Vit En - Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En

 Наступний день. Церква

Дівчина у світло-блакитній шовковій сукні фасон якої був у європейському стилі, але з закритими рукавами, стояла перед вівтарем, саме цей колір на той час асоціювався з чистотою та невинністю діви Марії, символічно, правда? Марія, яка незабаром стане вбивцею, одягає сукню святої.

Рукави були розшити дорогоцінним камінням у вигляді сапфірів і на відміну від звичайних суконь притискалися до її маленької ручки. Через корсет її талія здавалася зовсім маленькою, і хлопцеві вистачило б однієї руки, щоб обхопити її. Декольте не було, адже це церква, а не шлюбне ложе. Хлопець був одягнений у шкіряні штани та каптан синього кольору, він йшов до великого хреста, тримаючи дівчину під руку.

— Чи не надто пишне святкування, одні вбрання стільки коштують, ти ж сам казав, у скарбниці грошей немає, даремно тільки витратили. - сказала тихенько Марія майже шепотівши йому, але тримала так само міцно за руку, а усмішка не сходила з обличчя. 

— Це вже не твої турботи, я обіцяв тобі гарне весілля, до того ж після неї на нас чекає прекрасна шлюбна ніч -ігриво підмигнув їй, Марія опустила очі зам'явшись.

Вони встали на місця і священик розпочав церемонію, у церкві нікого більше не було, молода пара вирішила не кликати ні кого, окрім пари свідків, які згодом пішла, даючи їм можливість провести цей час разом.

Священик дав їм двом у руки свічки, їхнє полум'я яскраво горіло на всю кімнату.

— Чи присягаєш ти Марія, бути з Владом завжди і в горі і в радості, у хворобі та здоров'ї, у багатстві та бідності, любити його до кінця життя?

—Так, -відповіла вона і поцілувала одну з іконок, теж зробив і Влад.

Вечір.

Бояри були на святковій вечері. Марія дивилася на кожного з них з погордою, і деяким побоюванням, невідомо чого від них можна очікувати. 

—Не шкодуєш, що приїхала сюди? - сказав Влад їй на вухо, трохи склонивши голову до неї.

Він усміхнувся, у зал різко забігли троє бояр без язиків, їхній одяг був у крові, присутні жахнулися. Марія зрозуміла, що хтось таким чином прибрав не потрібних свідків… Що ж за велика рибка тут живе? Чоловіки впали на підлогу та померли від больового шоку.

Дівчина почала оглядати кімнату, всіх, хто сидів у ній, по спині пробігли мурашки. Неодмінно саме хтось із них так жорстоко розправився з ними.

—Я хочу піти. -трохи зляканим голосом пробубніла Марія.

—Іди, -відповів він.

Вона пішла, і це навіть добре, бо те що було далі привело б її в шок. За цей день Влад зміг дізнатися хто був причетний до смерті його батька, майже всі вони були зрадниками.

В кімнату увійшла близько десятка людей, вписали різати горла зрадникам, кор на підлозі і п'ятнацять уже обезкровлених тіл.

—І так буде з кожним хто наважиться навіть думати про бунт, ці собаки занапастили мого батька та брата, будьте обережні, а то й на вас може чекати така доля. - суворо прказав він.

Бояр впали на підлогу, благаючи про пощаду.

— Як ми можемо, ваша Величність, ми завжди будемо вірні і вам, і своїй країні.

—Ідіть,і щоб за півгодини і духу вашого тут не було, а інакше будете лежати поряд з тими.. - хлопець відмахнувся рукою і вони швидко покинули палац.

Туреччина. Покої Мехмеда

—Повелитель - тільки увійшов паша вклонився.

—Слухаю, Ібрагім - підвів на нього погляд.

— Прийшли звістки з Валахії, ваша дочка та спадкоємець одружилися, тепер вони займають Валаський престол.

—Прекрасно, -відповів він, а паша в нерозумінні витріщився на нього.

 —Але повелитель ... Ви ж самі говорили що б скрізь шукали султану, і нам навіть не забирати і не везти її сюди?

— Ні, я й чекав на це, ми покараємо їх пізніше, нехай поки повірять у свою безкарність, зараз у нас війна з Грецією, через рік, два ми несподівано нападемо на них, і Радо зведемо на престол. Маленькому хлопчику не вистачить сил зробити щось, він наївний і дурний, хай пограються.

—Ви чудово придумали, султане -паша.

 —Вчися, головне продумувати ходи, мене більше турбує де Аслан?

 —Його так і не знайшли, ми відправили яничар, його шукають скрізь, думаю незабаром ми знайдемо його, він не міг подітися далеко - сказав той.

 —Добре - відповів Мехмед