Люба Клименко - Пор'ядна львівська пані

class="book">Раптом Пенелопа почула якесь схлипування. Вона різко обернулася. У кутку, біля ікони ревно молився священик. Пенелопа підійшла до нього. Він був зовсім молодюсінький. І він плакав.

Пенелопа вирішила не турбувати його, тож навшпиньки повернулася у сповідальню і сіла на стільчик.

Несподівано перед нею постав священик.

Пенелопа піднялася:

— Отче... — почала вона.

Він вказав рукою, щоб вона сіла. Вона послухалася.

Він подивився їй у вічі і сказав:

— Я не можу вас сьогодні висповідати. Я щойно скоїв гріх.

Пенелопа мало не упала зі стільця. Їй відібрало мову. Вона дивилася на отця, а по суті на молодого хлопчину, і не знала, що треба робити в такій ситуації.

А він уклякнув біля неї, поклав свою голову їй на коліна і тихо заплакав. Пенелопа подумала: який він молодесенький, ця дитина зовсім не знає світу, вона розгубилася і оступилася. Материнська жалість пронизала її тіло. Гладила зволожніле волосся молодого отця...

Коли вийшла з церкви, було темно. Поверталися до ґражди мовчки.

На ніч постелили за статевою ознакою: жінки в одній кімнаті, чоловіки — в іншій...

Лягаючи спати, Пенелопа тільки й змогла сказати:

— Катерино, ти вже зовсім...

Пенелопі снилися якісь карнавали... Одіссей у гуцульському народному вбранні приїхав до неї на чорному коні, заквітчаному китицями і стрічками... Потім Пенелопа, також у гуцульському народному вбранні, витанцювувала з ним коломийки на чиємусь весіллі (На чиєму ж? Чи не на своєму, випадково?). І їй зовсім не паморочилася голова... Навколо стрибали якісь козячі й чортячі маски... І шалено грали музики... «Болеро» Равеля... А з іншого боку від неї Ясик грав на бандурі і співав сороміцькі коломийки... А поряд Пенелопина свекруха пані Правдослава курила файку... І все це крутилося в шаленому ритмі кольорів, звуків і рухів...

Вона підскочила на ліжку водночас з Касею. Тій також приснилося щось несусвітнє, бо вона витріщилася на Пенелопу дикими очима і витирала піт з чола. Жінки подивилися на годинника, швидко зібралися і вийшли на подвір'я.

Чоловіки вже їх чекали. Обидва — у вишитих сорочках. Звичайно, зі своєю бородою Одіссей аж ніяк «не косив» під гуцула, однак вигляд його був дуже етнічним і від того дуже ефектним.

Ішли пішки. Не розмовляли.

У церкві чоловіки пішли «на хори», де поважно стояли ґазди, склавши руки поперед себе, а жінки стояли внизу, на «бабинцю». Служба Божа їх зворушила. Вони відчули в собі справжнє розкаяння від уже скоєних і ще не скоєних гріхів. Пенелопа навіть пустила сльозу від жалібного ангельського співу отця. Вона собі уявила, як йому тяжко було на душі після вчорашнього. Спершу треба було вислухати звабленого Михайла, потім старого розпусника Одіссея, а потім... Цікаво, а що було потім? Що мав на увазі отець про «скоєний гріх»? Невже Кася посміла? Прямо в церкві? Не може бути! Кася — хуліганка, але не до такої міри...

Пенелопа хотіла перевести свої думки на щось інше, на щось праведне і світле, однак, починаючи думати про Ісуса, вона чомусь закінчувала роздумами про молодого отця Юрія і про те, що ж могло трапитися у сповідальні. Картини спокушування стояли у неї перед очима, час від часу змінювалися на ще зухваліші. Від них у Пенелопи шалено калатало серце. Вона бачила Касю, яка присіла перед отцем... «От холєра! І що це я себе накручую? Може, не було ніякого плотського гріха... Цілком правдоподібно, що отець образно висловився... І все через ту Касю! Я ж навіть висповідатися не встигла через неї! — з обуренням думала вона. — Ось і стою тут непрощена. Ось і лізе усяка ахінея в голову!» При слові «ахінея», яке звучало дуже еротично, вона згадала Одіссея і автоматично підняла голову, щоб подивитися на хори.

Те, що вона узріла, повністю допсувало їй настрій: Одіссей споглядав жадібними очима молодих гуцулок у церкві. Ні, не просто жадібними, а хтивими. «Ах ти, курвиний сину! Я тобі покажу, як глипати на молодих дівок!»

У Пенелопи всередині все кипіло. Озирнувшись по церкві, вона побачила, що дівчата у цьому селі запаморочливо привабливі.

Пенелопа легенько підштовхнула Касю:

— Подивися, які красуні! — прошепотіла вона.

— Не дивуйся: адже сюди, у це село, в Австро-Угорські часи приїжджали пани «на повій». Тут всі дівчата були повіями. Така традиція... Це в них у крові...

Пенелопі перехопило дух. Вона побачила, як Одіссей зустрівся очима з однією жагучою панянкою, яка стояла неподалік від неї. «Курвин син!» — прошипіла Пенелопа.

Тим часом отець Юрій почав смиренним голосом проповідувати. Сьогоднішня його проповідь була на тему блудного сина.

— Поверніться до своїх близьких, — лагідним голосом повчав отець. — Вони вас люблять і завжди приймуть у свої обійми! Бо втеча з рідного дому може обернутися прокляттям. Змиріться, діти мої, бо покора перед вашими близькими є покора перед Богом.

— Це він про нас! — шепнула Пенелопі Кася.

— «...бо ніщо не приносить стільки біди, як блуд поза власним домом...»

— Що ти з ним вчора зробила? — пошепки спитала Пенелопа у подруги.

— Не скажу!

— Ти що, його згвалтувала?

— Я не можу тобі сказати!

— А робити могла?

— Не примушуй, мені й без того зле!..

Зоровий образ звабленого молодого отця стояв у Пенелопи перед очима, і через те вона ніяк не змогла покаятися...

Після служби дівчата вийшли на вулицю, шукаючи своїх коханців.

Пенелопа побачила Одіссея разом з тією жагучою гуцулкою, яка кидала на нього в церкві палкі погляди. Він дивився на неї дослідницьким поглядом антрополога, проте не без цікавості.

— От, курвин син! — вже вкотре заскреготала зубами Пенелопа.

— Атож! — згодилася Кася.

Пенелопа глипнула на неї. Касине