Надя Фендріх - Сестри-вампірки 1

– А ти що тут робиш? – запитав гер Шик.

Від подиву у Даки і Сільванії відібрало мову: невже цей чародій-халтурник – дідусь Лудо?

Подивившись Алі бін Шику в очі, Лудо розгорнув книгу і ткнув пальцем у назву одного з розділів. У повітря здійнявся величезний стовп пилу.

– Ось, дивіться: «Заповітні бажання. Методи розворожування», – дочекавшись, коли пил розсіється, сказав Лудо.

Сільванія і Дака з надією зиркнули на гера Шика. Той саме мав намір щось відповісти Лудо, як раптом вхідні двері різко прочинилися, голосно задзвенів дзвоник і в крамницю влетів Дірк ван Комбаст.

– Ані руш! – не своїм голосом закричав він і націлив на Сільванію і Даку хрест і гвинтівку. Сестри налякано відсахнулися.

– Гей-гей-гей, що ви собі дозволяєте, юначе? – поява в крамниці Дірка ван Комбаста не справила на Алі бін Шика жодного враження.

– Але я… я… я повинен… – замекав ван Комбаст.

– Тут усі щось повинні і чогось хочуть. Тож, будьте такі ласкаві, по черзі! – гнівно вибухнув бін Шик і вказав Дірку на двері. – Вам доведеться почекати.

Дірк почувався поваленим. Але оскільки наказано відступити – мусиш відступити. Не залишалося нічого іншого, крім як почекати Сільванію і Даку на вулиці.

Тим часом у крамниці запанувала тиша. Алі бін Шик, насупивши чоло, читав книгу заклять.

– Ну що ж, ваш єдиний шанс – це знайти квітку під назвою Spirulentia davantio gloris. Вона росте тільки на кладовищах. У того, хто її знайде, здійсниться найзаповітніша мрія. Отже, якщо ви її відшукаєте, зможете загадати, щоб перестали здійснюватися заповітні бажання, загадані у мене в крамниці.

– То ходімо шукати цю вашу спіруленцію аванті як-її-там-далі! – зраділа Дака.

– Spirulentia davantio gloris! – суворо виправив її Алі бін Шик і похитав головою. – Усе не так просто. Проблема полягає в тому, що її можна знайти тільки за повного місяця.

Двері знову відчинилися, і в крамницю вскочив знавіснілий Дірк ван Комбаст.

– Ну оце вже ні, тепер мене ця зграя вампірів так просто не позбудеться!

Він націлив на Сільванію і Даку гвинтівку і хрест. Дівчатка здригнулися.

– Це вже занадто! – заревів Алі бін Шик. Примруживши очі, він вказав на Дірка пальцем, із кінчика якого з неймовірною силою вирвався справжнісінький ураган. Дірка підняло в повітря і закрутило, а потім потужною ударною хвилею викинуло геть з крамниці.

Двері з шумом зачинилися. Алі бін Шик гордовито подивився на палець, немов ковбой на димне дуло пістолета.

– Вищий клас, дідусю! – захоплено прошепотів Лудо.

– Шахрай, кажете? – Алі бін Шик весело подивився на сестер.

Дака і Сільванія не знали, що сказати. Це було навіть крутіше, ніж вогняний погляд.

А ось Дірку ван Комбасту було зараз не до захвату, адже він приземлився в перекусній прямо напроти крамниці Алі бін Шика, зіпсувавши одному з відвідувачів обід. Піднявшись з підлоги і обтрусивши з себе картоплю фрі, Дірк схопив гвинтівку і з ненавистю глянув на крамничку мага.

– Почекайте, вам ще відгукнуться ваші жарти! Я вам покажу! – гнівно вигукнув він і попрямував до виходу. Він програв бій, але не всю війну. І він не капітулює!

Алі бін Шик дивився услід Дірку ван Комбасту, задоволено потираючи руки.

– Ну, так на чому ми зупинилися? – звернувся він до Даки і Сільванії.

– На кладовищах, – сказала Дака.

– Ах так, кладовища і повний місяць. Так ось, за повного місяця ця квітка видає абсолютно особливий тонкий аромат. Така собі суміш торта зі збитими вершками, несвіжих шкарпеток і локричних цукерок – ось на що схожий її запах.

