Жан-Жак Руссо - Сповідь

де Ла Тремуйль – французький військовий діяч часів Італійських війн (1494–1515).

72

Рамо Жан-Філіп (1683–1764) – французький композитор і музичний теоретик, автор «Трактату про гармонію» (1722), творець нового оперного стилю.

73

Берньє Ніколя (1665–1734) – композитор, органіст, педагог, автор мотетів і кантат.

74

Клерамбо Луї-Ніколя (1676–1749) – французький композитор, придворний музикант Людовіка XIV.

75

Жезлом відбивались ударні долі такту. Диригентська паличка з’явилася лише на початку XIX століття.

76

Кіней – найближчий радник епірського царя, який відмовив царя від походу на Рим, доводячи, що спокоєм і розкішшю можна користуватись у себе вдома.

77

Софізм – помилковий умовивід, що при поверховому розгляді здається правильним.

78

Аспазія з Мілету (бл. 470–400 до н. е.) – давньогрецька гетера, дружина Перікла, котра славилася не лише вродою, а й розумом та освіченістю. «Сократ іноді ходив до неї зі своїми знайомими… щоб послухати її міркування» (Плутарх).

79

Більбоке – іграшка. Кульку, прикріплену до палички, потрібно підкидати та ловити на вістря палички або в чашечку.

80

«Мітридат» Жана Расіна – трагедія (1673) одного з найвизначніших драматургів Франції XVII ст.

81

Авґуст II (1670–1733) – курфюрст, король Саксонський і король Польський.

82

Опера французького композитора Мішеля Піньйоле де Монтеклера (1667–1737), поставлена в Парижі 1732 року.

83

Екс-ле-Бен – курорт у Савойї, що здавна славився термальними джерелами.

84

Майбутнім королем Фрідріхом II (1712–1786). Листування Вольтера з Фрідріхом у 1735 році ще не було опубліковане.

85

Йдеться про Раду Двохсот, що керувала Женевською республікою.

86

Ось чим не раз я богам надокучував: поля б окраєць,

Дім та садок, та струмочок дзвінкий, що й у спеку не мовкне,

Ще якби гай зеленів… (Лат.)

Горацій. Сатири. Кн. II, сатира 6. (Переклад А. Содомори)

87

Та боги мені щедро послали

Те, чим я навіть не снив (лат.).

Там-таки.

88

Гарний краєвид (фр.).

89

Фенелон Франсуа де Саліньяк де ла Мот (1651–1715) – французький письменник, автор роману-трактату «Пригоди Телемака, сина Улліса» (1699).

90

Картезіанець – послідовник французького філософа, фізика і математика Декарта (1596–1650), засновника раціоналізму Нового часу (латинська форма його прізвища – Картезій).

91

«Логіка» Пор-Рояля – праця з дедуктивної логіки А. Арно та П. Ніколь, написана в янсеністському монастирі Пор-Рояль, надрукована в Парижі у 1662 р. під назвою «Логіка, або Мистецтво мислити», до початку XIX ст. залишалася найпопулярнішим підручником з логіки.

Повна назва «Досліди про закони природи» (1662–1664) Д. Локка. У праці «Досвід про людський розум» англійський філософ заперечував існування вроджених ідей, оголошуючи все людське пізнання результатом саме чуттєвого сприйняття зовнішнього світу. Разом з тим визнавав незалежність «внутрішнього досвіду» (рефлексії) від «зовнішнього досвіду» (відображення об’єктивної реальності).

92

Ніколя Мальбранш (1638–1715) – французький філософ, у своїй головній праці «Дослідження істини» доводив ідею про те, що зовнішній світ існує лише у Бога, а людське пізнання є результатом одкровення.

93

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (1646–1716) – німецький філософ і математик, у праці «Монадології» стверджував, що світ складається з незалежних одна від одної, неподільних духовних сил («монад»), зв’язок між якими визначений верховною монадою, Богом.

94

Мовою вчителя (лат.).

95

Верґілій (70 до н. е. – 19 до н. е.) – найвидатніший поет Стародавнього Риму, автор «Енеїди». У «Божественній комедії» Данте Верґілій виступає проводирем. Руссо має на увазі, що поезія Верґілія виконує для нього ту саму функцію.

96

В частині І, лист 3, Руссо висміює віру в чудеса та магію, розповідаючи про «чудеса» (фокуси), які робив сам. Він писав: «Вивчення природи приводить кожний день до відкриттів. Техніка людини щодня вдосконалюється, допитлива хімія знайшла перетворення, швидкі рухи, розряди, вибухи, світіння, спалахування, землетрус і тисячі інших чудес, здатних змусити хреститися тих, хто їх бачить».

97

Еклоги Верґілія – «Буколіки або еклоги» містять 10 поем на тему сільського життя.

98

День святого Людовіка – 28 квітня, день пам’яті святого Людовіка де Монтфорт.

99

Бантемпі Джованні Андреа (справжнє прізвище Анджеліні; 1624–1705) – італійський поет, композитор і музичний теоретик, автор кількох трактатів.

100

Банк’єрі Андріано (1568–1634) – італійський композитор, музичний теоретик, органіст і поет пізнього Відродження й раннього бароко.

101

Лікування від венеричних хвороб.

102

Якобіти – прихильники англійського короля Іакова ІІ (1685–1688), сина страченого Карла І Стюарта, який наполегливо намагався впроваджувати політику абсолютизму, спираючись на підтримку аристократів-землевласників та католицьку церкву. В 1688 р. був змушений віддати престол Вільгельму Оранському. В результаті цієї «славної революції» (за термінологією англійської буржуазії) було встановлено парламентський устрій, що представляв союз аристократів-землевласників та торгово-промислової буржуазії.

103

Мова йде про соромливого закоханого з комедії П’єра де Маріво (1688–1763) «Les legs».

У комедії П’єра де Маріво «Le legs» (у російському перекладі «Заповіт, або Хто кого перехитрить», 1736 р.) маркіз не може вирішити питання, чи освідчитися графині і тоді віддати зі спадщини свого батька 200 000 франків кузині (Гортензії), чи одружитися з Гортензією і зберегти гроші. Поради він просить у тої ж таки графині. Усі розмови між ними на тему взаємних почуттів відбуваються занадто завуальованими словами, від чого непорозуміння тільки зростає. У відчаї маркіз робить пропозицію кузині. Але майстерні каламбури маркізи змушують його таки освідчитися їй, і комедія закінчується возз’єднанням усіх закоханих.

104

Шильйонський замок – замок XIII ст., розташований поблизу Монтре у Швейцарії.

105

Красень Леандр – персонаж італійської комедії масок, тип самозакоханої, марнославної людини.

106

Бріош – здобний хлібець, за вартістю дорожчий за звичайний білий хліб. Фраза Руссо «Нехай їдять бріоші!» стала афоризмом. У Руссо її виголошує молода французька принцеса, яку асоціювали пізніше з Марією-Антуанеттою, що порушує історичну правдоподібність, оскільки до Франції Марія-Антуанетта прибула лише в 1770 р. Ставши королевою Франції, вона отримала прізвисько «мадам Дефіцит». Фразеологічний зміст фрази виражає відчуженість влади від реальних проблем простого народу.

107

Аргус – стоокий велетень, мав прізвисько Паноптес, тобто всевидець. Навіть під час сну бачив частиною очей. Його ім’ям називають пильних охоронців, суворих вартівників.

108

Вуттон – помістя в Англії, де Руссо проживав з 1766-го по 1767 р., переховуючись від переслідування з боку влади Франції та