Євген Дмитренко - Прочитай мене!, Євген Дмитренко

В родині бурих ведмедів народився синочок. Тієї миті, тато ведмідь став, мабуть, найщасливішим ведмедем у всьому світі. Він поглядає на свого малюка й дивується. Йому лише декілька годин, а він вже так голосно вередує.

— Татко поряд, синку! — мовляє ведмідь.

Він бере малюка на руки й ніжно притискає до себе. Той заспокоюється й засинає.

Йому один день. Він грається сосновою шишкою й необачно впускає її. Його очі наповнилися слізьми, щоки надулися, а носик засопів.

— Татко поряд, синку! — мовляє ведмідь віддаючи йому його іграшку.

Йому один рік. Він намагається вилізти на високе дерево, але через нестачу сил його лапи зісковзують і він застрягає поміж гілок. Йому страшно. Він ледь тримається та от-от звалиться на землю.

— Татко поряд, синку! — мовляє ведмідь й знімає малого з дерева.

Йому десять років. Він вже значно вищий. Вчорашній малюк набрався хоробрості та сил й намагається подолати перешкоди на своєму шляху, але через нестачу досвіду, потрапляє до глибокої ями. Він нервує, намагається вилізти, але всі спроби марні.

— Татко поряд, синку! — мовляє ведмідь й своєю ведмежою лапою, витягає малого з пастки.

Йому двадцять. Він вже давно не дитина й збирається покинути свій дім, щоб створити свою родину. Він хвилюється.

— Татко поряд, синку! — мовляє ведмідь. Він тисне сина по плечі. Підтримує його теплими словами та дає мудрі поради.

Він вже дорослий. У нього народжується син і він, мабуть, найщасливіший ведмідь у всьому світі. Він хвилюється, нервує, плутає слова та червоніє. Він не впевнений, чи вийде в нього стати гарним батьком. Чи зможе він віддати малюку усю свою любов, яку колись віддав йому його батько.

Він заплющує очі й згадує чарівні слова.

— Татко поряд, синку! — мовляє ведмідь. Він бере малюка на руки й ніжно притискає до себе.