Бернгард Келлерман - Тунель

світ зворушено сміявся над його першими словами, коли він, прийшовши до пам'яті, звернувся до лікаря: Сер, чи немає у вас трохи жувачки?» Запитання було цілком природне: у Мака пересохло в горлі, і для нього це було однаково, що попросити води.

Через тиждень Мак видужав. Він запитав, що з батьком та Фредом, і коли дістав ухильну відповідь, затулив худенькими ручками обличчя й заплакав, як плаче тринадцятирічний хлопчик, залишившись раптом на світі сам. А в усьому іншому життя в Мака склалося чудово. Його годували, цілий світ надсилав йому тістечка, гроші, вино. На цьому його історія в шахті й закінчилася б, якби про нього не подбала одна багата жінка з Чікаго. Її зворушила доля осиротілого малого коногона, і вона взяла на себе його виховання.

Макові й на гадку не спадало, що можна стати кимось іншим, крім шахтаря, і багата покровителька послала його вчитися до гірничої академії. Завершивши науку, Мак повернувся інженером на шахту «Дядько Том», де пробув два роки. Потім поїхав до Болівії на срібний рудник «Хуан Альварес» — туди, де треба напевно знати, коли і як завдати влучного удару. Рудник збанкрутував, і Мак узявся керувати будівництвом тунелів на болівійській залізниці через Анди. Тут у нього й народилася ідея. Втілення цієї ідеї залежало від того, чи пощастить удосконалити бури для каміння. І Мак узявся до роботи. Алмаз для бурів треба було замінити дешевим матеріалом приблизно такої самої твердості. Мак вступив до дослідних майстерень компанії «Едісон уоркс лімітед» і спробував створити надзвичайно тверду інструментальну сталь. Після двох років упертої праці він наблизився до здійснення своєї мети, вийшов з компанії і заснував власне підприємство.

«Алланіт» швидко зробив його багатим чоловіком. На той час Мак познайомився з Мод. Він ніколи не мав часу цікавитись жінками і ставився до них байдуже. Але Мод сподобалася йому з першого погляду! Її ніжна голівка мадонни, каштанові коси, теплий погляд великих очей, які на сонці спалахували бурштином, трохи задумливий вираз обличчя (вона тоді саме поховала матір), запальна, захоплива вдача,— все це справило на Мака глибоке враження. Особливо чарував його колір її обличчя. Такої тонесенької, чистої і білої шкіри він зроду не бачив і просто не міг збагнути, як вона не рвалася від найменшого повіву вітру. Йому подобалося, як мужньо Мод узялася влаштовувати своє життя. Вона давала тоді уроки гри на піаніно в Буффало і була заклопотана від ранку до ночі. Якось йому вішало почути її міркування про музику, мистецтво та літературу — речі, в яких сам Мак анічогісінько не розумів,— і він був безмежно вражений її розумом і освітою. Він закохався в Мод до безтями і робив усі ті дурниці, що їх роблять у таких випадках чоловіки. Спочатку Мак просто був розгубився, і траплялися години, коли він упадав у цілковитий відчай. Та одного дня він щось помітив в очах у Мод... Але що? Однак той її погляд додав йому сміливості. Не довго думаючи, Мак їй освідчився, і через кілька тижнів вони побралися. Після цього він присвятив іще три роки невтомній роботі над втіленням своєї ідеї.

І ось він став «Маком» — просто собі «Маком», якого люди оспівували в концертних залах передмість.

2

Перші місяці Мод бачила чоловіка дуже рідко.

Вже через кілька тижнів вона помітила, що тепер його діяльність зовсім відрізняється від роботи на заводі в Буффало. Мод була жінка досить розумна й мужня, щоб без зайвих розмов принести свою жертву справі Мака. Бувало, вона взагалі не бачила його цілими днями. Він пропадав то на будівництві, то в дослідних майстернях у Буффало, то проводив термінові наради. Працювати Аллан починав о шостій ранку, і часто справи затримували його до пізньої ночі. Смертельно втомлений, інколи він навіть не приїздив до Бронкса, а залишався ночувати на шкіряній кушетці в своєму кабінеті.

Мод змирилася і з цим.

Щоб чоловік мав у таких випадках бодай найнеобхідніше, Мод влаштувала для нього у приміщенні синдикату спальню з ванною кімнатою, а також їдальню — справжню невеличку квартиру, де він мав напохваті тютюн і люльку, комірці, білизну, одне слово, все, що йому було потрібне. Вона віддала йому Лайона, слугу-китайця. Бо ніхто не вмів дбати про Мака так, як Лайон. З азіатською незворушністю Лайон міг сто разів підряд повторити, щоразу витримуючи належну паузу: «Dinner, sir!.. Dinner, sir!»[36] Ніколи він ані втрачав терпцю, ані мав поганий настрій. І завжди був під рукою, хоч і не мозолив очі. Лайон працював нечутно й рівно, як добре змащений механізм, і скрізь у нього був зразковий лад.

Тепер Мод бачила Мака, звичайно, ще рідше, і все ж вона трималася мужньо. Поки стояла погода, вона влаштовувала невеликі вечері на даху синдикатської будівлі, звідки відкривався чарівний вид на Нью-Йорк. Ці вечори з кількома друзями та співробітниками Мака давали Мод велику насолоду, і вона починала готуватися до них уже після обіду. Мод навіть не гнівалася, коли Мак іноді забігав лише на кілька хвилин.

Зате неділі Мак незмінно проводив з Мод та Едіт у Бронксі, і щоразу складалося враження, ніби він намагається надолужити згаяне за тиждень. Веселий і простодушний, як великий хлопчик, він цілком присвячував себе дружині й дочці.

А інколи Мак приїздив з Мод у неділю на будівництво в Нью-Джерсі, щоб трохи «підсипати жару» Хоббі.

Цілий місяць тривали наради з засновниками та найбільшими акціонерами синдикату, з фінансистами, інженерами, агентами, гігієністами, архітекторами. У Нью-Джерсі будівельники наштовхнулися на потужні води, на Бермудах виникли несподівані труднощі у спорудженні спірального тунелю. На станції у Фіністері робітники виявилися мало-кваліфіковані, і їх довелося заміняти кращими. Крім того, з дня на день набиралося все більше й більше всіляких дрібних справ.

Іноді Аллан працював по двадцять годин підряд, і було цілком природно, що в такі дні Мод не мала до нього ніяких претензій.

Мак запевняв її, що через кілька тижнів справи поліпшаться. Хай-но лишень вони зроблять перший ривок! Мод терпляче ждала. Вона тільки турбувалася, щоб Мак не перевтомився.

Мод пишалася тим, що вона — дружина Мака Аллана! Вона жила в якомусь захваті. Їй подобалось, коли газети називали Мака «завойовником підводних континентів» і розхвалювали його сміливі, геніальні задуми. А втім, Мод іще не зовсім звикла до думки про те, що Мак раптом став знаменитою людиною. Часом вона дивилася на нього з подивом і глибокою повагою. Та потім переконувалась, що на вигляд він такий самий, який був