Ірен Васильєва - Нестерпний Бос, Ірен Васильєва
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розділ 10
Декілька днів пролетіли як один.
Вдень тяжка робота. А вечорами вони мали змогу усамітнитися та насолодитися одне одним.
Томас був щасливий немов той хлопчик.
Що не залишитися непоміченим для його братів.
І п'ятничного вечора ті нагрянули в гості.
Томас відчинив двері своєї квартири, очікуючи побачити Елізабет. Але то зовсім була не кохана. На порозі стояли його брати.
- Якого біса ви тут робите?
Чоловік сердито дивився на несподіваних гостей.
Алекс із Нешем одночасно підняли руки, демонструючи по пляшці елітного віскі.
- Не жени нас брате. Ми до тебе із дарами. - Нешу, як завжди своїми жартами вдалося трохи задобрити брата.
Томас розсміявся, провів рукою по волоссю, зітхнувши все ж таки пропустив братів до квартири.
Знаючи, що скоро має прийти Елізабет, Том швидко схопив телефон, щоб попередити її про гостей.
Прекрасно пам'ятаючи її бажання залишити їхні стосунки в таємниці, просто не міг зіштовхнути її зі своїми братами. Вони відразу все зрозуміють. І як би він не хотів, щоб увесь світ знав, що вона його. Все ж таки не хотів тиснути на дівчину.
Відповідь прийшла швидко.
«Якщо в тебе гості, то побачимось наступного разу. Добре Вам повеселиться»
Том зітхнув. І набрав відповідь
«Мені шкода, що я тебе сьогодні не побачу»
Телефон засвітився, показуючи, що Елізабет пише відповідь.
«Скористаюсь моментом і висплюсь. А то останнім часом мені це зробити не вдавалося»
Губи Тома самі по собі розпливлися в задоволеній усмішці
«Тоді солодких снів тобі люба»
Відповідь надійшла миттєво.
«Добре повеселіться. Добраніч.»
Том прибрав телефон у кишеню, захопивши три склянки пішов у вітальню, де на нього вже чекали.
- І так, - Том розлив віскі по склянках і передав їх братам, - Хто з вас розповість мені причину вашого несподіваного нічного візиту?
Томас сів на диван поруч з Алексом.
Краєм ока помічаючи, як брати переглядаються між собою. Немов ведуть тільки їм зрозумілу розмову.
Він знову посміхнувся. Згадуючи, як вони так само переглядалися в дитинстві. І помітивши це їхня мати точно знала, що ці двоє вже щось учинили пакосне. Чекай наслідків. І ті зазвичай довго чекати себе не змушували.
Найчастіше від їхньої прокази страждали сусіди.
Батько з матір'ю все чекали, коли ці двоє нарешті подорослішають.
Але спостерігаючи за братами, Томас чітко розумів, що так нічого й не змінилося.
І, може, це і на краще.
Том підвівся і оновив віскі у своїй склянці.
Брати точно дійшли якоїсь згоди, оскільки Неш нарешті спитав.
- Ти не знаєш, що відбувається з Елізабет?
Не чекаючи почути ім'я тієї про кого тільки й міг думати, мало не поперхнувся випивкою.
Намагався зібратися з думками і зосередиться на розмові.
- А що відбувається з Елізабет?
Брати знову переглянулись.
- Останнім часом вона якась не така, - Алекс пильно подивився на брата.
- Ми хвилюємося, що вона досі не прийшла до тями після того нападу, - Неш відпив зі своєї склянки задоволено жмурячись.
Том і сам хвилювався. Він не знав, як сильно постраждала емоційна її сторона. Намагався не торкатися того випадку, щоб у її пам'яті не спливли страшні спогади.
Але зараз він думав, що все ж таки варто з нею про це поговорити.
- Не знаю. Ми жодного разу не розмовляли з нею про те, що сталося. Але, все-таки думаю ви маєте рацію. І про це варто поговорити. Щоб переконатися, що Лізі справді в повному порядку.
- Що каже слідчий, який веде її справу? - Неш оновив випивку у своїй склянці.
- Ублюдок довго не з'явиться на волі. Як виявилося, той встиг наслідити ще в кількох випадках із нападом та пограбуванням. Так що точно не викрутиться і загримить на довго.
Алекс задоволено кивнув.
- І поділом йому. За свої вчинки слід відповідати.
Усі замовкли. Складалося враження, що кожен із них зараз не тут. А десь далеко у своїх думках.
Алекс з Нешем переглянувшись уважно дивилися на брата.
Томас хмикнув.
- Бачу ви завітали не тільки для того, щоб поговорити про самопочуття Елізабет.
Ті закивати, погоджуючись.
Томас стомлено потер переносицю. Посміхнувшись.
- Гаразд. Запитуйте все, що хочете знати. Тільки в мірах розумного. Подробицями ділиться точно не стану.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпний Бос, Ірен Васильєва», після закриття браузера.
