Валентин Лукіч Чемеріс - Марина — цариця московська

аніякого відношення. Як гадають деякі історики, автором так званого «Щоденника Марини Мнішек» міг бути шляхтич Авраам Рожнятовський, який вів історію Марини Мнішек починаючи з осені 1604 року.(обратно) 6

Істинний Дмитрій (лат.).

(обратно) 7

А втім, це, як кажуть, діла да-авно минулих днів! Ось сумна достовірність часів Другої світової. Жінок, які, перебуваючи на окупованій території СРСР у 1941—1943 роках і частково й наступного року, і які народили дітей, після звільнення Радянською Армією всіх гамузом називали «німецькими суками» (варіант: «вівчарками») та «блядями». А їхніх народжених на окупованій території дітей відповідно — «выбледками». Таких відразу ж після звільнення відправляли на північ в концентраційні табори — разом з «выбледками». Тільки за те, що вони, покинуті своїми, які втікали аж до Волги, були поґвалтовані окупантами, — про що й розповідає... хоча б фільм «Одна війна».

(обратно)
Оглавление Замість передмови, або пролог про житіє Дмитрія і Марини, які буцімто колись уклали спілку з самою нечистою силою Повість перша. Самбір. У замку королівського старости   I. І квітла вона чічкою з карпатських полонин...   II. Царя без цариці не буває, або Опісля Григорія Отреп’єва   III. Червоний штандарт з чорним орлом   ІV. І оголосили їх нареченою і нареченим... Повість друга. Під срібним скіфським знаком. Москва, кремль і всі його таємниці   І. Весільний поїзд: Самбір—Москва   II. «...Найяснейшая и великая. Государыне цесарева и Великая княгиня Марья Юрьевна Всеа Русии...»   III. Дев’ять днів царського весілля   IV. 17 травня 1606 року, Москва, Кремль, фінал дев’ятиденних веселощів царського весілля Повість третя. Матушко, ми вбили твого сина!.. І викрикнули Шуйського на царство Повість четверта. «Моя пташко любименька, вір мені, моє серце, коханнячко моє...» Повість п’ята. Роду «Худого», татарський бранець, козак, отаман, наказний гетьман, боярин, державний злочинець Епілог. «Нe бійся, Маринко, я нічого тобі лихого не вчиню, а тіко уб’ю тебе!..» І раптом нагадає про себе шелестом птиці, що пролітає...