Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Міллер, і роботів торс, загудівши й металічно подзенькавши, перекрутився на нову конфігурацію, лишивши у себе на спині
досить широку пласку місцину. — Залазь отуди!»
Голден іще мить повагався, а тоді й подерся на нього: спершу
по роботовій нозі, а тоді й на спину йому видряпався. І їздова
тварина Міллера рушила вперед: просто на завалену частину
тунелю. Ось чотири передні кінцівки взялися до праці, відриваючи заломи покрученого металу тунельних стін і
розкидаючи завали ґрунту й каменю. Працювала ця машина
швидко й точно, раз у раз демонструючи просто страхітливу
силу.
— Агей, Міллере! — гукнув Голден, спостерігаючи, як робот
віддер двометровий лист тунельної металевої підлоги й швидко-швидко чикає його на дрібнесенькі шматочки. — Ми з тобою все
ще друзі, еге ж?
— Що? Ах, так, розумію. Коли я являюся тобі як просто привид, ти кричиш на мене, посилаєш мене під три чорти, обіцяєш
придумати, як мене знищити. А теперечки, як я нацупив на себе
машкару непереможної руйнівної машини, ти хотів би, щоб ми
знову стали друзяки-нерозлийвода?
— Ага, дуже хотів би!
— Ну, то все гаразд між нами.
І, мов ставлячи крапку після цих слів, він одним могутнім
ударом розтрощив двотонного валуна на гравій. Пригнувшись
на своїх шести ногах, Міллер спромігся пролізти в пробиту його
зусиллями вузьку щілину. Голден, як тільки міг, притискався до
роботової спини, й зазублений край тунельної стелі пройшов за
три сантиметри, чи й менше, від його обличчя.
— Далі — чиста дорога, — звістив Міллер. — Але ж і підйомки
магнітної далі немає. Жодних тобі спальних вагончиків.
— А міг би ти уточнити, що ж ми, власне, шукаємо?
— Тільки в загальних рисах. Десь близько того часу, коли
одноклітинні організми на Землі ще тільки почали
задумуватися, чи не спробувати фотосинтез — чи не скуштувати, який він на смак, тут щось скрутило цій проклятій планеті
голову. Відімкнуло її від мережі й повбивало все, що піднялося
досить високо по харчовому ланцюгу, аби мати власну думку.
Якщо я не помиляюся, та штука, що це вкоїла, не вся забралася
звідсіля. Але щоразу, коли щось сягає оцього одного
конкретного місця, воно гине.
— Прикро це чути, — мовив Голден.
— Не варто впадати в прикрість, — сказав Міллер. — Наші надії
— саме на такий кінець. А зараз тримайся! Спробуємо
надолужити дещицю втраченого часу.
І робот помчав у глибину тунелю, аж шість його ніг злилися в
якесь суцільне мерехтіння. Втім, хоча швидкість їхня була
досить-таки велика, пасажир, що простягся на спині монстра, не
відчував ніяких поштовхів.
Голден і незчувся, як знову заснув.
* * *
Він прокинувся від того, що щось холодне й гумово-гидкегладить його по щоці.
— Перестань! — буркнув, відмахуючись.
— Розлупи очі! — прогуркотів детективів голос крізь панцер
робота.
— От лайно! — лайнувся Голден, рвучко сідаючи й витираючи
слину зі щоки. — А я й забувся, куди мене занесло.
— Ото ж бо воно й є: тиждень без сну й забагато амфетамінів
ледь не підірвали твого здоров’я, — сказав Міллер. — Ще б трохи
— й ти загнувся б.
— Ти не смійся мені!
— Я й собі колись побув трішки на чомусь такому, — сказав
Міллер і ще й засміявся по-своєму: химерно-металічно. — Добрі
мені смішки! Але зараз ми потрапимо на технологічну станцію, то ти вже прокидайся по-справжньому.
— І що ми сподіваємося там застати?
— Скажу тобі, як сам побачу, — відказав Міллер.
Голден дістав свого пістолета й перевірив, що є в магазині, в
камері. Зброя була готова до вжитку. Відчуття: ти — маленький
хлопчик і граєшся в дорослого. Якщо монструозність цього
машинізованого Міллера чомусь там не дасть ради, того, звісно
ж, не зупинять кілька пострілів з його табельної зброї. Одначе, як воно буває і з багатьма іншими речами в житті, коли
опиняєшся в такому місці, де від тебе сподіваються виконання
певних ритуалів, ти їх виконуєш. Голден опустив пістолета назад
у кобуру, але руки з нього не зняв.
За якусь хвилину він те й побачив. У глибині тунелю попереду
з’явилася світляна цята й почала рости. Це не було відбитим
світінням робота — щось
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.