Сергій Фішер - Фаустина, Сергій Фішер

Частина 9

У перші дні після самогубства професора Кравченка Єву постійно відвідувало одне і те ж видіння: його тіло, що гойдається в петлі, обличчя, спотворене передсмертною агонією, записка з тремтячими літерами: "Я не можу жити з тим, що зробив". Але на відміну від звичайних кошмарів, ці образи не лякали її. Навпаки, вони приносили дивне, гостре задоволення. Вона сама стала інструментом справедливості, змусивши професора визнати власні злочини.

Єва сиділа у своєму пентхаусі, потягуючи червоне вино і гортаючи стрічку новин на планшеті. Смерть Кравченка викликала резонанс в академічних колах. Репутація шанованого професора була зруйнована посмертно, коли виявились його численні плагіати. Багато колишніх студентів виступили зі звинуваченнями в сексуальних домаганнях. Все відбулося навіть краще, ніж вона розраховувала.

Вона відклала планшет і дістала свій щоденник. Повільно провела пальцями по перекреслених іменах: Максим, Вікторія, Василь, професор Кравченко. З кожною помстою вона відчувала, як наповнюється чимось новим. Не просто свободою від минулого, але реальною владою над теперішнім.

Її погляд зупинився на наступному імені: Антон Шевченко. Вона мимоволі скривилася. Антон не зґвалтував її, не шантажував, не домагався сексуально. Його "злочин" здавався зараз таким незначним: він поширював плітки про неї в університеті. Банальні, принизливі плітки про те, що вона нібито спала з половиною викладачів, що вона "дає" всім, хто купить їй випивку на вечірці, що її інтимні фото гуляють інтернетом. Колись такі розмови змушували її червоніти від сорому, ховатися від зацікавлених поглядів, почуватися брудною.

Але зараз... Хіба Антон справді заслуговував на те, щоб опинитися в її списку поруч з Василем чи Максимом?

Єва різко закрила щоденник. Звісно, заслуговував. Він зробив її життя нестерпним. Через його брудні вигадки її почали уникати нормальні хлопці, а нестерпні типи відкрито пропонували їй гроші за секс. Життя в університеті перетворилось на пекло, і Антон був одним із дияволів цього пекла.

Вона підійшла до дзеркала, вдивляючись у власне відображення. Нова зачіска, ідеальний макіяж, дорогий одяг. Але найбільше змінились очі — холодні, розрахункові, вони вже не належали тій наївній дівчині, якою вона була лише місяць тому.

— Олексій, Олексій, Олексій, — промовила Єва, прикликаючи свого демонічного покровителя.

Він з'явився миттєво, ніби чекав за дверима.

— Ти кликала мене, Єво? — в його голосі відчувалися нові нотки — не просто ввічливий інтерес, а щось схоже на... гордість?

— Мені потрібна твоя порада, — сказала вона, не відводячи погляду від дзеркала. — Наступним у моєму списку стоїть Антон Шевченко.

— Ах, так, — Олексій підійшов і став позаду неї, так що тепер вони обидва відображались у дзеркалі. — Огрядний юнак, який поширював про тебе брудні плітки. Не найгірший твій кривдник, чи не так?

— Не найгірший, — погодилась Єва. — Але він робив мені боляче. Змушував соромитись саму себе. Зробив мішенню для збоченців.

— І як ти плануєш покарати його? — запитав Олексій, легко торкаючись її плечей своїми гарячими пальцями.

Єва задумалась. З Максимом все вийшло спонтанно. Вікторію вона знищила публічно, зруйнувавши її мрію. Для Василя підготувала комплексне знищення — соціальне, фінансове, особисте. А професора Кравченка змусила власноруч знищити все, що він будував роками.

— Не знаю, — зізналася вона. — Він не такий амбітний, як Вікторія. Не такий самозакоханий, як Максим. Він просто... огидний. Товстий невдаха, який компенсує комплекси брехнею про інших.

— Якщо він такий незначний, можливо, він не вартий твоєї уваги? — сказав Олексій з ледве помітною посмішкою. — Викресли його і перейди до когось... значущого.

Єва різко розвернулась.

— Ні! — її голос зазвучав різкіше, ніж вона очікувала. — Він у списку. Він образив мене. Він заслуговує на покарання.

Олексій усміхнувся ширше, і Єва раптом зрозуміла, що він спеціально спровокував її.

— Звісно, заслуговує, — промуркотів він. — Я просто хотів впевнитись, що ти не втрачаєш... мотивації.

— Я не втрачаю, — відрізала Єва. — Тож допоможи мені придумати для нього щось особливе. Щось, що змусить його страждати так само, як страждала я.

Олексій відійшов до вікна, дивлячись на вечірнє місто.

— Що для нього найважливіше? — запитав він.

Єва задумалась. Що найважливіше для Антона? Не кар'єра — він ледве складав іспити. Не репутація — її в нього по суті й не було. Не сім'я — вони з батьками майже не спілкувались.

— Його зовнішність, — повільно сказала вона. — Він жахливо комплексує через свою вагу. Ненавидить, коли хтось нагадує, що він товстий. Але при цьому постійно їсть...

— Ось воно, — Олексій повернувся до неї, і його очі дивно блиснули. — Самознищення через власну слабкість. Хіба це не знайомо? Хіба не те саме, що він робив з тобою — змушував тебе ненавидіти себе через те, чого ти не робила?

Єва відчула, як в голові формується план. Огидний, жорстокий план, від якого раніше вона б здригнулася. Але тепер... тепер він здавався ідеальним.

— Я змушу його ненавидіти себе, — прошепотіла вона. — Змушу побачити власну мерзенність. А потім...

Вона не закінчила, але Олексій ніби прочитав її думки.

— А потім спостерігатимеш, як він саморуйнується, — сказав він тихо. — Як він повільно знищує себе, усвідомлюючи, наскільки нікчемний.

Єва кивнула, не в силах відвести погляд від гіпнотичних очей демона.

— Так. Саме це з ним і станеться. Я лише... підштовхну його в правильному напрямку.

Олексій дивно посміхнувся.

— Ти розвиваєшся навіть швидше, ніж я очікував, Єво. Стаєш... творчою. Це захоплює.

Він плавно підійшов і взяв її обличчя в свої долоні. Вона відчула жар його шкіри, але не відсторонилася.

— Знаєш, у чому різниця між тобою тепер і місяць тому? — прошепотів він. — Раніше ти займалася правосуддям — карала тих, хто справді скривдив тебе. Але тепер... тепер ти починаєш отримувати від цього задоволення. Справжнє, чисте задоволення. Я бачу це в твоїх очах. Твоя душа... дозріває.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