Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі 📚 - Українською

Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

12
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "На згарищi Сiболи" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 238 239 240 ... 284
Перейти на сторінку:
class="calibre1">обережно обмацувати панцер робота. «Постривай! — сказав

Міллер, і роботів торс, загудівши й металічно подзенькавши, перекрутився на нову конфігурацію, лишивши у себе на спині

досить широку пласку місцину. — Залазь отуди!»

Голден іще мить повагався, а тоді й подерся на нього: спершу

по роботовій нозі, а тоді й на спину йому видряпався. І їздова

тварина Міллера рушила вперед: просто на завалену частину

тунелю. Ось чотири передні кінцівки взялися до праці, відриваючи заломи покрученого металу тунельних стін і

розкидаючи завали ґрунту й каменю. Працювала ця машина

швидко й точно, раз у раз демонструючи просто страхітливу

силу.

— Агей, Міллере! — гукнув Голден, спостерігаючи, як робот

віддер двометровий лист тунельної металевої підлоги й швидко-швидко чикає його на дрібнесенькі шматочки. — Ми з тобою все

ще друзі, еге ж?

— Що? Ах, так, розумію. Коли я являюся тобі як просто привид, ти кричиш на мене, посилаєш мене під три чорти, обіцяєш

придумати, як мене знищити. А теперечки, як я нацупив на себе

машкару непереможної руйнівної машини, ти хотів би, щоб ми

знову стали друзяки-нерозлийвода?

— Ага, дуже хотів би!

— Ну, то все гаразд між нами.

І, мов ставлячи крапку після цих слів, він одним могутнім

ударом розтрощив двотонного валуна на гравій. Пригнувшись

на своїх шести ногах, Міллер спромігся пролізти в пробиту його

зусиллями вузьку щілину. Голден, як тільки міг, притискався до

роботової спини, й зазублений край тунельної стелі пройшов за

три сантиметри, чи й менше, від його обличчя.

— Далі — чиста дорога, — звістив Міллер. — Але ж і підйомки

магнітної далі немає. Жодних тобі спальних вагончиків.

— А міг би ти уточнити, що ж ми, власне, шукаємо?

— Тільки в загальних рисах. Десь близько того часу, коли

одноклітинні організми на Землі ще тільки почали

задумуватися, чи не спробувати фотосинтез — чи не скуштувати, який він на смак, тут щось скрутило цій проклятій планеті

голову. Відімкнуло її від мережі й повбивало все, що піднялося

досить високо по харчовому ланцюгу, аби мати власну думку.

Якщо я не помиляюся, та штука, що це вкоїла, не вся забралася

звідсіля. Але щоразу, коли щось сягає оцього одного

конкретного місця, воно гине.

— Прикро це чути, — мовив Голден.

— Не варто впадати в прикрість, — сказав Міллер. — Наші надії

— саме на такий кінець. А зараз тримайся! Спробуємо

надолужити дещицю втраченого часу.

І робот помчав у глибину тунелю, аж шість його ніг злилися в

якесь суцільне мерехтіння. Втім, хоча швидкість їхня була

досить-таки велика, пасажир, що простягся на спині монстра, не

відчував ніяких поштовхів.

Голден і незчувся, як знову заснув.

* * *

Він прокинувся від того, що щось холодне й гумово-гидке

гладить його по щоці.

— Перестань! — буркнув, відмахуючись.

— Розлупи очі! — прогуркотів детективів голос крізь панцер

робота.

— От лайно! — лайнувся Голден, рвучко сідаючи й витираючи

слину зі щоки. — А я й забувся, куди мене занесло.

— Ото ж бо воно й є: тиждень без сну й забагато амфетамінів

ледь не підірвали твого здоров’я, — сказав Міллер. — Ще б трохи

— й ти загнувся б.

— Ти не смійся мені!

— Я й собі колись побув трішки на чомусь такому, — сказав

Міллер і ще й засміявся по-своєму: химерно-металічно. — Добрі

мені смішки! Але зараз ми потрапимо на технологічну станцію, то ти вже прокидайся по-справжньому.

— І що ми сподіваємося там застати?

— Скажу тобі, як сам побачу, — відказав Міллер.

Голден дістав свого пістолета й перевірив, що є в магазині, в

камері. Зброя була готова до вжитку. Відчуття: ти — маленький

хлопчик і граєшся в дорослого. Якщо монструозність цього

машинізованого Міллера чомусь там не дасть ради, того, звісно

ж, не зупинять кілька пострілів з його табельної зброї. Одначе, як воно буває і з багатьма іншими речами в житті, коли

опиняєшся в такому місці, де від тебе сподіваються виконання

певних ритуалів, ти їх виконуєш. Голден опустив пістолета назад

у кобуру, але руки з нього не зняв.

За якусь хвилину він те й побачив. У глибині тунелю попереду

з’явилася світляна цята й почала рости. Це не було відбитим

світінням робота — щось

1 ... 238 239 240 ... 284
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"