Катерина Дако - Купи мене, Катерина Дако

На ліжко намагалася не дивитись. Надто гидко... А ще знов страшенно захотілося пити. Ну ось що я за дурепа! Не взяла тоді із собою пляшку води.

Довелося повернутися до їдальні, де цього разу перебували троє мисливців.

Усі вони з цікавістю глянули на мене. Але двоє відразу відвернулися, повернувшись до розлитої по чарках горілці. А третій, на вигляд трохи старший, хоча за маскою було сильно й не розрізнити, продовжив свердлити мене важким поглядом.

Сподіваюся, зможу швидко...

Але моїми надіями не судилося збутися. І ноги забрати я не встигла. Тому що в той момент, коли я осушила склянку мінералки і, підхопивши ще пляшку, хотіла піти, браслет на моїй руці зрадливо пікнув. І якщо двоє, які саме закушували якимись делікатесами, не звернули на це уваги, то третій, що розвалився в м'якому кріслі ближче до виходу, криво посміхнувся. А потім просто поманив мене до себе пальцем.

Так безглуздо...

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно