Томас Пінчон - Веселка тяжіння, Томас Пінчон

те, аби звернути їхні думки на щось значуще. Привіт, Малята, я Байрон-Лампочка! А ось і пісенька, що лунає ось так…

Світіть-ся, зорій-те, милі Лампеня-та!

У вас водобоязнь огидна — не свя-то,

Звисаєте зверху, як грона демонів маленьких,

Вже прибуває коро-лівство тарга-няче усеньке,

І то із серцем прегарячим,

Тож-ви-собі, веселі, гойдайтеся на стелі,

Зранку до ночі світіть в тарганячі очі,

А вони прийдуть й вас кохатимуть до ранку,

Аж поки світла хтось не ввімкне на ґанку!

Зорійте, Малята, приплив майбуття,

Я чесно скажу вам, скажу до пуття:

В хрестовий похід рушаймо сміло,

Співаймо на па-раді, йдемó-на-святеє-діло!

Уся біда в тому, що Байрон — стара-престара душа, ув’язнена у скляну світлицю Лампеняти. Він ненавидить це помешкання, лежання горілиць та очікування, поки тебе виготовлять, навіть нічого послухати у гучномовцях, окрім чарльстонів, а тоді час від часу звернення до Нації — хіба це життя? Байрон хоче вшитися звідси і чимсь зайнятися, годі й казати, що тут у нього загострюються різноманітні нервові розлади: Лампеняча Прілість, щось штибу корозії на гвинтовій різьбі, Лампенячі Кольки, гострий спазм високого опору десь у глибині витків вольфрамового дроту, Лампеняче Перенасичення легенів киснем, коли він буквально відчуває порушення вакууму, хоча органічних підстав для такої підозри нема…

Коли зрештою надходить День Мобілізації, будьте певні, Байрон тріумфує. Довший час він виношував справді божевільні й надзвичайно грандіозні плани — він організує всі Лампочки й, уявіть собі, заручиться політичною підтримкою в Берліні, він уже починає петрати в Тактиці Стробування, лишилося тільки виробити навички (це майже йога) вмикатися і вимикатися з частотою, близькою до альфа-ритму людського мозку, а тоді можна досягти навіть епілептичного нападу! Направду. Байрон під кроквами своєї палати мав видіння, 20 мільйонів Лампочок по всій Європі починають світити у певному синхронізованому ритмі, заданому одним з багатьох його агентів у Мережі, і всі ці Лампочки починають стробувати разом, люди борсаються у 20 мільйонах кімнат, як риби на березі Досконалої Енергії… Увага, люди, це для вас пересторога, наступного разу дехто з вас таки вибухне. Ха-ха. Так, ми спустимо на вас наші загони камікадзе! Чули про Киргизьке Світло? Так от це — навіть не гепа світляка порівняно з тим, що ми… ой, ви не чули про… ну, тоді шкода. Тому що кілька Лампочок, скажімо, мільйон, якихось 5 відсотків від нашої кількості, більше ніж прагнуть спалахнути одним грандіозним вибухом, а не перечікувати терпляче задумані проєктом години… тож Байрон мріє про свій Партизанський ударний загін, хоче зацідити Герберту Гуверу, Стенлі Болдвіну[610], всім тим виродкам, простісінько межи очі єдиним скоординованим спалахом…

Але Байрон прокидається, і то дуже неприємно! Організація вже існує, але то людська організація, відома як «Phoebus», міжнародний картель електричних лампочок з осідком у Швейцарії. Гóловно підпорядковується «GE International», «Osram» та «Associated Electrical Industries of Britain», якими, своєю чергою, на 100, 29 і 46 відсотків відповідно володіє американська «General Electric Company». «Phoebus» фіксує ціни і визначає довговічність усіх лампочок світу, від Бразилії до Японії та Голландії (хоча «Philips» у Голландії — скажений собака картелю, будь-якої хвилини готовий зірватися і завдати страхітливої шкоди всій великій Комбінації). Беручи до уваги такий стан загального пригнічення, новонародженій Лампо-Малечі, здається, нема іншої ради, як починати з низів.

