту поблажливість.

— Так, усе гаразд, — відповів він.

— Усе буде нормально, начальнику, — проказала вона

й легенько стиснула його трапецієподібний м’яз. Бугай кивнув

і рушив униз по рампі до транспортної платформи. Звуки її

кроків позаду потонули в гудінні рециркуляторів повітря. Бугай

стримався від бажання сплюнути.

Колись «Бегемот» звався «Нову», і тоді його будували з іншим

життям на думці. Більшість кораблів, призначених для