– Торт зі збитими вершками любить пекти наша бабуся. Зі смердючих шкарпеток у нас Дака фахівець. Але як бути з локричними цукерками? Я їх зроду-віку не куштувала.

– Локричні цукерки – це такі їстівні чорні штуковини, що пахнуть… локрицею, – знизав плечима Лудо.

– Гаразд, проїхали, – нетерпляче тупцювала Дака. – Просто скажіть, який вигляд має цей спірітус… як його там?

– Spirulentia davantio gloris. У тому-то й справа, що на вигляд ви його не зможете відрізнити від звичайного бур’яну, – пояснив Алі бін Шик.

– Як же ми його знайдемо? – почухала потилицю Сільванія.

– Тільки за ароматом. Ви повинні відчути його носом.

– Чудово, – в один голос простогнали Дака і Сільванія.

– До речі, повний місяць саме сьогодні вночі, – зауважив Лудо.

– Сьогодні вночі! Дракула забирай! – скрикнула Сільванія.

– Поквапмося, – заметушилася Дака.

Схопивши Сільванію за руку, вона потягла сестру до виходу.

– Хвилинку! Не так швидко! – зупинив їх біля порогу голос Алі бін Шика. – Коли годинник на церковній вежі проб’є опівніч, ви маєте прожувати квітки. При цьому потрібно думати тільки про свої заповітні бажання і ні про що інше, окрім них! З останнім ударом годинника квітка втратить свою силу і нічим допомогти вам більше не зможе. І дивіться, щоб вам до рота, бува, не потрапило листя рослини, інакше не уникнути вам триденного розладу шлунка, а це нічогеньке задоволення.

Дака і Сільванія кивнули.

– А наразі до побачення, нам варто поспішити! – Дака відчинила двері і вже занесла ногу над порогом.

– Стривайте-но, любі панянки! Як щодо оплати? – запитав Алі бін Шик.

– Вибачте! – Сільванія витягла гаманець.

– Не треба грошей, – похитав головою Лудо.

Алі бін Шик невдоволено зиркнув на онука. Дака і Сільванія, скориставшись моментом, вислизнули з крамниці. Лудо подивився їм услід. І хоч зараз у нього жодних видінь не було, на душі чогось стало неспокійно.

Обережно! У кущах шпигуни

Ой, леле-леле! Що ж робити? Сьогодні вночі повний місяць, а ми навіть не знаємо, яка ця локриця на вигляд, – голосила Сільванія.

Розпрощавшись із магом Алі бін Шиком і його онуком, вони вийшли з крамниці і побрели вулицею.

– Байдуже, яка ця дурня, маємо просто впізнати її запах. – Тут Дака затнулась. – Хвилинку, ти знаєш, як вона пахне?

Сільванія похитала головою.

– Авжеж ні!

Вони перезирнулися.

Аж тут із кав’ярні вийшло терор-тріо. Побачивши Сільванію і Даку, Бенні Ліфчик подав Кіллі К. умовний знак, і всі троє сховалися за величезним кущем, звідки було дуже зручно підслуховувати розмову однокласниць. А ті, певна річ, ні сном ні духом не відали про шпигунів, які сиділи в кущах, і продовжували бурхливо обговорювати свою біду.

– Погано, дуже погано. Як же нам бути з цією локрицею? Fumps! – засмутилася Дака.

– Це не просто погано, це наш кінець! Ми пропали! – додала з трагізмом у голосі Сільванія.

– Бодай ви пропадом пропали! – тихо додав Бенні Ліфчик. Міссі Майстер і Кілла К. схвально захихикали, але Бенні тут же на них шикнув: ще не вистачало пропустити найцікавіше.

– Стривай… Я знаю, хто нам потрібен! Пам’ятаєш історію з кавуном і слуховим апаратом? Гелена майже нічого не чує, зате нюх у неї, як у мисливського собаки! – сказала Дака.

Сільванія закивала.

– Ой, і справді! До того ж, Гелена частенько зависає на кладовищі! Вона просто фахівець із кладовищ!

Сестри з полегшенням перезирнулися: отже, ще не все пропало.

А в цей час у своєму сховку задоволено потирали руки Бенні Ліфчик, Міссі Майстер і Кілла К. У них в голові миттєво визрів мерзенний план – а в цьому