Але наразі «Phoebus» не знає, що Байрон безсмертний. Свою кар’єру він починає з винятково жіночого опійного кубла у Шарлоттенбурзі мало не на очах статуї Вернера Сіменса, палаючи в канделябрі з багатьма іншими лампочками, що стали свідками наймлосніших форм Республіканського декадансу. Він запізнається з усіма лампами закладу: Беніто-Лампа із сусіднього канделябра планує втечу, тоді ж бо як Берні — далі коридором, у туалеті — завжди має напоготові безліч анекдотів про урологію, а його мама Бренда в кухні розповідає про кукурудзяні галушки з гашишем, про дилдо з приспособою для перекачування струменів опійного оргазму у капіляри матки, про молитви до Астарти і Ліліт, королеви ночі, про досягання істинної Ночі Іншого, ти холодна і гола на лінолеумній підлозі після багатьох днів без сну, тож мрії та сльози стають природним станом…

Одна за одною, місяць за місяцем перегорають і зникають лампочки. Перші такі випадки Байрона боляче вражають. Він досі вважається новоприбулим, ще не прийняв свого безсмертя, але в години світіння починає усвідомлювати швидкоплинність інших: дізнається, що любити їх, поки вони тут, стає легше, і любов до них гострішає — любити, ніби їхній термін служби добігає кінця. Невдовзі Байрон стає Незмінним Старожилом. Інші одразу розпізнають його безсмертя, але ніколи про це не говорять, так, хіба загальними словами, коли з інших частин Мережі доходить, блимаючи, усілякий фольклор, казки про Безсмертних: одна у кабінеті кабаліста в Ліоні, нібито знається на магії, інша в Норвегії, висить на стіні складу, дивиться в арктичну білизну, тож південніші лампочки від самої лиш думки про такий стоїцизм починають злегка стробувати. Якщо там навіть і є інші Безсмертні, вони залишаються безмовними, але у цій безмовності дуже багато всього, а може, й геть усе.

Отже, після Любові наступний Байронів урок — Мовчання.

Тривалість його світіння сягає вже майже 600 годин, тож спостерігачі у Швейцарії починають придивлятися до Байрона уважніше. Осередок Спостереження «Phoebus» розташовується під маловідомою полониною — холодна кімната напхана німецьким електрообладнанням, склом, латунню, ебонітом і сріблом, масивними блоками терміналів — аж волохатих від мідних затискачів і гвинтів, — працівники у стерильних білих халатах вештаються від лічильника до лічильника, легкі, як снігові вихори, переконуються, чи все добре, щоб у жодної лампочки термін служби не тривав, бува, довше належного. Можете собі уявити реакцію ринку, якби таке сталося.

Байрон проходить червону 600-годинну лінію Спостереження, тож його у робочому порядку негайно перевіряють на опір нитки розжарення, температуру світіння, вакуум, енергоспоживання. Все у нормі. Тепер Байрона перевірятимуть кожних 50 годин. Щоразу, коли підходитиме час, на станції стеження лунатиме тихий передзвін.

Коли минає 800 годин, вдаються до ще одного застережного заходу: в опійне кубло з Берліна присилають агентесу — з метою передислокації Байрона. Агентеса у лайкових рукавичках на азбестовій підкладці та в туфлях на семидюймових шпильках-підборах — ні, не для того, щоб злитися з натовпом, а щоб дотягтися до канделябра і викрутити Байрона. Решта лампочок спостерігають, ледь приховуючи свій переляк. Новина розлітається всією Мережею. Зі швидкістю, дуже близькою до швидкості світла, всі лампочки — «Azo», що дивляться згори на чорні та порожні бакелітові вулиці, «Nitralampen» і «Wotan G» на вечірніх футбольних матчах, «Just-Wolfram», «Monowatt» і