Теодор Драйзер - Американська трагедія

подався у Фонду, або в Утіку, або на озеро Грасс, або на Біг-Бітерн? Ви думаєте, у нас є будь-які причини чи бажання заперечувати або якось затушковувати той факт, що він їздив туди і притому з Робертою Олден? Або приховати мотиви, які змусили його після раптової і, видно, дивної та загадкової її смерті так квапливо тікати? Якщо ви хоч соту частку секунди серйозно думали, що це так, — значить, ніколи ще за всі двадцять сім років своєї практики я не мав честі виступати перед дванадцятьма так безнадійно введеними в оману присяжними.

«Джентльмени, я сказав вам, що Клайд Гріфітс невинуватий, — І це правда. Може, ви думаєте, що ми самі потай віримо в його провину. Але ви помиляєтесь. У житті бувають чудні, дивні речі, і нерідко людина може бути обвинувачена в тому, чого вона зовсім не робила, — і при цьому всі без винятку обставини неначе підтверджу-ють, що вона вчинила це. Відомо чимало трагічних і жахливих випадків, коли суд приймав помилкові рішення, грунтуючись виключно на побічних доказах. Будьте обережні, будьте дуже обережні! Нехай ніяке помилкове судження, що грунтується на яких-небудь теоріях про поведінку людини або на упередженнях суто місцевого, релігійного чи морального порядку, судження, що спирається на незаперечні, здавалося б, докази, не вплине на вас! Будьте обережні, щоб мимоволі, керуючись найкращими і найблагороднішими намірами, ви не побачили тут злочину або злочинного умислу, тоді як насправді ні в думках, ні у вчинках обвинуваченого не було нічого злочинного, ніякого наміру зробити злочин. О, будьте обережні! Будьте дуже, дуже обережні!

Тут він замовк і, здавалось, поринув у глибокі і навіть сумні роздуми, а Клайд, підбадьорений цим вмілим і сміливим вступом, трохи ожив. Але от Белнеп знову заговорив, — треба слухати, не пропускаючи ні слова з цієї промови, яка додає стільки мужності.

— Коли тіло Роберти Олден було витягнено з вод Біг-Бітерну, джентльмени, його зразу ж оглянув лікар. Він визнав, що ця дівчина — утоплениця. Він виступить тут і дасть показання. Вони сприятливі для обвинуваченого, і вам слід узяти це до уваги.

«Прокурор сказав вам, що Роберта Олден і Клайд Гріфітс були заручені і шостого липня вона покинула батьківський дім у Більці, щоб вирушити з ним у весільну подорож. Але, джентльмени, це так просто — злегка переінакшити певні обставини! «Були заручені» — от як висловився прокурор про те, що привело до їх від’їзду шостого липня. А насправді нічим і ніяк не доведено, що Клайд Гріфітс справді коли-небудь офіціально був заручений з Робертою Олден, нізвідки, крім деяких рядків у її листах, не видно, що він погоджувався одружитися з нею. А з цих рядків, джентльмени, ясно, що він погодився одружитися з нею тільки під натиском міркувань морального і матеріального порядку, викликаних її вагітністю, — вагітністю, за яку він, зрозуміло, відповідає, але яка все ж таки була наслідком згоди обох — юнака двадцяти одного року і дівчини двадцяти трьох років. І я питаю вас: хіба це — справжні, відкриті заручини? Хіба такий зміст вкладаєте ви в це слово? Зрозумійте, я ніяк не хочу висміяти, принизити, або зганьбити нещасну загиблу дівчину. Я просто заявляю, що насправді, юридично і формально, цей юнак не був офіціально заручений з покійною. Він не обіцяв їй заздалегідь, що одружиться з нею… Ніколи не обіцяв! Немає ніяких доказів. Ви повинні визнати, що це говорить на його користь. І тільки зважаючи на її вагітність, відповідальність за яку, ми це визнаємо, лежить на ньому, він погодився одружитися з нею в тому разі… в тому разі…

(Белнеп затримався і з притиском закінчив) якщо вона не побажає дати йому свободу. А оскільки вона не хотіла відпускати його, як це видно з прочитаних тут листів, його згода, що її він дав під страхом викриття і розголошення в Лікурзі, перетворюється у прокурора в заручини, більше того — в священне зобов’язання, порушити яке здатен тільки негідник, злодій та вбивця. Але, джентльмени, чимало було на світі порушено зобов’язань, більш прямих та більш священних з точки зору закону і релігії. Тисячі мужчин і тисячі жінок зазнали цього: їх почуття змінились, їх клятви, обіцянки та запевнення були забуті й знехтувані, і багато хто приховав свої рани у тайниках душі або навіть з радістю сприймав смерть — смерть від власної руки! Як сказав у своїй промові прокурор: це не нове — і ніколи не застаріє. Ніколи!

«Попереджаю вас, саме такий випадок подано зараз на ваш розгляд: померла дівчина стала жертвою такої зміни в почуттях обвинуваченого. Але хоч би яким тяжким злочином було це з морального і громадського погляду, юридично це не злочин. І тільки внаслідок дивного, складного, майже неймовірного збігу обставин, зв’язаних із смертю цієї дівчини, збігу, який веде, крім того, до дуже глибоких помилок, Клайд Гріфітс опинився тут, перед вами, в ролі обвинуваченого. Я ручуся за це. Я знаю, що це правда. І відносно цього вам повинні бути і будуть подані тут вичерпні і цілком задовільні пояснення, перш ніж закінчиться цей процес.

«Однак у зв’язку з цим твердженням треба зробити ще одно, яке буде передмовою до всього дальшого.

«Панове присяжні! Той, кого ви тут судите і чиє життя у ваших руках, — боягуз, особа, розумово і морально малодушна, — не більш і не менш, але зовсім не запеклий жорстокий злочинець. Подібно до багатьох людей, які опинилися в критичному становищі, він став жертвою особливого сполучення інтелектуального страху з страхом моральним. Причини цього явища ніхто ще не зумів як слід пояснити. У всіх у нас є свої потайні страхи, свої страховища. І не що інше, а саме ці особливості його вдачі поставили його тепер у таке небезпечне становище. Джентльмени, саме боягузтво, страх перед правилами, встановленими на фабриці дядька, так само як і побоювання порушити слово, дане фабричному начальству, — от причина, що змусила його приховувати спочатку свій інтерес до гарненької дівчини, яка почала працювати в його відділі, а пізніше — приховувати знайомство з нею.

«Однак це зовсім не злочин в очах закону. Ви ніяк не могли б за це судити людину, хоч би що кожен з вас особисто думав про неї.

І, джентльмени, після того як він переконався, що більше не може підтримувати з нею відносини, якими раніше так дорожив, саме це розумове і моральне боягузтво не дало йому сказати їй відверто, що він більше не може і не хоче підтримувати цей зв’язок, а тим більше— одружитися.