Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

розрахунок. Вона гадала, що має нагоду зв’язати Пракса

контрактом, але Джим Голден учергове прискакав у останню

мить і все напартачив.

— Мої вітання, — вичавила із себе Авасарала. — Хтось бачив

Боббі? Мені треба з нею поговорити.

— Востаннє я її бачив, коли вона прямувала в майстерню.

— Дякую, — Авасарала відштовхнулася далі.

Якщо Праксідайк Менґ фінансово незалежний, то шансів, що

він погодиться зайнятися відбудовою Ганімеда чисто

з фінансових причин, було менше. Значить, слід наголосити на

громадянській позиції. Він і донька були обличчям місцевої

трагедії, і, якби вони керували процесом, це значило б для

людей більше, ніж усі факти й цифри про хрінові перспективи

Поясу без поповнення запасу харчів. Можливо, він саме та

людина, яку це переконає. Треба про це подумати.

І знову вона рухалася досить повільно й обережно, щоб почути

голоси до того, як долетіла до майстерні. Боббі та Еймос — обоє

сміялися. Вона не могла повірити, що заскочила їх у такий

інтимний момент, але все це звучало так, ніби вони намагалися

перелоскотати одне одного. А тоді у захваті заверещала Мей, і Авасарала зрозуміла.

Майстерня була останнім місцем на кораблі, можливо, за

винятком машинного відсіку, де Авасарала могла уявити ігри

з маленькою дівчинкою, але ось вона тут, розмахує руками

й ногами у повітрі. Її чорняве волосся до плечей обертається

навколо голови, повторюючи неспішні переверти її тіла.

Обличчя світиться від радості. Боббі та Еймос стоять по різні

боки майстерні. Авасарала дивилась, як Боббі схопила дівчинку

на льоту й запустила назад до Еймоса. Зовсім скоро, подумала

Авасарала, у дівчинки почнуть випадати молочні зуби. Цікаво, що з усього цього Мей пам’ятатиме, коли стане дорослою?

— У вас із головою все добре? — насварилася Авасарала, коли

Еймос спіймав Мей. — Це не дитячий майданчик.

— Ну привіт, — сказав Еймос. — А ми не збиралися тут

затримуватися. Капітану і докові потрібно було відійти, тож

я вирішив витягти малу сюди. Провести екскурсію.

— Коли тобі кажуть погратися з дитиною у м’яча, це не

значить, що вона, бл... ну, що вона — це м’яч, — Авасарала

підлетіла до нього. — Віддай мені дитину. Ніхто з вас тут не знає, як піклуватися про маленьку дівчинку. Це диво, що ви дожили

до свого віку.

— Отут ви у точку, — привітно відповів Еймос, простягаючи їй

дитину.

— Ходи до баби, — покликала Авасарала.

— Що таке «баба»? — спитала Мей.

— Баба — це я, — сказала Авасарала, прибираючи до себе

дитину.

Їй кортіло посадити дівчинку на стегно, відчути вагу, якою

вона налягала на неї. Тримати дитину за мікрогравітації було

дивно. Доб ре, але дивно. Мей пахла воском і ваніллю.

— Скільки ще чекати увімкнення двигунів? Я почуваюся мов

чор... як кулька, літаючи тут.

— Щойно Алекс і Наомі закінчать перевірку комп’ютерів на

рушії, ми забираємося геть, — відповів Еймос.

— Де мій татко? — спитала Мей.

— Добре, — сказала Авасарала. — Треба триматися графіка, і я

вам плачу не за уроки зависання. Твій татко розмовляє

з капітаном, Мей-Мей.

— Де? — зажадала побачити його дівчинка. — Де він? Хочу

свого та!

— Я приведу тебе до нього, мала, — сказав Еймос, випроставши

велику руку, а тоді перевів погляд на Авасаралу. — Вона

тримається зо п’ять хвилин, а потім починається: «Де татко?»

— Ну зрозуміло, — кивнула Авасарала. — Яблуко від яблуні...

— Ага, — погодився великий механік.

Він притиснув дитину ближче до свого центру тяжіння й пустився в напрямку камбуза. Цей упорається без поручнів.

Авасарала простежила за його польотом, потім повернулася до

Боббі.

Боббі зависла в повітрі, її волосся ніжно розвивалося навколо

голови. Обличчя й тіло розслаблені більше, ніж будь-коли на

пам’яті Авасарали. Це мало подарувати вираз спокою, але вона

думала тільки про те, що дівчина здавалася потонулою.

— Гей, — поцікавилася Боббі. — Вам відповіли ваші технарі із