LikoDan - Втрачена Імперія , LikoDan

Розділ 20: Голос Фортуни

 

Перед ними простягалася величезна зала, стіни якої були зроблені з кришталевого світла. Високі арки здіймалися до небес, а в самому центрі стояв трон, що здавався витесаним із чистої енергії. Повітря було наповнене незрозумілим гулом, схожим на відлуння давно забутих голосів.

Старий зробив крок уперед і поклав руку на трон. Його очі затуманилися, ніби він поринув у далекі спогади.

— Фортуна… — прошепотів він.

— Вона тут? — запитала Айсян, вдивляючись у сяйво, що виходило від трону.

— Так, але не зовсім, — відповів старий. — Вона існує поза простором і часом. Її неможливо знайти, якщо вона сама цього не захоче.

Лінхуей відчувала, як серце калатає в грудях. Вона зробила крок уперед і торкнулася холодної поверхні трону.

— Чому вона зникла? — запитала вона.

У цей момент світло почало згущуватися. У повітрі з’явилися дивні символи, які оберталися довкола трону. Повітря стало важким, немов воно перетворювалося на рідину.

І раптом простір розколовся.

З’явилася постать — висока, граційна, неземна. Її довге срібне волосся розливалося хвилями, а очі були темні, бездонні. Вона не мала тіла в звичному сенсі — її обриси постійно змінювалися, немов її форма не була фіксованою.

— Ви прийшли, — заговорив голос, що не мав джерела. Він лунав звідусіль, проникаючи прямо в свідомість.

— Фортуна… — вимовила Айсян, не вірячи власним очам.

— Це ім’я, що мені дали, — відповіла істота. — Але ви повинні знати: я не бог, не демон і не смертна. Я те, що стоїть за межами світу.

— Тоді чому ти дозволила всьому цьому статися? — різко запитав Чжао Лінь. — Чому ти не зупинила богів?

Фортуна подивилася на нього, і на мить її очі відбили нескінченний всесвіт.

— Ви думаєте, що я всемогутня? Що я могла зупинити те, що вже було вирішено?

— Але ти знала, що буде далі! — вигукнула Лінхуей.

— Так, — кивнула Фортуна. — І я також знала, що якщо я втручусь, баланс буде порушено.

— Баланс?! — розлютилася Айсян. — Цей світ зруйнований! Усі наші імперії впали! Який ще баланс?!

Фортуна зітхнула, і її форма на мить зникла, а потім знову проявилася.

— Ви дивитеся на світ очима смертних. Ви бачите лише свій біль і втрату. Але я бачу далі.

— Далі? — повторила Лінхуей.

— Так, — голос Фортуни став тихішим. — Я бачила майбутнє, в якому імператор богів, Сюй Ван, отримує свою силу назад. І в цьому майбутньому світ зникає.

Усі замовкли.

— Але це вже сталося… — прошепотів Го Лянь.

— Ні, — відповіла Фортуна. — Це лише початок.

Лінхуей відчула, як у неї по спині пробіг холод.

— Ти хочеш сказати, що Сюй Ван ще не отримав усю силу?

Фортуна подивилася на неї уважно.

— Так. І ви — остання перешкода на його шляху.

Тиша.

Усі розуміли, що ці слова означають. У них не було сил, не було артефактів. Вони втратили все.

— Тоді що нам робити? — запитала Айсян.

Фортуна підійшла ближче.

— Ви повинні вибрати.

— Вибрати що? — Чжао Лінь стиснув кулаки.

— Відмовитися від минулого або повернути його, — відповіла вона.

— Що це означає? — Лінхуей не могла зрозуміти її слів.

Фортуна простягнула руку, і перед ними з’явилося дві картини.

Перша — світ, у якому всі імперії були відновлені, боги зникли, але люди втратили всі свої сили.

Друга — світ, у якому вони борються з богами, ризикуючи загинути, але мають шанс повернути те, що втратили.

— Я не можу прийняти це рішення замість вас, — сказала Фортуна. — Ви повинні вирішити самі.

Айсян дивилася на обидві картини.

— Я не хочу миру, якщо він означає, що ми більше не зможемо захистити себе, — сказала вона.

— Але якщо ми виберемо боротьбу, ми можемо програти, — відповів Чжао Лінь.

— Якщо ми не боротимемося, ми вже програли, — сказала Лінхуей.

Фортуна кивнула.

— Тоді будьте готові. Бо ваш вибір визначить долю цього світу.

Світло навколо почало згущуватися. Простір змінювався, розширювався, і перед ними відкрився новий шлях — шлях, який приведе їх до останньої битви.

Чжао Лінь тихо сказав:
— Я піду з тобою.

Лінхуей подивилася на нього, відчуваючи, як її серце пропускає удар.

— Чому?

— Бо це більше не твоя боротьба одна, — відповів він.

Фортуна подивилася на них і прошепотіла:

— Істинна гармонія народжується лише тоді, коли об’єднуються серця.

Світло вибухнуло навколо них, і вони зробили крок уперед — до свого останнього випробування.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