Лев Миколайович Толстой - Війна і мир 1-2

командування обома берегами Дунаю, отже, першої-ліпшої хвилини, в разі якщо ворог не перейде через Лех, переправитися через Дунай, кинутись на його комунікаційну лінію, нижче перейти назад через Дунай і ворогові, якщо він надумає повернути всю свою силу на наших вірних союзників, не дати здійснити його наміру. Таким чином ми бадьоро чекатимемо на час, коли імператорська російська армія цілком приготується, і потім разом легко знайдемо можливість уготувати ворогові долю, на яку він заслуговує».

249

промеморійку,

250

— Ви бачите нещасного Мака,

251

— Боже, який наївний!

252

Сорок тисяч чоловік загинуло, і союзну нам армію знищено, а ви можете при цьому жартувати. Це прощенно нікчемному хлопчиськові, як ось цей добродій, якого ви зробили своїм другом, але не вам, не вам.

253

Доброго ранку, доброго ранку!

254

— Вже за роботою!

255

— Хай живуть австрійці! Хай живуть росіяни! Ура Імператор Олександр!

256

— І хай живе увесь світ!

257

ваше високоблагородіє,

258

відгуки Білібіна розходились по віденських вітальнях,

259

— Вони прийняли мене з цією звісткою, як приймають собаку на кегельний кон.

260

— Проте, мій дорогий, при всій моїй пошані до «православного російського воїнства», я гадаю, що перемога ваша не з найблискучіших.

261

зарок непереможності

262

Бачите:

263

Все це чудово,

264

один ерцгерцог вартий другого,

265

нібито ви нам сказали:

266

Це як навмисно, як навмисно.

267

Принц Мюрат і все інше…

268

укріплення,

269

перестрілка під Дюренштейном,

270

словечок,

271

то Австрію примусять,

272

Кампо Форміо.

273

Буонапарте?

274

слівце.

275

треба його звільнити від и.

276

просто Бонапарт.

277

кажуть, православне жорстоко грабує,

278

заради чудових очей

279

між нами, дорогий мій,

280

— Живі будемо, побачимо,

281

— Ну-бо, ну-бо,

282

— Жінка — подруга мужчини,

283

— Берлінський кабінет не може висловити своєї думки про союз, не висловлюючи… як і у своїй останній ноті… ви розумієте, ви розумієте… а втім, якщо його величність імператор не змінить суті нашого союзу…

284

— Стривайте, я не закінчив… Я думаю, що втручання буде тривкіше, ніж невтручання… І… Неможливо вважати справу закінченою неприйняттям нашої депеші від 28 листопада… Ось чим усе це закінчиться.

285

— Демосфен, я впізнаю тебе по камінцю, якого ти ховаєш у своїх золотих вустах!

286

у цій огидній моравській дірі,

287

Треба його почастувати Брюнном.

288

— Ах, ваше сіятельство! Ми вирушаємо ще далі. Лиходій уже знову за нами по п'ятах!

289

— Ні, ні, погодьтеся, що це чарівно, ця історія з Таборським мостом. Вони перейшли його без опору.

290

мостове укріплення

291

що він бачить лише їх вогонь і забуває про свій, про той, який він зобов'язаний був відкрити проти ворога.

292

Це геніально. Князь Ауерсперг ображається й наказує заарештувати сержанта. Ні, погодьтеся, що це чудово, уся ця історія з мостом. Це не то що дурість, — не то що підлість…

293

— Може, зрада,

294

— Також ні. Це ставить двір у занадто погане становище. Це ні зрада, ні підлість, ні дурість; це як при Ульмі, це… це маківщина. Ми обмакалися.

295

Мій дорогий, це героїзм.

296

філософ,

297

— Мій дорогий, ви — герой.

298

«Цю російську армію, яку англійське золото перенесло сюди з того краю світу, ми примусимо зазнати тієї ж долі (долі Ульмської армії)»,

299

Ось воно, миле

300

смішним.

301

«Принцеві Мюрату. Шенбрунн, 25 брюмера 1805 р. 8 годин ранку.

Я не можу знайти слів, щоб висловити вам моє незадоволення Ви командуєте лише моїм авангардом і не маєте права робити перемир'я без мого наказу. Ви змушуєте мене втратити плоди цілої кампанії. Негайно розірвіть перемир'я і йдіть проти ворога. Ви заявите йому, що генерал, який підписав цю капітуляцію, не мав на це права, і ніхто не має, за винятком лише російського імператора.

А втім, якщо російський імператор погодиться на згадані умови, я теж погоджуся; але це не що інше, як хитрість. Ідіть, знищіть російську армію… Ви можете взяти її обози та її артилерію.

Генерал-ад'ютант російського імператора обманщик… Офіцери нічого не значать, коли не мають влади повноваження; він також не мас його… Австрійці дали себе обдурити при переході віденського мосту, а ви даєте себе обдурити ад'ютантам імператора.

Наполеон».

302

— От приємність табору, князю,

303

вас примусять танцювати

304

— Що він там співає?

305

— Стародавня історія,

306

— Імператор покаже вашому Сувара, як і іншим…

307

Бісового батька…

308

— Дуже кумедно, мій пане князю.

309

Тут відбулася та атака, про яку Тьєр каже: «Les russes