Алія Елвід - Не за планом. Деанда: Книга 1, Алія Елвід

І наступного ранку після аукціону, коли батьки повідомили, що я зникла, а всі новинні канали гуділи про розтрощений Гранд-театр та напад орзаховців, він все зрозумів. Поки мати істерила та сходила з розуму, батько наплював на неї, на мене, дідуся та все своє оточення. Подав на розлучення, відсудив у матері половину майна та покинув Феарр, обірвавши з нашою вже зруйнованою сім’єю всі зв’язки. Дідусь миттєво взявся за опіку над матір’ю. Її психічний стан був настільки плачевним, що з часом вона повністю втратила здоровий глузд та почала намагатись покінчити з життям. Близько трьох спроб суїциду завершились для неї спасінням зі сторони дідуся, що усіма силами намагався запевнити її у тому, що смерть – не єдиний спосіб справитися з моєю втратою.

Він знав, що я в Орзаху. Знав, що мені там безпечно, тому не хвилювався так сильно, як матір. І навіть попри всі спроби розповісти їй правду та змусити повірити у те, що я зараз повноцінний деандант, вона відмовлялася, психувала та істерила. Мамі він вже не міг допомогти, і коли четверта спроба самогубства обернулась для неї остаточною смертю, дідусь зрозумів, що у Феаррі його більше ніщо не тримає. Після похорону матері він продав свій будинок, продав всі речі з нашого, крім моїх. Зібрав кожну річ з моєї кімнати та перевіз зі своїми до Області Вогню, оселившись саме тут. У Бапхіафі, у цьому маленькому одноповерховому будиночку, чекаючи на мене. Він завжди вірив у те, що одного дня я опинюсь у цьому будинку й знову обійму його, і думати про зворотне навіть не міг.

Його викрадення орвинцями стало великою проблемою. Дідуся знайшли на кордоні та допитували щодо мого розташування, коли дізналися про наш родинний зв’язок. Прізвище Ноартс тепер відоме на всю Область Вогню, і тільки ледачий та не шанувальник новин по телевізору не знає про мене. Батько, напевне, поспішив змінити її, аби і його не знайшли.

Якби не барахольники, що знайшли дідуся в одному з контейнерів, повністю підготовленим до якогось експерименту або допиту, то він міг би померти прямо там. Дідусь не спішив розкривати свою особистість, поки не впевнився у тому, що ті, хто забрав його з барахолки – саме орзаховці, а не інші угруповання та якісь банди. Коли ж він опинився в Організації, одразу пояснив, хто він, та запитав, чи дійсно я у них. А потім Персі, нишком проникнувши у кімнату для допитів, розповів йому про Феарр, про мотель та про моє чергове зникнення. 

І єдине, за що тримався дідусь – це за надію. Він вірив у те, що я не здамся та буду боротися до кінця, бо ще з дитинства я була сильною духом. Казав, що кожного дня очікував новин та терпляче чекав. І коли Еліон, один з його знайомих, якого він знав ще за час життя правнука Франкліна Дарсі, прийшов до нього та сказав: «Час прийшов», – дідусь зрозумів, що я вижила і готова зустрітися з ним. Знову обійняти та сказати, як я сумувала.

Зараз ми готуємось. Тренуємося та продумуємо детальний план, якому не можна зруйнуватися. Очікуємо вдалого моменту, аби застрелили одночасно двох зайців одним пострілом. Лорейн Харрієт та Ернест Броук не отримають те, що хочуть – мене. 

Вони отримають інше – смерть, яку подарую їм я.

Кінець