Ден Вальдшмідт - Вийди за межі. Забудь про успіх – стань видатним!

Суть дарування – діяти, коли вам важко й незручно. Коли волонтерство не вписується у ваш графік. Коли ви любите когось, хто не заслуговує на це зараз. Коли вам боляче і ви хочете зосередитись на собі.

Подумайте про це на мить. Ви дійсно віддаєте щось? Чи просто механічно рухаєтесь, роблячи позначки в списку того, що треба зробити?

Визнати це – нормально. Ми всі це робимо. Ми всі робимо вигляд, що віддаємо. Але люди відчувають різницю.

Люди знають, коли ви дійсно піклуєтесь про щось, а коли ховаєте за доброзичливою усмішкою егоїстичну поведінку.

Дії ті самі і коли ви прикидаєтесь, і коли дійсно віддаєте. Так само як і рухи на велотренажері і справжньому велосипеді. В обох випадках ви качаєте ноги й пітнієте. Але на велотренажері ви нікуди не доїдете.

Удавання і справжнє дарування можуть мати однаковий вигляд і містити одні й ті самі дії. Але вони сильно різняться.

Різниця полягає в особистій емоційній залученості.

Дарування робить вас вразливим. Воно означає, що вам можна зробити боляче. І це, ймовірно, не те, що вам подобається. Хто хоче відчувати біль?

І ви дійсно припиняєте віддавати й замінюєте це купою інших дій, які допомагають вам прикидатись.

Ви виходите з кімнати або закінчуєте розмову фразою «Я люблю тебе». Але при цьому не віддаєте своїм близьким повну увагу, коли вони її потребують.

Ви проводите час зі своїми дітьми, поки дивитесь телевізор, сидите в Інтернеті на планшеті або думаєте про проблеми на роботі.

Ви постійно виконуєте дії, схожі на дарування, але не залучаєтесь емоційно.

Ви дурите себе, вважаючи, що те, що ви робите, – дарування. Це не дарування.

Недостатньо лише бути присутнім фізично.

Недостатньо лише виписати чек і очікувати, що хтось інший виконає роботу. Не зрозумійте мене неправильно – давати гроші, без сумніву, корисно й важливо. Але іноді цього замало.

Ви повинні залучатись. Ви повинні віддавати частину свого життя, часу, серця, емоцій.

Найпотужніші форми дарування взагалі не мають нічого спільного з грошима. Вони стосуються глибоко особистих, емоційних аспектів людської природи – віри, моральної підтримки, стосунків, доброти.

Віддавати легко, коли все, що вам потрібно зробити, – це витягти чекову книжку й поставити підпис.

Інша річ – віддавати емоції та час комусь або чомусь іншому. Віддавати емоційно набагато складніше, ніж фінансово.

Коли дарування – це просто дія чи низка дій, дарування стає угодою.

Дарування змінює, коли ви докладаєте для нього зусиль.

Дарування стосується особистої залученості.

Потрібно віддавати себе емоційно. Віддавати й любити, коли ви не можете змусити іншу людину віддати вам щось чи полюбити вас.

Ось чому дарування таке важке. І так змінює людей.

Майкл дійшов останньої межі. Після виходу на пенсію колишній фельдшер утратив дім. Він жив у фургоні, переїжджаючи з міста в місто, заробляючи гроші випадковою працею.

А потім він зустрів її.

Одного дня він ішов жвавою вулицею і побачив жінку, яка билась у припадку. У конвульсіях вона впала на землю. Зайняті люди просто проходили повз неї, більшість із них навіть не доклала зусиль подивитись, чому вона впала. Але Майкл почав діяти. Пробравшись крізь натовп, він розчистив простір навколо жінки й почав її реанімувати. Він сказав перехожому зателефонувати до швидкої. Зрештою він зміг стабілізувати стан жінки й залишився з нею, доки приїхала швидка.

У нього не було грошей, дому і навіть достатньо газу, щоб довезти її до лікарні. Але Майкл віддав усе, що мав, – себе.

Коли жінка, назвемо її Енн, вийшла з лікарні, вона запросила Майкла пообідати з нею та її сім’єю. Тоді вона дізналася, що він бездомний. З огляду на ці обставини його доброта тепер здавалась іще важливішою.

Бажаючи віддячити людині, яка так багато зробила для неї, Енн винаймала для Майкла номер у готелі протягом тижня. А коли тиждень закінчився, він забрав свої речі, сів у фургон і вирушив на пошуки іншої роботи. Перш ніж він поїхав, Енн узяла номер його мобільного, щоб вони могли залишатися на зв’язку. Майкл навіть не був упевнений, що в нього будуть гроші на зв’язок, але все одно залишив свій номер, не розраховуючи почути від неї новини.

Та зовсім скоро Енн зателефонувала, щоб дізнатись, як у нього справи. А потім ще раз, і ще раз. Дзвінки перетворилися на дружбу, дружбу між чоловіком, який віддав усе, що мав, і жінкою, яка потребувала подарунка. І жінка також зробила чоловікові подарунок. Вона подарувала дружбу людині, яка була самотньою.

Через кілька місяців, коли Енн знову захворіла, Майкл думав недовго. Він позичив гроші на поїздку до неї. Це був останній раз, коли вони розлучались. Майкл одружився з Енн, і разом вони заснували успішну компанію.

Подарунок Майкла змінив його життя. Він зустрів свою другу половинку. Він знову став на ноги і знайшов щастя, успіх та натхнення. Тепер він використовує свій дар, щоб змінювати життя інших.

Кожного Різдва Майкл і Енн знаходять трьох або чотирьох бездомних та оплачують їм номер у готелі під час свят. Щовечора вони приносять цим людям домашні страви та теплий одяг і допомагають знайти втрачену