Астія Флор - Фіктивний шлюб , Астія Флор
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Рішення прийнято. Мій квиток на літак до Берліна вже лежав у сумці, а навколо мене вирувала підготовка. Усе було схоже на хаос: зустрічі, документи, візит до посольства. Я відчувала, як кожна дрібниця відбирає час, який я могла б провести з Максимом.
Максим тримався впевнено, але я бачила, як йому важко. Він майже не говорив про відрядження, наче ігноруючи саму ідею нашої розлуки. Натомість намагався заповнити наші дні маленькими, але важливими моментами. Якось він прийшов в офіс під час обідньої перерви з квітами та кавою.
— Думаю, ми нещодавно обговорювали, що ти любиш свіжі півонії, — сказав він, передаючи букет.
Я посміхнулася, але в душі відчувала сум. Це була його спроба нагадати мені, як багато він для мене значить.
---
За два дні до відльоту Максим влаштував сюрприз. Повернувшись додому після чергового марафону справ, я знайшла квартиру освітленою теплим світлом свічок. На столі стояла вечеря: ароматна паста з базиліком, келихи вина, свіжий хліб.
— Що це? — здивувалася я, знімаючи пальто.
— Це моя спроба подарувати тобі особливий вечір перед відльотом, — відповів він, виходячи з кухні з пляшкою вина.
Ми сіли за стіл. Максим, як завжди, був турботливим і уважним, розмовляючи про дрібниці. Але в його очах був невловимий сум, який він намагався приховати.
— Дякую, що ти тут, — сказала я, коли ми завершили вечерю.
— Я завжди буду тут, Лія. Незалежно від того, де ти будеш.
---
Тієї ночі ми довго сиділи на балконі, обіймаючи одне одного. Він говорив про те, як сильно вірить у мене, а я намагалася запам’ятати кожну мить поруч із ним.
— Чого ти найбільше боїшся? — запитала я раптом.
— Що тебе змінить цей відрядження, — зізнався він. — Що ти повернешся іншою людиною.
— А якщо це змінить нас на краще? — припустила я.
Він мовчав кілька секунд, а потім притиснув мене до себе міцніше.
— Я буду чекати, ким би ти не стала.
---
День відльоту настав надто швидко. Ми приїхали в аеропорт рано вранці. У машині панувала тиша, але вона була сповнена емоцій.
На реєстрації Максим мовчки допоміг мені з валізою. Потім ми пішли до виходу на посадку. Я відчувала, як у горлі стає важко.
— Це твій рейс, — сказав він, побачивши оголошення.
Ми обійнялися. Його руки були сильними, теплими, але я відчувала, як він ледве стримує себе.
— Пам’ятай, Лія, — прошепотів він. — Я вірю в тебе. Я вірю в нас.
Його слова були як обіцянка, яку я хотіла взяти з собою.
Коли я зайшла до літака, сльози полилися самі собою. Я дивилася у вікно, шукаючи його серед натовпу, і побачила, як він стояв біля перону, тримаючи в руці мій шарф, який я залишила в машині.
Ця розлука була випробуванням. Але я вірила, що любов, яку ми будували, стане нашим мостом через будь-які відстані.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фіктивний шлюб , Астія Флор», після закриття браузера.
