Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

і викликати «Раві», коли заблимало сповіщення про вхідне

повідомлення. Він відповів на виклик, і за кілька секунд

пролунав голос Мак-Брайд:

— «Росинанте», припиніть маневрування, відчиніть зовнішній

люк основного шлюзу і приготуйтеся прийняти десант.

Голден спохмурнів. Що за дивний жарт?

— Мак-Брайд, це Голден. Ем... що?

Її уривчаста відповідь не давала приводів для оптимізму.

— Голдене, відчиніть зовнішній люк основного шлюзу

й підготуйтеся до абордажу. Якщо я побачу активацію хоча б

однієї системи захисту, то стрілятиму по вас. Ви зрозуміли?

— Ні, — Голдену не вдалося стримати роздратування. — Не

зрозумів. І не збираюся дозволити вам узяти себе на абордаж.

Що це в біса таке?

— Командування Флоту ООН наказало мені взяти ваш борт під

контроль. Вас звинувачено у втручанні у військову операцію

ФООН, незаконному привласненні бойового спорядження

ФООН і ще низці інших, які не зачитуватиму. Якщо ви не

здастеся просто зараз, буду вимушена стріляти.

— Еге, — зрозумів Голден.

Флот ООН усвідомив, що ракети змінюють курс, спробував їх

перепрограмувати й зрозумів, що ракети не слухаються.

Засмутилися.

— Мак-Брайд, — озвався Голден за якийсь час. — Абордаж не

дасть вам нічого. Ми не можемо повернути вам ті ракети.

Та й у цьому нема необхідності. Вони йдуть туди саме, куди

й раніше, просто трохи іншим шляхом.

Регіт Мак-Брайд пролунав, наче гарчання собаки якраз перед

укусом.

— Іншим шляхом? Ви передали три тисячі п’ятсот сімдесят три

високоеквівалентні термоядерні міжпланетні балістичні ракети

зрадникові й засудженому військовому злочинцеві.

Голден якусь хвилину не міг зрозуміти, про кого йдеться.

— Ви про Фреда? Здається, «зрадник» — трохи несправедливе

слово для...

Мак-Брайд його урвала.

— Деактивуйте фальшиві транспондери, які виманюють наші

ракети від Ероса, й активуйте транспондери на поверхні або ми

розстріляємо ваш корабель. У вас десять хвилин.

Лінія зв’язку з клацанням обірвалася. Голден кинув на свій

термінал погляд, у якому змішалися недовіра й обурення, а тоді

знизав плечима і натиснув кнопку бойової тривоги. Палуби

усього кораб ля перемкнулися на злісно-червоне освітлення.

Сирена прозвучала тричі. Менш як за дві хвилини Алекс

промчав трапом угору до кокпіта, а за пів хвилини після нього

Наомі застрибнула за свій командний термінал.

Алекс заговорив першим:

— До «Раві» чотириста кілометрів. Ладар каже, що шахти

відкриті, а ми у прицілі.

Чітко артикулюючи кожне слово, Голден наказав:

— Не відкривати — повторюю — не відкривати наші торпедні

шахти і не намагатися навести цілевказівник на «Раві». Просто

не зводь із них очей і готуйся до захисних маневрів, коли

побачиш, що вона стріляє. Не будемо її провокувати.

— Викидати радіоперешкоди? — запитала Наомі.

— Ні, це також виглядатиме агресивно. Але підготуй комплекс

захисних заходів і готуйся запустити їх однією кнопкою. Еймосе, ти слухаєш?

— Так точно, кеп. Тут усе готово.

— Заводь реактор до ста відсотків і перебирай на свій термінал

мережу точкового захисту. Якщо вони стрілятимуть у нас

зблизька, Алекс не матиме часу одночасно літати та

відстрілюватися. Якщо бачиш на тактичному екрані червону

цятку, відкривай по ній вогонь МТЗ. Зрозумів?

— Так точно, — відповів Еймос.

Голден протяжно видихнув крізь зуби і знову відкрив канал

зв’язку до «Раві».

— Мак-Брайд, говорить Голден. Ми не здаємося, не дозволимо

взяти себе на абордаж і не пристанемо на ваші вимоги. І що

далі?

— Голдене, ви прогріваєте реактор. Готуєтеся до двобою?

— Ні, готуємося вижити. А що, у нас двобій?

Ще один короткий хрипкий смішок.

— Голдене, чому мені здається, що ви не сприймаєте ситуацію

всерйоз?

— О, я сприймаю її максимально серйозно. Не бажаю, щоб ви

мене вбивали, і, повірте, не маю бажання вбивати вас. Ракети

йдуть кружним шляхом, але через це не варто стріляти одне

в одного. Я не можу дати вам те, що ви просите, і не хочу

провести наступні тридцять років життя у військовій в’язниці.

Вистреливши у нас, ви нічого не отримаєте, і якщо